Вісник стоматології

РОЛЬ БІЛКІВ-ПРОМАРКЕРІВ РОТОВОЇ РІДИНИ В ДІАГНОСТИЦІ ЗАПАЛЕННЯ В ДИНАМІЦІ ХІРУРГЧНОГО ЛІКУВАННЯ ПЕРЕЛОМУ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ У ДІТЕЙ

2024-12-23T14:56:57+02:00

Мета даного дослідження. Вивчення ролі матриксної металопротеінази-8 та експресії klotho-білка в діагностиці та прогнозуванні перебігу запалення у дітей з переломом кута нижньої щелепи в динаміці хірургічного лікування. Матеріал та методи дослідження. Нами було проведено дослідження дітей з переломом кута нижньої щелепи у віці від 6 до 17 років, які були розподілені на 2 групи в залежності від віку. Групу порівняння складали здорові діти, які не мали стоматологічної патології і були клінічно здорові. Всі обстежені діти були учнями або студентами навчальних закладів та звернулись за консультацією і лікуванням до відділення щелепно-лицевої хірургії. Біохімічні дослідження проводилися в ротовій рідині пацієнтів. Статистична обробка даних виконувалася з використанням загальноприйнятих непараметричних методів за допомогою програми MS Excel і ліцензійної статистичної програми Biostat. Достовірними вважалися відмінності між групами при ймовірності помилки менше 5 % (р<0,05). Результати дослідження та їх обговорення. Деструкція альвеолярної кістки відбувається внаслідок деградації компонентів екстрацелюлярного матриксу і призводить до незворотної втрати кісткової тканини. За даними ряду авторів, важливу роль в даному патологічному процесі відіграють матриксні металопротеінази (ММР). Так, в ротовій рідині дітей 6-11 років концентрація ММР-8 через тиждень після хірургічного лікування перелому кута нижньої щелепи складала 3,18±0,17 нг/мл, а в старшій віковій групі 12-17 років – 3,93±0,23 нг/мл і ці показники достовірно відрізнялись та залежали від віку дитини (р<0,05). Через місяць після проведеного хірургічного лікування перелому нижньої щелепи у дітей в обох вікових групах цифрові значення вмісту як klotho-білку, так і ММР-8 достовірно змінились. Висновки. Проведені нами дослідження показали функціональну важливість таких білків, як матриксна металопротеіназа-8 та klotho білок в патогенезі запальних процесів в щелепі і це пов’язано, на нашу думку, з локальною стимуляцією регенеративних процесів, так як аутоплазма працює в якості природного стимулятора регенераційних процесів за рахунок виділення великої кількості факторів росту, що утворюються в процесі згортання крові при руйнуванні тромбоцитів та поліпшенням мікроциркуляції. Можна припустити, що цей клас пептидів, які, як правило, секретуються у відповідь на перелом щелепи і є біомаркерами для визначення наявності запального процесу як такого, його стадії, а також контролю результатів проведеного лікування.

ВПЛИВ ЛІКУВАЛЬНО- ПРОФІЛАКТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ НА СТАН ЗУБІВ ДІТЕЙ 2-5 РОКІВ НА ФОНІ НЕДОСТАТНЬОГО ВМІСТУ ВІТАМІНУ D

2024-12-23T15:07:21+02:00

Ранній дитячий карієс – особлива форма, що має багатофакторну природу. Активні метаболіти вітаміну D відіграють ключову роль у засвоєнні кальцію, мінералізації кісток та сприяють метаболізму фосфатів і магнію. Поглиблене вивчення складних взаємовідносин між карієсом, рівнем вітамину D, якості харчування має важливе значення для вдосконалення статегії в галузі здоров’я порожнини рота у дітей. Метою роботи стало вивчення впливу запропонованого лікувально-профілактичного комплексу на стан твердих тканин зубів дітей 2-5 років. Було обстежено 44 дитини віком 2-5-ти років з множинним ураженням зубів. Діти вперше відвідали стоматолога. Раніше батьки відмовлялися від лікування зубів з причини відсутності скарг з боку дитини. Таким чином, поширеність карієсу складає 100 %. Діти були розподілені на 2 групи: основна (n=25) та група порівняння (n=19). Матеріали та методи. До складу лікувально-профілактичного комплексу введено гель «Слюрем» (діючою складовою є гідроксіапатит (нанокальцид) 3-5 %); Аквадетрим вітамін D3, водний розчин (15000 МО в 1 мл); вітамінно-мінеральний комплекс «Алфавіт. Дитячий садок». Всім дітям раз на 6 міс проводилась професійна гігієна порожнина рота, в домашніх умовах користувалися зубною пастою «Lacalut Kids». Протягом 2-х років вивчали показники розповсюдженості та інтенсивності карієсу тимчасових зубів за допомогою індексів кпп та кпз, ускладнений карієс, приріст карієсу по кпп та кпз., а також динаміку зростання вмісту 25(ОН)D та магнію в сироватці крові. За два роки застосування ЛПК карієспрофілактичний ефект в основній групі склав 70,1 %; вміст 25(ОН)D в сироватці крові дітей основної групи підвищився в 3,3 рази (р1<0,001), в групі порівняння – в 1,7 рази (р1<0,001); рівень магнію в групі порівняння було підвищено незначно, в той час як у дітей основної групи зазначено підвищення в 1,14 рази. Висновки. Таким чином, стабільний позитивний терапевтичний ефект стоматологічної патології у дітей молодшого віку доводить ефективність застосування запропонованого лікувально-профілактичного комплексу та включення в комплексне лікування медикаментозної корекції статусу вітаміну D.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ОЦІНКА ГЕМАТОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ У ПЕРИФЕРИЧНІЙ КРОВІ ЩУРІВ НА ТЛІ ПЕРЕКИСНОГО ПАРОДОНТИТУ, АЛІМЕНТАРНОГО ДЕФІЦИТУ БІЛКУ ТА ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ

2024-12-23T10:03:35+02:00

Пародонтит, особливо в умовах оксидативного стресу та аліментарного дефіциту білка, є серйозною проблемою, що може призводити до значних порушень стоматологічного здоров’я та загального стану організму. Взаємозв’язок між пародонтитом, остеопенією та остеопорозом підкреслює необхідність глибокого вивчення впливу цих патологій на гематологічні показники та пошуку ефективних лікувально-профілактичних заходів. Мета дослідження. Експериментально оцінити гематологічні показники у периферичній крові щурів за умов моделювання перекисного пародонтиту та аліментарного дефіциту білка, а також визначити вплив лікувально-профілактичного комплексу на ці показники. Матеріали та методи. У дослідженні використано 30 щурів лінії Wistar, яких розподілено на три групи: інтактна група, група з моделлю сукупної патології та група з патологією, що отримувала лікувальний комплекс. Модель сукупної патології створювали шляхом введення низькобілкової дієти та переокисленої соняшникової олії. Лікувальний комплекс застосовували протягом визначеного періоду. Після завершення експерименту проводили аналіз гематологічних показників периферичної крові. Результати дослідження. У щурів з моделлю сукупної патології виявлено ознаки запального процесу, що відображалося у зміні гематологічних показників, зокрема підвищенні кількості лейкоцитів та зниженні рівня гемоглобіну. Застосування лікувально- профілактичного комплексу сприяло нормалізації цих показників, що свідчить про його позитивний вплив на кровотворну систему та загальний стан організму. Висновки. Отримані результати підтверджують ефективність лікувально-профілактичного комплексу у корекції гематологічних порушень, спричинених перекисним пародонтитом та білковим дефіцитом. Це вказує на перспективність використання такого підходу для покращення стоматологічного здоров’я пацієнтів з остеопенією та остеопорозом і може сприяти розробці нових методів профілактики та лікування.

ЗМІНА ВМІСТУ МЕТАБОЛІТІВ ГЛІКОЛІЗУ І ЦИКЛУ ТРИКАРБОНОВИХ КИСЛОТ В ТКАНИНАХ КОТІВ ПРИ ПАРОДОНТИТІ

2024-12-23T10:17:19+02:00

Мета роботи. Визначення вмісту відновлених і окислених метаболітів гліколізу і циклу трикарбонових кислот (пірувату, лактату, ізоцитрату, малату, оксалоацетату, фосфоенолпірувату і α-кетоглутарату) в тканинах котів при спонтанному пародонтиті. В останні роки накопичився експериментальний матеріал, який свідчить про те, що різні за своєю природою патологічні процеси і різноманітні види стресу викликають однотипні пошкодження в клітинній системі окислювально-відновного стану організму. Відомо, що регуляція клітинного обміну і енергозалежні процеси в організмі залежать від окисно-відновного стану піридинових нуклеотидів. Матеріали та методи дослідження. Були досліджені коти двох-трьохрічного віку з пародонтитом, всього 22 тварини, яких розділяли на дві групи: з хронічним перебігом захворювання та утворенням гострого запального процесу в тканинах пародонту. Досліджували тканини печінки, альвеолярного відростка і ребра, які максимально швидко виділяли і заморожували за допомогою рідкого азоту. Після обробки гомогенатів в отриманих нейтралізованих екстрактах тканин за допомогою ферментативних методів за Bergmeyer H.Y. визначали кількість пірувату, лактату, ізоцитрату, малату, оксалоацетату, фосфоенолпірувату і α-кетоглутарату. Про окисно-відновний стан тканин судили за співвідношенням вмісту окислених і відновлених метаболітів. Результати та їх обговорення. Результати досліджень обробляли за допомогою загальноприйнятих статистичних методів програмного забезпечення Exсel. При хронічному захворюванні пародонтитом у котів спостерігаються значні відмінності вмісту метаболітів як у печінці, так і в кістковій тканині. Хронічний перебіг пародонтиту характеризується меншою величиною відношення окислених субстратів до відновлених порівняно з таким при гострому перебігу захворювання. Накопичення лактату в клітинах організма при розвитку запального процесу в кістковій тканині веде до відновлення внутрішньоклітинного середовища і розвитку метаболічного ацидозу, цьому повинна відповідати зміна окислювально-відновного стану НАД-пар в тканинах. Висновки. Інгібування ліпогенезу і, відповідно, активація ліполізу у всіх досліджуваних тканинах котів при хронічної течії пародонтиту пов’язані з підвищенням відновних властивостей піридинових нуклеотидів. Збільшення окисних властивостей останніх при гострому перебігу захворювання сприяє активації зазначеного процесу. Однак регуляція ліпогенезу в умовах даної патології здійснюється іншім засобом, ніж у нормальних тканинах.

ПОРІВНЯННЯ ЦИФРОВОГО ТА КЛАСИЧНОГО ПРОТОКОЛІВ У ЛІКУВАННІ ПАЦІЄНТІВ З ПОВНОЮ АДЕНТІЄЮ ВЕРХНЬОЇ ЩЕЛЕПИ МЕТОДИКОЮ «ALL ON FOUR»: 3-РІЧНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

2024-12-23T10:35:07+02:00

Мета дослідження: порівняння цифрового та традиційного протоколів у лікуванні пацієнтів з повною адентією верхньої щелепи за методикою «All on four» протягом 3-річного періоду спостереження за такими параметрами: виживаність імплантатів протягом 3-річного періоду спостереження; висота альвеолярного відростка у ділянках імплантатів наприкінці 3-річного спостереження; оцінка вдоволеності пацієнта проведеним лікуванням наприкінці 3-річного спостереження (естетична та функціональна складові). Методи дослідження: у досліджені брало участь 70 пацієнтів з повною адентією верхньої щелепи, яким проводилось лікування за методикою «All on four». Загальна кількість імплантатів становила 280 одиниць. Виживаність імплантатів протягом 3-річного періоду спостереження визначали наприкінці дослідження за кількістю збережених одиниць імплантатів. Висоту альвеолярного відростка у ділянках імплантатів визначали на 36 місяць після остаточного протезування за даними КПКТ у програмному забезпеченні Planmeca Romexis®. Оцінку задоволеності пацієнта проведеним лікуванням проводили на 36 місяць після проведення остаточно протезування на основі шкали від 0 до 10 балів, де 0 означало крайню невдоволеність результатом, а 10 – повну вдоволеність. Висновки: при використанні цифрового протоколу наприкінці 3-річного спостереження спостерігається більш значний відсоток виживаності імплантатів. Оцінка пацієнтами, які лікувалися при використанні комп’ютерного планування є більш високою, ніж оцінювання результатів лікування пацієнтами, що проходили реабілітацію за традиційним протоколом. Зважаючи на результати дослідження ми рекомендуємо застосування цифрового протоколу при реабілітації пацієнтів з повною адентією верхньої щелепи за технікою «All on Four».

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ОЦІНКА ВПЛИВУ ЛІКУВАЛЬНО- ПРОФІЛАКТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ НА АТРОФІЮ АЛЬВЕОЛЯРНОЇ КІСТКИ ТА РОЗВИТОК КАРІОЗНОГО ПРОЦЕСУ У ЩУРІВ ЗА УМОВ ПЕСТИЦИДНОГО НАВАНТАЖЕННЯ

2024-12-23T10:44:12+02:00

Пестицидне навантаження, зокрема використання α-циперметрину, негативно впливає на стан зубо-щелепної системи, спричиняючи резорбцію кісткової тканини та розвиток каріозного процесу. Це підкреслює необхідність розробки ефективних лікувально-профілактичних заходів для запобігання цим порушенням. Метою дослідження було оцінити вплив лікувального комплексу препаратів на ступінь атрофії альвеолярної кістки щелеп та розвиток каріозного процесу у щурів за умов моделювання пестицидного навантаження. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 40 щурів лінії Вістар віком 1 місяць. Тварин розподілили на п’ять груп: інтактна група; група з карієсогенним раціоном; група, що отримувала пестицид α-циперметрин; група з карієсогенним раціоном та пестицидом; група з карієсогенним раціоном, пестицидом та профілактичним лікуванням. Пестицид вводили перорально у дозі 10 мг/кг щоденно протягом 2 місяців. Оцінювали ступінь атрофії альвеолярного відростка, кількість каріозних порожнин та їх глибину за стандартними методиками. Результати дослідження. Тривале пестицидне навантаження α-циперметрином призвело до значної атрофії альвеолярної кістки щелеп та підсилення каріозного процесу у щурів, особливо при поєднанні з карієсогенним раціоном. Застосування лікувально-профілактичного комплексу препаратів ефективно попереджувало розвиток резорбційних процесів у кістковій тканині та знижувало інтенсивність каріозного ураження до рівня інтактних тварин. Висновки. Лікувально-профілактичний комплекс препаратів ефективно знижує негативний вплив пестицидного навантаження та карієсогенної дієти на зубо-щелепну систему, нормалізуючи стан кісткової тканини та попереджуючи розвиток карієсу. Це підтверджує доцільність використання даного комплексу для захисту зубо-щелепної системи в умовах впливу шкідливих факторів.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ЛИЦЬОВОЇ ДУГИ У ДІТЕЙ ДЛЯ ДИСТАЛЬНОГО ПЕРЕМІЩЕННЯ ПОСТІЙНИХ МОЛЯРІВ ВЕРХНЬОЇ ЩЕЛЕПИ

2024-12-23T14:17:12+02:00

Аномалії зубощелепної системи у дітей є поширеною проблемою, яка може призводити до функціональних та естетичних порушень, негативно впливаючи на якість життя пацієнтів. Одним із ключових завдань ортодонтичного лікування є дисталізація постійних молярів верхньої щелепи для створення необхідного місця в зубному ряду та корекції оклюзії. Використання лицевої дуги є одним із методів дистального переміщення молярів, проте питання її ефективності та умов застосування залишаються актуальними. Метою дослідження було вивчення ефективності використання лицьової дуги для дистального переміщення постійних молярів верхньої щелепи у дітей. Матеріали та методи. У дослідженні брали участь діти віком від 8 до 11 років з аномаліями зубощелепної системи. Використовували стандартну лицеву дугу зі стопорами та шийною пов’язкою, яку пацієнтам рекомендували носити протягом певної кількості годин щодня. Для оцінки змін у морфологічній будові лицьового відділу черепа проводили телерентгенографію в боковій проекції до та після лікування. Статистичний аналіз даних здійснювали за допомогою t-критерію Стьюдента при рівні значущості p<0,01. Результати дослідження. Застосування лицевої дуги сприяло дистальному переміщенню перших постійних молярів верхньої щелепи у більшості пацієнтів, що дозволило нормалізувати оклюзію та створити додаткове місце в зубному ряду. Спостерігалося також спонтанне дистальне переміщення премолярів та незначний оральний нахил різців верхньої щелепи. Ефективність лікування значною мірою залежала від рівня кооперації з пацієнтами, оскільки успішність дисталізації вимагала тривалого та регулярного носіння апарату. Висновки. Використання лицевої дуги є ефективним методом дисталізації постійних молярів верхньої щелепи у дітей, що сприяє корекції аномалій зубощелепної системи та покращенню функціонального стану. Успішне застосування методу залежить від високого рівня співпраці з пацієнтом та дотримання рекомендацій щодо режиму носіння апарату. Отримані результати підкреслюють важливість подальших досліджень для оптимізації методик ортодонтичного лікування у дітей.

ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ ОРТОДОНТИЧНОЇ ДОПОМОГИ У ЗАКЛАДАХ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я РІЗНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ У КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ

2024-12-23T14:44:40+02:00

Мета дослідження. Аналіз динаміки показників ортодонтичної допомоги населенню Кіровоградської області у закладах системи МОЗ України і у приватних закладах у 2018, 2020 і 2022 роках. Матеріали і методи. Аналіз динаміки показників ортодонтичної допомоги населенню Кіровоградської області у 2018, 2020 і 2022 роках був проведений за даними зі звітів закладів охорони здоров’я, наведеними у довідниках. Результати. У 2018 році у закладах системи МОЗ України у Кіровоградській області лікарями-ортодонтами вперше було оглянуто усього 3682 пацієнти, у 2020 році їх число зменшилося до 2090, тобто на 43,3 %, у 2022 році було 1614 пацієнтів, що на 56,2 % менше, порівняно зі значенням у 2018 році. Що стосується дорослого населення області віком від 18 років і старше, то у закладах системи МОЗ України лікарі- ортодонти у 2018 році вперше оглянули 271 пацієнта, у 2020 році було зареєстровано суттєве зменшення (на 44,3 %) до 151 пацієнта, а у 2022 році, навпаки, кількість зросла до 192 пацієнтів, однак, порівняно з 2018 роком, показник зменшився на 29,2 %. У 2018 році вперше оглянуто 3411 дітей, у наступному – 1939 дітей, що на 43,2 % менше, у 2022 році – 1422 дитини, це на 58,3 % менше за показник у 2018 році. У приватних закладах у 2018 році вперше оглянуто усього 429 пацієнтів, у 2020 році їх було на 40,8 % менше – 254 особи, у 2022 році – 121 пацієнт, що на 71,8 % менше. У 2018 році число оглянутих дорослих було мінімальним – 10 осіб, у 2020 році кількість зросла на 52,6 % до 19 осіб, у 2022 році – до 69, що у 6,9 раза більше, ніж у 2018 році. Вперше оглянуто у 2018 році 419 дітей, у 2020 році – 235 дітей, що на 43,9 % менше, у 2022 році – 52 дитини, тобто на 87,6 % менше за початкову кількість. Висновки. У Кіровоградській області у 2018, 2020 та 2022 роках у закладах системи МОЗ України лікарями-ортодонтами вперше було оглянуто більше пацієнтів, ніж у приватних закладах, на тлі зниження усіх показників.

ЗМІНИ ШИРИНИ КЕРАТИНІЗОВАНОЇ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ В ОБЛАСТІ ОДНОМОМЕНТНОЇ ДЕНТАЛЬНОЇ ІМПЛАНТАЦІЇ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ М’ЯКОТКАНИННОЇ МАНЖЕТИ АРМОВАНОЇ КІСТКОВОПЛАСТИЧНИМ МАТЕРІАЛОМ

2024-12-23T12:45:39+02:00

Мета роботи. Порівняти у динаміці застосування ксеногенної колагенової матриці та м’якотканинної манжети армованої кістковопластичним матеріалом (ММАКМ) для збільшення ширини кератинізованої слизової оболонки в області одномоментної дентальної імплантації. Матеріали і методи. У дослідження увійшли 51 пацієнт, яким була проведена дентальна одномоментна імплантація. Залежно від техніки виконання імплантації, пацієнтів було поділено на 2 групи: основну групу спостереження склали 25 пацієнтів, яким після екстракції зубу, імплантат встановлювався у підготовлене ложе з попереднім заповненням лунки ксенографтом Sensobone, після чого формували ММАКМ з наступною фіксацією тимчасової коронки; у групу порівняння увійшли 26 пацієнтів, яким після екстракції зубу, імплантат встановлювався у підготовлене ложе з попереднім заповненням лунки ксенографтом Sensobone, після чого заповнювали зону м’яких тканин ксенографтом Sensobone та фіксували тимчасову коронку. Ширину кератинізованої слизової оболонки (КСО) визначали від вільного краю ясна до мукогінгівального переходу до проведення імплантації, через 3 місяці та через рік після імплантації. Результати дослідження оброблені на персональному комп’ютері з використанням статистичного пакету ліцензійної програми «Statistica, версія 13» (Copyright 1984-2018 TIBCO Software Inc. All rights reserved. Ліцензія № JPZ8041382130ARCN10-J). Результати: Порівнюючи у динаміці застосування ксеногенної колагенової матриці та ММАКМ для збільшення ширини КСО в області одномоментної дентальної імплантації, встановлено, що застосування ММАКМ забезпечило: достовірне збільшення ширина КСО через 3 місяці після імплантації на 0,87 мм, а через рік – на 0,94 мм, що достовірно більше на 1,25 мм, ніж у групі, де застосовувалася лише ксеногенна колагенова матриця; достовірне збільшення ширини КСО через рік в області усіх зубів (центрального різця (ЦР) та на 1,12 мм, бокового різця (БР) на 0,97 мм, ікла (ІК) на 0,92 мм, першого пре моляра (1ПМ) на 1,15 мм, другого пре моляра (2ПМ) на 1,05 мм, першого моляра (1М) на 0 0,68 мм), а у групі із ксеногенною колагеновою матрицею мало місце достовірне її зменшення (БР на 0,17 мм, Ік на 0,16 мм, 2ПМ на 0,29 мм, 1ПМ на 0,12 мм, 1М на 0,22 мм). При цьому ширина КСО в області одномоментної дентальної імплантації в обох групах як до імплантації, так й у динаміці, не залежала від щелепи, і в середньому була на 0,5 мм більшою на верхній щелепі, ніж на нижній. До імплантації у пацієнтів обох груп найменшим показник ширини КСО був в області 1 ПМ. Ширина КСО не залежить від віку та статі пацієнтів, а також від типу зубів та щелеп. Протягом року спостереження в обох групах не було жодної невдачі дентальної імплантації, а рівень виживання імплантатів через рік після їх встановлення становив 100 %. Висновки. Ефективності одноетапної дентальної імплантації сприяє адекватна ширина КСО, забезпечена застосуванням ММАКМ.

ПРОГНОЗУВАННЯ ВИНИКНЕННЯ БОЛЬОВОГО СИНДРОМУ ДИСФУНКЦІЇ СНЩС У ПАЦІЄНТІВ З ОКЛЮЗІЙНО-АРТИКУЛЯЦІЙНИМИ РОЗЛАДАМИ

2024-12-23T12:54:31+02:00

блем сучасної ортопедичної стоматології провідне місце займають проблеми діагностики й ефективного лікування скронево-нижньощелепних розладів. Аналіз різкого зростання щорічних звернень пацієнтів та загальна велика їх поширеність обумовлені різноманітністю скарг та клінічних проявів даної патології. Патологія скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС) за даними сучасних досліджень зустрічається у 25–65 % населення. Мета роботи. Прогнозування больового синдрому функціональних розладів жувального апарату при плануванні ортопедичного лікування. Матеріали та методи дослідження. Для проведення дослідження було проведено клініко- лабораторне обстеження і ортопедичне лікування 150 пацієнтів із різними варіантами оклюзійних порушень, у 90 із них функціональні розлади жувального апарату не супроводжувались больовим синдромом (група порівняння), у 60 пацієнтів (основна група) – дисфункція СНЩС з больовим синдромом. При такому розподілі груп вибірки і аналізі клініко-анамнестичних даних обстежених пацієнтів було застосовано багатомірний метод статистичного аналізу – метод випадкового лісу – ансамблевий алгоритм машинного навчання, який використовується для завдань класифікації та регресії. Це дозволило створити точну прогностичну модель (чутливість моделі – 0,967 %, специфічність – 0,971 %) ризику розвитку больового синдрому дисфункції СНЩС із індексом Юдена 1,0, ти самим забезпечивши найкращий баланс між чутливістю і специфічністю, дозволивши мінімізувати як хибнопозитивні, так і хибнонегативні помилки. Висновки. Багатомірний аналіз сукупного впливу факторів на ризик розвитку больового синдрому функціональних розладів жувального апарату при порушенні оклюзійно-артикуляційних співвідношень дозволив створити прогностичну модель (чутливість моделі – 0,967 %, специфічність – 0,971 %) із індексом Юдена 1,0. Ця прогностична модель може слугувати точним інструментом розвитку больового синдрому дисфункції СНЩС на етапі планування ортопедичного лікування. Перспективи подальших досліджень. Визначення і аналіз прогностичної значущості впливу встановлених факторів на розвиток больвого синдрому дисфункції, створення для практичної медицини простого у використанні онлайн застосунку точного прогнозування больвого синдрому дисфункції, визначення його профілактики при плануванні ортопедичного лікування.

ОСОБЛИВОСТІ МІКРОБІОЦЕНОЗУ ПЕРИІМПЛАНТАТНОЇ ДІЛЯНКИ ПРИ ПЕРИІМПЛАНТИТІ, ЩО РОЗВИВАЄТЬСЯ НА ТЛІ ОКЛЮЗІЙНОГО ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ

2024-12-23T13:00:45+02:00

Мета роботи. Порівняти мікробіоценоз периімплантатної ділянки при периімплантиті, що розвивається на тлі нормального та надмірного оклюзійного навантаження на імплантат. Методи дослідження. Мікробіологічні дослідження проведені для 40 осіб віком 32-45 років (молодого віку за ВООЗ), нарівно жінок та чоловіків. За даними клінічних спостережень сформовані дослідна та контрольна групи. До дослідної групи увійшли 30 хворих, що мали негативний вихід дентальної імплантації у віддалений термін (1-3 роки) внаслідок периімплантиту, серед яких у 15 – захворювання виникло на тлі функціонального перевантаження імплантатів, тоді як у решти 15 – воно перебігало на тлі прийнятних оклюзійних співвідношень. Контрольну групу склали 10 осіб із ефективним зубним протезуванням з опорою на внутрішньокісткові імплантати протягом трьох років після їх вживлення. Мікробіологічне дослідження передбачало виділення та ідентифікацію мікроорганізмів периімплантатної ділянки з використанням техніки аеробного та анаеробного культивування. Визначення пародонтопатогенних анаеробних мікроорганізмів проводили із застосуванням методу мультипраймерної полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР) в реальному часі. Наукова новизна. Мікробіоценоз периімплантатних ділянок суттєво різнився для здорових осіб та пацієнтів із периімплантитами. При вдалій імплантації найчастіше виявляли комбінацією Streptococcus spp. або Lactobacillus spp. в асоціації зі Staphylococcus spp., Neisseria spp., Veilonella spp. При периімплантиті у вмісті периімплантатної рідини спостерігали представників пародонтопатогенної мікрофлори Actinobacillus actinomycetemcomitans, Porphyromonas gingivalis, Fusobacterium nucleatum та Treponema denticola. Більш того, у пацієнтів, в яких порушення імплантатів було пов’язано з оклюзійними розладами, видовий склад пародонтопатогенів розширювався за рахунок присутності Porphyromonas endodontalis, Prevotella intermedia та Tannerella forsythia. При розвитку запально-деструктивного процесу навколо імплантатів виявлено зростання кількості анаеробів роду Peptostreptococcus spp. В зразках периімплантатної рідини хворих із периімплантитом на тлі оклюзійного перевантаження встановлено збільшення Staphylococcus aureus та Staphylococcus pyogenus, а також Haemophilus spp. При периімплантиті висівали мікроорганізми, типові для порушень орального мікробіоценозу, зокрема Escherichia coli та Candida albicans, тоді як кількість симбіотних видів Lactobacillus spp., Corynebacterium spp., Micrococcus spp., Streptococcus salivaris зменшувалася, досягаючи найменших значень у випадках оклюзійного дисбалансу. Висновки. Оклюзійне перевантаження імплантатів слід розглядати як патогенетичний фактор, що здатний погіршити перебіг периімплантиту за рахунок виділення різноманітних медіаторів запалення, тим самим створити більш сприятливі умови для прогресування пародонтопатогенних збудників та пригнічення автохтонної мікрофлори. Звідси, одним із провідних факторів профілактики периімплантитів є динамічний контроль за функціональними оклюзійними взаємовідносинами.

ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ЛЕКЦІЙ ПРИ ВИКЛАДАННІ ОРТОПЕДИЧНОЇ СТОМАТОЛОГІЇ

2024-12-23T14:04:14+02:00

Мета дослідження Узагальнити досвід співробітників кафедри ортопедичної стоматології Дніпровського державного медичного університету щодо застосування інтерактивного формату лекцій з ортопедичної стоматології серед здобувачів вищої освіти другого рівня, які навчаються за освітньо-професійною програмою «Стоматологія». Методи дослідження. Спостерігали 437 студентів 5 курсів, для яких протягом 2020-2024 рр. проведені інтерактивні онлайн лекції з ортопедичної стоматології на базі платформи Google Meet. Визначались умови освітнього середовища інтерактивної лекції, принципи її проведення, а також ефективність. В роботі використано метод аналізу і узагальнення наукових джерел; метод моделювання компонентів лекції; емпіричні та теоретичні педагогічні методи дослідження, серед яких пряме та опосередковане педагогічне спостереження; метод бесіди з суб’єктами дослідження; метод анкетування; констатуючий та творчий педагогічні експерименти; метод порівняння; метод синтезу та аналізу. Статистична обробка отриманих результатів анкетування здійснена за допомогою програмного забезпечення MS Excel 2016. Наукова новизна. Згідно наших спостережень ефективна інтерактивна лекція потребує перетворення лектора з транслятора інформації на модератора навчального процесу, збільшення активності здобувачів, а також використання сучасних технологій візуалізації навчального матеріалу. Інтерактивна форма лекції передбачає наявність якісної презентації, взаємозацікавлене спілкування, обробку зворотних даних, постійний контроль за увагою здобувачів з боку лектора. При викладанні ортопедичної стоматології інтерактивний формат лекцій найбільш доцільний на 5 курсі. Для студентів 3-4 курсу більш ефективні інформаційно-настановні лекції з елементами інтерактиву. Перевагу слід надавати проблемній лекції з блоковою структурою побудови, що включає проблемний блок (вступ, постановка проблеми); основну частину – чергування інформаційних блоків, обговорень та проміжних тестувань; блок аналізу та синтезу; підсумковий блок. У вступі потрібно представити тему лекції в контексті всієї дисципліни, зробити зв’язки з вивченим матеріалом та пояснити структуру побудови. Використання на початку лекції клінічних задач, що потребують розв’язання, забезпечує подальший інтерес до змісту. Основну частину лекції варто організовувати за дедуктивним принципом, з трьох інформаційних блоків. В якості «активних перерв» використовувати тестовий контроль. На завершення потрібно озвучити відповіді на клінічні (проблемні) ситуації на початку лекції, а також провести коротке тестування з візуалізацією запитань та обговоренням правильних відповідей. За результатами тестування ступінь засвоєння лекційного матеріалу серед здобувачів зростає від 25,6 % для традиційної форми лекції до 61,1 % – для інтерактивної. Висновки. Інтерактивні лекції перетворюють здобувачів освіти з пасивних слухачів на активних учасників навчального процесу. На відміну від традиційних лекцій, що передбачають пасивну презентацію та прослуховування, інтерактивні форми дозволяють активне засвоєння матеріалу. При інтерактивному форматі лекцій зворотній зв’язок зі здобувачами забезпечує не тільки контроль їх уваги, але й підвищення пізнавальної активності, розвиток аналітичного мислення та комунікативні компетенції.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ОЦІНКА ЛЕЙКОЦИТАРНОЇ ФОРМУЛИ ПЕРИФЕРИЧНОЇ КРОВІ ЩУРІВ НА ТЛІ МОДЕЛЮВАННЯ ХРОНІЧНОГО СТРЕСУ ТА ЛІКУВАЛЬНО- ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ

2024-12-24T14:47:56+02:00

Хронічний стрес є суттєвим фактором, що негативно впливає на імунну систему, сприяючи розвитку запальних процесів та імуносупресії, які можуть погіршувати стан тканин порожнини рота та загальне стоматологічне здоров’я. Це підкреслює необхідність розробки ефективних лікувально-профілактичних заходів для корекції порушень, викликаних стресом. Метою дослідження було оцінити вплив лікувального комплексу препаратів на лейкоцитарну формулу периферичної крові щурів в умовах моделювання хронічного стресу. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 34 самці щурів лінії Wistar віком 2 місяці. Тварин розподілили на три групи: інтактна (контрольна) група, група з моделлю хронічного звукового стресу та група з моделлю хронічного звукового стресу, де застосовували лікувальний комплекс. Хронічний стрес моделювали за допомогою ультразвукового відлякувача, що генерував звуки різної частоти в ультразвуковому та чутному діапазонах. Лікувальний комплекс вводили перорально протягом експерименту. Після завершення дослідження здійснювали відбір периферичної крові для аналізу гематологічних показників та лейкоцитарної формули за стандартними методиками. Результати дослідження. У щурів, підданих хронічному звуковому стресу, виявлено значні зміни в лейкоцитарній формулі периферичної крові: зниження загальної кількості лейкоцитів, підвищення вмісту нейтрофілів та зниження відсотка лімфоцитів і еозинофілів. Це свідчить про розвиток запальних реакцій та стрес-індукованої імуносупресії. Застосування лікувального комплексу призвело до нормалізації цих показників, відновивши кількість та співвідношення лейкоцитів до рівня інтактної групи, що вказує на відновлення функціонування імунної системи. Висновки. Лікувально-профілактичний комплекс препаратів ефективно знижує негативний вплив хронічного стресу на імунну систему, нормалізуючи лейкоцитарну формулу периферичної крові. Це підтверджує доцільність використання даного комплексу для корекції імунних порушень, викликаних стресовими факторами, особливо в стоматологічній практиці, де підтримка імунної компетентності є важливою.

ОЦІНКА ЯКОСТІ ЖИТТЯ, ПОВ’ЯЗАНОГО ЗІ ЗДОРОВ’ЯМ ПОРОЖНИНИ РОТА, ПРИ ПАРОДОНТИТІ

2024-12-23T11:00:13+02:00

Мета дослідження. Вивчення якості життя пацієнтів з пародонтитом різного ступеня тяжкості. Матеріали та методи дослідження. У дослідженні взяли участь 200 жителів м Баку із захворюваннями пародонту. Показники ЯЖ (якість життя) вивчені за Ноттінгемською системою (Nottingham Health Profile): енергійність, больові відчуття, емоційні реакції, сон, соціальна ізоляція, фізична активність і стан здоров’я. Для суб’єктивної оцінки стану ротової порожнини використовували спеціальний опитувальник, що включає: кровоточивість ясен, запах з рота, рухливість зубів, біль в яснах, гіперестезія, зміни форми зуба і наявність зубного нальоту. Результати. Середній бал загальної оцінки ЯЖ серед пацієнтів з легким, середнім та тяжким ступенями пародонтиту становив 4,4±0,69, 7,4±1,25 та 23,2±1,791 відповідно. При цьому максимальний бал (>30 балів) відзначався у пацієнтів з тяжким ступенем пародонтиту. Найбільш виражені були больові відчуття, фізична активність і стан здоров’я. Пункти енергійність, соціальна ізоляція були порушені в меншій мірі. За результатами самооцінки пацієнтами ЯЖ, пов’язаного зі здоров’ям порожнини рота, загальний бал склав при легкому ступені пародонтиту склав 3,85±0,192, при середньому і тяжкому ступені – 5,63±0,190 і 11,43±0,499 балів відповідно. Порівняно високі бали виявлені при важкому пародонтиті. Найбільш високі середні бали відзначалися за такими пунктами, як кровоточивість, рухливість зубів, гіперестезія, зубний наліт. Висновки. З обтяженням ступеня пародонтиту ЯЖ погіршується. Особливо це відбивалося на таких показниках, як больові відчуття, фізична активність, стан здоров’я і сон. Оцінка ЯЖ, пов’язаного зі здоров’ям порожнини рота, необхідна для визначення ефективності заходів, спрямованих на поліпшення і збереження здоров’я. Результати дослідження з самооцінки можуть бути використані для визначення суб’єктивних уявлень пацієнтів про вплив захворювання пародонту на стан порожнини рота.

ДОСЛІДЖЕННЯ АКТИВНОСТІ МАРКЕРІВ СТАНУ МІСЦЕВОЇ НЕСПЕЦИФІЧНОЇ РЕАКТИВНОСТІ ТА РІВНЯ МІКРОБНОГО ОБСІМЕНІННЯ У РОТОВІЙ РІДИНІ ПАЦІЄНТІВ З ПЕРИІМПЛАНТИТАМИ НА ТЛІ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО КОМЛЕКСУ

2024-12-23T11:10:59+02:00

Періімплантити є серйозною проблемою сучасної стоматології, особливо серед пацієнтів з дентальними імплантатами. Наявність супутніх захворювань, таких як пародонтит та атеросклероз, може підсилювати запальні процеси та ускладнювати перебіг захворювання, спричиняючи зниження місцевої неспецифічної реактивності та підвищення рівня мікробного обсіменіння. Мета дослідження. Оцінити вплив лікувально-профілактичного комплексу препаратів на біохімічні маркери стану місцевої неспецифічної реактивності та рівня мікробного обсіменіння – лізоцим та уреазу – у ротовій рідині пацієнтів з періімплантитами. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь пацієнти з періімплантитами віком від 25 до 55 років. Вони були розподілені на групи: соматично здорові особи, пацієнти, які отримували лише базову терапію, та пацієнти, які додатково застосовували лікувально-профілактичний комплекс, що включав препарати з антиоксидантною та протизапальною дією, засоби для відновлення мікробіоценозу та мікроциркуляції, а також препарати з остеотропним механізмом дії. У ротовій рідині визначали активність уреази та лізоциму як показники мікробного обсіменіння та стану місцевої неспецифічної реактивності відповідно. Статистичний аналіз проводили з використанням t-критерію Стьюдента при рівні значущості p<0,01. Результати дослідження. У пацієнтів з пері- імплантитами на фоні пародонтиту та атеросклерозу було виявлено підвищення активності уреази та зниження активності лізоциму у ротовій рідині, що свідчить про посилене мікробне обсіменіння та ослаблення місцевого антимікробного захисту. Застосування базової терапії призводило до тимчасового покращення цих показників, проте в подальшому вони поверталися до початкових значень. Додаткове використання лікувально-профілактичного комплексу забезпечило стійке зниження активності уреази та підвищення активності лізоциму, наближаючи їх до рівнів соматично здорових пацієнтів та зберігаючи позитивну динаміку протягом року. Висновки. Комбіноване застосування лікувально-профілактичного комплексу з базовою терапією ефективно нормалізує біохімічні маркери стану місцевої неспецифічної реактивності та рівня мікробного обсіменіння у пацієнтів з періімплантитами на тлі супутніх захворювань. Це підтверджує доцільність використання такого підходу в клінічній практиці для покращення результатів лікування та попередження ускладнень.

ДИФЕРЕНЦІЙОВАНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ЗУБНИХ ПАСТ У ПРОФІЛАКТИЦІ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ

2024-12-23T11:25:31+02:00

Мета дослідження: обґрунтувати вибір лікувально- гігієнічних заходів і засобів профілактики (зубних паст) при дистрофічно-запальних захворюваннях пародонта. Матеріали і методи дослідження. Було проведено комплексне обстеження, лікування та профілактика 157 хворих на генералізований пародонтит асоційованих з проявами тривожності, віком 35-55 років, ґендерний склад хворих – чоловіків (28,7%), жінок (71,3%). Було проведене клінічне обстеження порожнини рота у хворих з використанням індексу гігієни Гріна-Вермільйона, РІ і РМА. Хворим, які мали «задовільний», «незадовільний» і «поганий» стан індексу гігієни ротової порожнини, з метою профілактики було запропоновано скористатися зубними пастами. «Parodontax Комплексний захист» обрало 30 жінок та 11 чоловіків, які ввійшли у групу ГП–«Р»; «Lacalut Фіто формулою» скористалися 35 жінок і 8 чоловіків яких ми занесли до групи ГП–«L»; з «Colgate Total 12 Лікувальних трав» визначилось 31 жінка і 12 чоловіків які увійшли до групи ГП–«С». Профілактичні заходи ротової порожнини зубними пастами тривали 6 тижнів. Після цього визначалась ефективність паст «Parodontax Комплексний захист», «Lacalut Фіто формула», та Colgate Total 12 Лікувальних трав». Також методом анкетування було досліджено використання зубних щіток та застосування ополіскувачів для ротової порожнини. Висновок. Було виявлено, що досліджувані зубні пасти «Parodontax Комплексний захист», «ColgateTotal 12 Лікувальних трав», та «Lacalut Фіто формула» показали високу ефективність застосування, що доведено результатами динаміки і пояснюється складом рослинних компонентів. Більш ефективним профілактичним засобом, за нашими дослідженнями, виявилася зубна паста «Parodontax Комплексний захист». Виходячи з цього, доцільно іі рекомендувати у підтримуючій фазі комплексного лікування запальних захворювань пародонту у хворих асоційованих з проявами тривожності.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЗУБОЩЕЛЕПНИХ АНОМАЛІЙ ТА ЇХ ЗВʼЯЗКУ З ПРИШИЙКОВОЮ ПАТОЛОГІЄЮ ЗУБІВ І ПОКАЗНИКАМИ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВʼЯ У ПАЦІЄНТІВ МОЛОДОГО ВІКУ

2024-12-23T11:38:22+02:00

Мета дослідження. Визначення поширеності і структури зубощелепних аномалій (ЗЩА) у пацієнтів молодого віку, аналіз кореляцій між ЗЩА і пришийковою патологією зубів і показниками стоматологічного здоровʼя. Методи дослідження. Обстеження 272 осіб (174 жінок і 98 чоловіків) 18-44 років включало збір даних анамнезу, клінічний огляд, заповнення анкети / опитувальника. В залежності від виду і наявності пришийкової патології зубів пацієнти були розподілені на групи дослідження. Наукова новизна. Поширеність ЗЩА склала 67%, серед них частіше зустрічалися аномалії положення зубів (р>0,05). У жінок аномалії положення зубів були діагностовані у 1,25 рази частіше, ніж у чоловіків (р=0,04). В обстежених з ерозією (Е) емалі треми / діастеми визначались у 8,3 і 2,3 рази частіше, ніж в обстежених з клиноподібним дефектом (КД) і без пришийкової патології зубів, відповідно (р<0,04). Спостерігалась кореляція між наявністю у пацієнта Е емалі і трем / діастем (р=0,04). Був визначений звʼязок між виникненням сколів емалі і діагностованими у пацієнта тремами / діастемами і аномаліями положення зубів (р<0,05). Наявність трем / діастем знаходилась у прямій кореляції із появою фасеток стирання і кровоточивістю ясен (р<0,05). Був визначений звʼязок між аномаліями положення зубів і рецесіями ясен і бруксизмом (р<0,05). У пацієнтів із пришийковим карієсом (ПК) у 1,66 і 1,63 рази частіше діагностувався патологічний прикус, ніж у пацієнтів з КД і без пришийкових уражень зубів, відповідно (р<0,05). Був визначений прямий звʼязок між наявністю ПК і видом прикусу (р=0,005). При патологічному прикусі у 6,57 рази збільшувалась вірогідність виникнення множинних уражень КД (р=0,002). Висновки. Значна поширеність ЗЩА у пацієнтів молодого віку, їх зв`язок із пришийковою патологією зубів і стоматологічним здоровʼям зумовлює необхідність проведення подальших досліджень з метою розробки комплексних лікувально-профілактичних заходів.

СПЕКТРОКОЛОРІМЕТРІЧНА ОЦІНКА ВПЛИВУ ЛІКУВАЛЬНО- ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ НА СТУПІНЬ ЗАПАЛЕННЯ ЯСЕН ПАЦІЄНТІВ ІЗ РІЗНИМ СТУПЕНЕМ УРАЖЕННЯМ ТКАНИН ПАРОДОНТУ

2024-12-23T11:48:10+02:00

Пародонтит, який є однією з найпоширеніших стоматологічних проблем, викликає серйозні наслідки, такі як втрата зубів та системні ускладнення, що підкреслює необхідність комплексного підходу до його діагностики та лікування. У нашому дослідженні акцент робиться на використанні спектроколоріметрії, яка, визначаючи кольорові зміни в тканинах ясен, стає інноваційним інструментом для оцінки ефективності терапевтичних заходів та динаміки лікування пародонтиту. Мета дослідження. Вивчення ступеня запалення ясен у пацієнтів з пародонтитом в процесі проведення профілактичних заходів за допомогою спектроколоріметрічної оцінки. Матеріали та методи. У дослідженнях брало участь 63 пацієнта із різним ступенем ураження тканин пародонту віком 35-60 років. Пацієнтів було поділено на 2 групи. Лікування пацієнтів основної групи супроводжувалося використанням розробленого комплексу. Було проведено спектроколоріметрічну оцінку запальних процесів у яснах пацієнтів з пародонтитом під час профілактичних заходів, використовуючи розчин Шиллера-Писарєва, що фіксуються кількісно в оптичних і колірних показниках за допомогою спектроколориметра типу «Пульсар», адаптованого для стоматологічних цілей. Статистично значущу відмінність між альтернативними кількісними ознаками з розподілом, відповідним нормальному закону, оцінювали за допомогою t-критерію Стьюдента. Різницю вважали статистично значущою при р<0,01. Результати дослідження. У пацієнтів обох груп було відмічено досить сильне забарвлення слизової ясен розчином, як в короткохвильовій, так і в довгохвильовій області видимого діапазону довжин хвиль, що свідчило відповідно про порушення функціонування захисно-бар’єрної системи гіалуронова кислота – гіалуронідаза і наявності глікогену, що супроводжує запальні процеси в тканинах пародонту. Дані демонструють позитивний вплив профілактичних заходів на стан ясен у пацієнтів основної групи, у відношенні до групи порівняння. Зміни в коефіцієнті відбиття світла можуть вказувати на зменшення запальних процесів та покращення стану ясен. Висновки. Отримані результати свідчать про знижений бар’єрний захист ясен у обстежених пацієнтів з пародонтитом, що супроводжувався підвищеною проникністю ясен для барвника розчину і, отже, мікроорганізмів, а також позитивна реакція розчину на резервний полісахарид глікоген, яка свідчить про наявність в яснах запалення. Виявлено прогресивне зменшення інтенсивності запальних процесів у яснах пацієнтів основної групи у відношенні до групи порівняння, що вказує на важливість продовження та розширення клінічного впровадження цих методів у стоматологічну практику. Важливим аспектом дослідження є виявлення довготривалого позитивного впливу лікувально-профілактичних заходів на стан тканин пародонту, що засвідчує потенціал цих заходів для запобігання прогресуванню пародонтиту.

ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДИКИ I-PRF ПРИ ЛІКУВАННІ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ ЗА ДАНИМИ ДОСЛІДЖЕННЯ НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

2024-12-23T12:19:23+02:00

Мета дослідження. провести аналіз сучасних літературних даних необхідності та доцільності методики PRF для лікування генералізованого травматичного пародонтиту хронічного перебігу. Вивчення супра (гіпер) контактів та наявність травматичної оклюзії може підтримувати ініціацію хронічного запалення у маргінальному періодонті на фоні порушення бар’єрної функції епітеліального прикріплення та поширеного порушення мікроциркуляції. Місцеве антибактеріальне лікування, проведення професійної гігієни ротової порожнини лише короткочасно знімає симптоми запалення. У зв’язку з цим необхідні дослідження, що визначають можливості аутоімунних компетентних клітин, що мають імунокорелятивні здібності для підтримки місцевого імунного статусу в пародонті. Даний короткий огляд літератури використання імунокомпетентних клітин – тромбоцитів як ключових регуляторів запалення та імунорегулюючих факторів усередині судинного гомеостазу для підтримки місцевого імунного статусу. Дано сучасну патофізіологічну оцінку застосування методик PRF та i-PRF, факторів зростання тромбоцитів для створення колагену I типу, який відіграє провідну роль у репарації. Звертається увага на те що макрофаги в осередках запалення відіграють особливу роль у виробленні факторів росту, таких як тромбоцитарний фактор росту (PDGF), трансформуючий фактор росту ендотелію (TGF), які є також джерелом хемотаксису для стимуляції ангіогенезу. Було визначено, що i-PRF може сприяти функціональній диференціації клітин, подібних до остеобластів, ніж інші клітини крові. Культура i-PRF впливає на здатність первинних остеобластів людини до проліферації, диференціації, мінералізації команд адгезії та міграції. У порівнянні після введення PRF та i-PRF індукується триразове підвищення людських остеобластів та процесів проліферації. Шкідливий вплив на життєздатність клітин, метаболічну активність та міграцію клітин спостерігається, коли концентрація i-PRF перевищувала 60%. Ці дослідження стосуються клінічного значущої теми, пов’язане з лікуванням хронічного пародонтиту і отримана нехірургічними методами регенеративних процесів у пародонтальному комплексі, що має значення для клінічної практики стоматологів.

РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ПОРУШЕНЬ ПРЯМИХ ВІДНОВЛЕНЬ ЗУБІВ

2024-12-23T12:31:55+02:00

Ймовірне зростання використання композитів хімічного затвердіння примушує проаналізувати показники стану виконаних з них відновлень зубів з каріозними ураженнями різної локалізації. Мета дослідження – ретроспективний аналіз порушень прямих відновлень зубів з композитів хімічного затвердіння. Матеріали і методи. Обстежено 58 пацієнтів віком від 42 до 69 років, у яких було 156 прямих відновлень зубів з композитів хімічного затвердіння з термінами функціонування від 2 до 3 років. Ретроспективну оцінку відновлень проводили з використанням чотирьох клінічно значущих критеріїв. Результати. У відновленнях на оклюзійних поверхнях бічних зубів та на контактних поверхнях фронтальних зубів найчастішим ускладненням було порушення крайового прилягання композита до емалі, що виявлено у 20,5% і 35,3% відновлень, відповідно. За розташування відновлень на оклюзійній та контактній поверхнях бічних зубів у 39,6% відновлень даної локалізації встановлено дефекти анатомічної форми, у 54,2% відновлень – порушення контактного пункту, у 64,6% – порушення крайового прилягання, у 31,3% відновлених зубів діагностовано вторинний карієс у приясеневій ділянці. У разі локалізації на контактних поверхнях фронтальних зубів з охопленням ріжучого краю 52,2% відновлень мали порушення анатомічної форми, 60,9% – дефекти контактного пункту, 34,8% – порушення крайового прилягання. За пришийкового розташування у 48,3% відновлень виявлено крайове забарвлення, у 44,8% – порушення крайового прилягання композита. Висновки. Найчастішими порушеннями відновлень з композитів хімічного затвердіння були дефекти контактного пункту, порушення крайового прилягання та анатомічної форми, вторинний карієс у приясеневій ділянці.

СУЧАСНІ УЯВЛЕННЯ ЩОДО ПРИЧИН ВИНИКНЕННЯ ГІПЕРЕСТЕЗІЇ ЗУБІВ ПІСЛЯ ОДОНТОПРЕПАРУВАННЯ ПІД НЕЗНІМНІ ОРТОПЕДИЧНІ КОНСТРУКЦІЇ

2024-12-23T15:19:53+02:00

У статті розглядаються сучасні уявлення щодо причин виникнення гіперестезії зубів після одонтопрепарування під незнімні ортопедичні конструкції. Мета дослідження. Аналіз сучасних наукових даних, присвячених встановленню причин, які здатні викликати гіперестезію зубів після одонтопрепарування під незнімні ортопедичні конструкції. Методи дослідження. Дослідження було проведено за наступним дизайном: літературний пошук з використанням електронної бази даних PubMed, Google Scholar, Scopus, Web of Science для пошуку публікацій, повʼязаних з тематикою дослідження, котрі містили наступні пошукові терміни: «tooth hypersensitivity», «fixed dentures», «complications fixed dentures», «tooth preparation». Встановлено, що основними причинами виникнення гіперестезії зубів після одонтопрепарування під незнімні ортопедичні конструкції вважаються механічні, термічні та хімічні подразнення, які виникають під час препарування. Важливу роль відіграє також порушення захисного шару дентину, що веде до відкриття дентинних канальців та підвищеної чутливості нервових закінчень. Недостатня герметичність фіксуючих матеріалів та мікроінфільтрація також сприяють розвитку гіперестезії. Додатковими факторами можуть бути особливості клінічного протоколу препарування та індивідуальні особливості пацієнта. Таким чином, сучасні дослідження вказують на те, що гіперестезія зубів, котра виникає після одонтопрепарування під незнімні ортопедичні конструкції є комплексним явищем, обумовленим множинними факторами. Належне розуміння цих механізмів може допомогти в розробці ефективних методів профілактики та лікування, а також у вдосконаленні клінічних підходів до проведення ортопедичних процедур.

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ РІЗНИХ МЕТОДИК ЛАТЕРАЛЬНОЇ КІСТКОВОЇ ПЛАСТИКИ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

2024-12-23T15:31:15+02:00

Альвеолярний відросток – це важлива динамічна структура, яка відповідає за підтримку зубів і безперервно адаптується до механічних навантажень, таких як жування та інші функції ротової порожнини. Його об’єм і форма залежать від положення та осі прорізування зубів, а також від механічної взаємодії з періодонтальною зв’язкою. Після втрати зуба, внаслідок відсутності навантажень, відбуваються значні зміни в кістковій тканині: остеокласти посилюють свою діяльність, що призводить до резорбції кістки, тоді як остеобласти знижують активність, сприяючи атрофії альвеолярного відростка. Цей процес найбільш інтенсивний у перші місяці після втрати зубів. Втрата зубів і відповідне зниження об’єму кісткової тканини створюють значні труднощі для проведення дентальної імплантації. У таких випадках критично важливо застосовувати методи відновлення об’єму кістки, такі як кісткова аугментація, синус- ліфтинг і направлена регенерація кісткової тканини. Ці процедури спрямовані на те, щоб відновити функціональну структуру щелепи і створити необхідні умови для успішної остеоінтеграції дентальних імплантатів. Сучасні дослідження показують, що застосування кісткової пластики перед імплантацією значно підвищує стабільність імплантатів та прогнозованість результатів. Наприклад, методи направленої кісткової регенерації, що включають використання бар’єрних мембран та інших біоматеріалів, демонструють високу ефективність у забезпеченні успішної імплантації навіть у складних випадках. Клінічні дані свідчать про те, що застосування аутогенних та ксеногенних матеріалів для відновлення дефектів кісткової тканини сприяє тривалій стабільності імплантатів. Крім того, новітні технології в регенерації кісткової тканини, такі як використання факторів росту і стовбурових клітин, відкривають нові перспективи для прискорення та покращення якості відновлювальних процесів. Ці методи стимулюють більш швидку та ефективну регенерацію кістки, що знижує ризик ускладнень і підвищує шанси на успішну імплантацію. Таким чином, технології кісткової пластики постійно удосконалюються, що дозволяє покращити не лише результати лікування, але й загальну якість життя пацієнтів. Однією з найважливіших проблем, з якими стикаються стоматологи при плануванні дентальної імплантації, є недостатній об’єм кісткової тканини в зоні альвеолярного гребеня. Без належної кількості кістки імплантат не може бути встановлений стабільно, що може призвести до ускладнень або навіть відмови від процедури. Втрата кісткової тканини відбувається не лише після видалення зуба, але й через пародонтальні захворювання, травми та інфекції. Тому важливо враховувати всі можливі фактори, які можуть вплинути на успішність лікування, і застосовувати індивідуальний підхід до кожного пацієнта. Загалом, відновлення достатнього об’єму кісткової тканини є ключовим фактором для довготривалого успіху дентальної імплантації. Сучасні методи кісткової аугментації, направленої кісткової регенерації та інноваційні матеріали дозволяють значно покращити результати хірургічного втручання, навіть у складних клінічних випадках. Індивідуальний підхід, ретельне планування та використання сучасних хірургічних технологій забезпечують високі показники успішності дентальної імплантації і дають можливість пацієнтам повернути не лише естетичну привабливість посмішки, а й функціональність зубів.