Вісник стоматології

МІОФУНКЦІОНАЛЬНА КОРЕКЦІЯ АТИПОВОГО КОВТАННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ АПАРАТУ FROGGYMOUTH

2024-09-05T12:01:42+03:00

Перехід від дитячого до дорослого ковтання відбувається у віці до 3 років. Якщо інфантильне ковтання зберігається після віку, коли фізіологічно має з'явитися ковтання дорослого типу, ми можемо говорити про атипове ковтання. Мета роботи. Дослідити принципи застосування інноваційного міофункціонального пристрою Froggymouth (Fm). Матеріали і методи. Проведено онлайн-пошук опублікованих наукових досліджень, що присвячені використанню апарату Froggymouth, що використовується для вирішення проблеми атипового ковтання та міофункціональної корекції порушеного положення язика. Виклад основного матеріалу. Роботи Еріка Кендела свідчать, що корекція атипового ковтання повинна базуватися на стимуляції підкіркових зв'язків і на гальмуванні смоктально-ковтального ланцюга. Апарат Froggymouth – це невеликий знімний пристрій, виготовлений з гнучкого термопластичного еластомеру. Він розміщується між губами, роз’єднує їх та гальмує смоктання-ковтання, стимулює скорочення губ, щоб підтримувати пристрій у фіксованому стані. Апарат слід використовувати протягом 15 хвилин щодня під час ігрової діяльності. Відсутність білабіального контакту перешкоджає виникненню негативного тиску в ротовій порожнині, а отже, будь-якого використання смоктання- ковтання для ковтання слини. Fm змушує дитину відкривати для себе новий спосіб ковтання підкірковим шляхом – створенням нових синапсів. Висновки. Fm сприяє автоматичному засвоєнню нової програми ковтання, вимагає від дитини меншого комплаєнсу порівняно з традиційною логопедичною терапією, а результати лікування є більш стабільними та довготривалими.

ВІДНОВЛЕННЯ ДЕФЕКТІВ ТВЕРДИХ ТКАНИН ЖУВАЛЬНИХ ЗУБІВ ЧАСТКОВИМИ ТА ПОВНИМИ КЕРАМІЧНИМИ CAD/CAM РЕСТАВРАЦІЯМИ. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

2024-09-05T11:10:53+03:00

Мета дослідження. У статті надано систематизований огляд літератури з аналізом виживання конструкції, характеру та частоти ускладнень при ортопедичному лікуванні частковими і повними керамічними CAD/CAM реставраціями в довгостроковій перспективі. Використання цифрового протоколу при виготовленні ортопедичних конструкцій має багато переваг: мінімальна інвазивність, висока точність, міцність та естетика. Збільшення потреби населення до естетичного незнімного протезування, призвело до суттєвого прогресу стоматологічного матеріалознавства, конструкційних особливостей виготовлення, а також зростання тенденції використання монолітних реставрацій. Методи дослідження. Авторами був проведений аналіз даних літературних джерел використовуючи такі портали як: PubMed, Scopus, Journal of Esthetic and Restorative Dentistry та інших бібліографічних джерел. Результати дослідження. За результатами проведеного нами дослідження необхідно відмітити наступні клінічні аспекти: малоінвазивність препарування під часткові керамічні реставрації є обґрунтованою, більша міцність даних конструкцій з товщиною каркасу 0,5 – 1,0 мм, під дією навантажень, була доказана у порівнянні з повними коронками такої ж товщини. Тому, при відновленні повними керамічними коронками, ми не можемо говорити про малоінвазивність препарування, саме при збільшенні товщини каркаса повних коронок до 1,5 мм не спостерігається тріщин та сколів. Висновки. Згідно результатів досліджень багатьох науковців, при достатньому збереженні здорових тканин та вітальності відновлювального зуба, перевагу слід надати скло- керамічним частковим реставраціям. У подальшому нами буде приділено більше уваги на вплив вітальності зубів при відновленні дефектів твердих тканин зубів частковими керамічними реставраціями.

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ПРОФІЛАКТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ СТОМАТОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ У ДІТЕЙ З ПАТОЛОГІЄЮ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ

2024-09-05T11:34:09+03:00

Відомо, що захворювання опорно-рухового апарату мають місце у 5-10 % дітей. В загальній структурі вад розвитку вади розвитку кістково-м’язової системи складають близько 30 %, що є важливою соціальною та медичною проблемою. У дітей першого року життя найчастіше зустрічаються природжені вади розвитку (кривошия, клишоногість, дисплазія кульшового суглобу та інші деформації кистей та стоп). З віком зростає питома вага деформацій хребта та грудної клітки, що викликає порушення загального стану організму. Захворювання опорно-рухового апарату різного генезу впливають на стоматологічну захворюваність дітей. У зв’язку з цим виникає необхідність розробки конкретних рекомендацій щодо профілактики розвитку стоматологічної патології у дітей з захворюваннями опорно-рухового апарату. Заходи повинні бути спрямовані на корекцію основних ланок патогенезу цієї групи захворювань. Мета роботи. Виконати аналіз наукових публікацій щодо вивчення сучасних тенденцій профілактики та лікування стоматологічних захворювань у дітей з патологією опорно-рухового апарату. Матеріали та методи. Проведено аналіз публікацій баз даних Web of Sciense, SpringerOpen, Structure (NCBI), HINARI, PudMed, Scopus з використанням комбінації ключових слів: «карієс», «гінгівіт», «слизова оболонка порожнини рота», "musculoskeletal system", "oral mucosa", "periodontitis". Критерії пошуку по роках – 2010–2024 рр. Висновки. В інтересах створення умов для збереження здоров’я дітей необхідно формування єдиної державної політики в галузі охорони здоров’я дітей у відповідності до міжнародно визнаної практики та доказової бази, забезпечення достатнім фінансуванням її державних гарантій та підвищення відповідальності всіх структур влади за їх реалізацію.

МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНІ ПОРУШЕННЯ ПРИ ВОГНЕПАЛЬНИХ УРАЖЕННЯХ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЬОВОЇ ДІЛЯНКИ

2024-09-05T11:48:51+03:00

У зв’язку з проведенням активних бойових дій на території України зростаючої актуальності набуває лікування вогнепальних ран. Найчастіше під час проведення локальних бойових дій, антитерористичних операцій виникають вогнепальні поранення м'яких тканин. Проведені дослідження показують, що частота вогнепальних поранень (ВП) щелепно-лицьової ділянки у воєнних конфліктах останнього десятиліття становить 4,36- 5,19 %. Поранення, завдані сучасною вогнепальною зброєю, характеризуються множинністю, поєднаністю та масивністю ушкоджень. Найважливішими особливостями сучасної бойової хірургічної патології є множинні та поєднані поранення, які в локальних конфліктах становили від 25 до 62 %. Вогнепальне поранення слід розглядати як тяжке порушення життєво важливих функцій людського організму, що стоїть у прямій залежності від характеру отриманих ушкоджень та від загальних розладів регуляції. Загальновизнано, що рани будь- якої локалізації супроводжуються ризиком інфекційного ускладнення, і це насамперед стосується вогнепальних ран. Процес загоєння дуже складний. Він може протікати за типом серозного «травматичного набряку», а загоєння закінчиться «первинним натягом». Можливі ускладнення у вигляді нагноєння ран, тоді загоєння йде за типом «вторинного натягу». Для виникнення гнійного процесу в рані необхідно, щоб загальна кількість мікробів перевищила «критичний рівень», який до різних збудників коливається в значних межах. Для запалення зазвичай достатньо, щоб в 1 г тканин стінки рани було понад 10 -1056 мікробних тіл. Для свіжої ранової вогнепальної мікрофлори характерні такі групи збудників. Перша група – спорогенні бактерії фекального походження, палички правця та газоутворювальні анаероби. Це типові представники первинного мікробного забруднення. До другої групи належать неспороутворювальні, переважно такі грамнегативні бактерії, як протей, колі, клебсієла, аерогенес та псевдомонас. Третю групу утворюють піогенні коки: золотистий стафілокок, гемолітичний стрептокок та анаеробний стрептокок. Вони утворюють як первинну, так і вторинну флору. Основними збудниками виявляються золотистий стафілокок як у монокультурі, так й в асоціації з кишковою паличкою, протеєм, епідермальним стафілококом. Останнім часом відзначено збільшення кількості поранених, у яких збудниками ранових ускладнень були не монокультура стафілокока, а асоціації мікробів, а також виразне збільшення питомої ваги грамнегативної мікрофлори.

СТАН ОКСИГЕНАЦІЇ ЯСЕН ПРИ СУПРАОКЛЮЗІЙНИХ СПІВВІДНОШЕННЯХ ОКРЕМИХ ЗУБІВ У ВІКОВОМУ АСПЕКТІ

2024-09-04T16:38:59+03:00

Мета дослідження. Визначення рівня оксигенації тканин пародонта у людей різних вікових груп при супроклюзійних співвідношеннях окремих зубів залежно від віку. Матеріали і методи дослідження. Було проведено клініко-функціональні дослідження рівня насиченості киснем тканин пародонта при супраоклюзійних співвідношеннях зубів у пацієнтів різних вікових груп. Дослідження проведене у 60 пацієнтів (23 чоловіків і 37 жінок) віком від 25 до 75 років без супутньої соматичної патології. Всі пацієнти були поділені на 2 групи, контрольну (11 чоловіків і 19 жінок) та дослідну (12 чоловіків і 18 жінок). Кожна група поділялась на 3 підгрупи залежно від віку: молодого віку (25 – 44 роки), середнього віку (45 – 60 років) та похилого віку (60 – 75 років) за класифікацією ВООЗ. До контрольної групи увійшли пацієнти з інтактним пародонтом без ознак супраоклюзії зубів, до дослідної – з інтактним пародонтом з ознаками супраоклюзії окремих зубів. Наявність супраоклюзійних співвідношень окремих зубів визначали за допомогою комп’ютерного аналізу, використовуючи апарат «T-Scan III» фірми Tekscan, Inc., Boston, USA, а отримані дані зберігали в персональному комп’ютері. Дослідження оксигенації в тканинах пародонту проводили методом оптичної тканинної оксиметрії (ОТО) за допомогою пульсоксиметра Pulse Oximeter CMS60D фірми Contec Medical Systems Co., Ltd., рівень сатурації кисню у яснах визначали в %SpO2. Вимірювання оксигенації в тканинах пародонту проводили в ділянці вільної зони ясен: в дослідній групі в ділянках зубів з супраоклюзійними співвідношеннями на верхній та нижній, а у контрольній групі в ділянці молярів на верхній та нижній щелепі по 3 хв у кожній точці в положенні пацієнта сидячи в кріслі. Датчик розташовували на яснах без тиску. Наукова новизна. Показники оксигенації тканин пародонта у людей дослідної групи були меншими відповідних показників контрольної групи (р<0.05). У пацієнтів молодого віку оксигенація менша на 2,4%, середнього віку – на 3,1%, похилого віку – на 2,8%. Також відмічається, що рівень оксигенації всередині як контрольної, так і дослідної групи знижуються з віком. Висновки. Наявність супраоклюзійних співвідношень окремих зубів викликає зниження оксигенації тканин пародонта у людей всіх вікових груп. Рівень сатурації кисню у яснах також знижується з віком, незалежно від стану оклюзії.

РОЗШИРЕННЯ ВЕРХНЬОЇ ЩЕЛЕПИ НЕЗНІМНИМ АПАРАТОМ RME У ПАЦІЄНТІВ, ЩО ЗРОСТАЮТЬ

2024-09-04T16:52:16+03:00

Анотація. За даними статистичного аналізу ВООЗ, зубощелепна патологія є однією з найактуальніших проблем сучасної ортодонтії. Швидке розширення верхньої щелепи незнімним апаратом RME (Rapid maxillary expansion) використовується як рутинна клінічна процедура в ортодонтії в пацієнтів, що зростають, для розширення верхньої щелепи з трансверзальним звуженням, глибоким піднебінним склепінням, супутніми перехресним прикусом і скупченням зубів, доки піднебінний шов не буде повністю сформований. Існують дані, що розширення верхньої щелепи за допомогою апарату RME також може покращити прохідність верхніх дихальних шляхів. Мета дослідження – проаналізувати дані наявних досліджень щодо ефективності розширення верхньої щелепи за допомогою апарату RME та його вплив на формування й розвиток верхніх дихальних шляхів у пацієнтів, що зростають. Матеріали і методи. Було проаналізовано дослідження, що розміщені на ресурсах РubMed, Embase та Cinahl, а також дані українських наукових робіт з метою оцінювання щодо ефективності розширення верхньої щелепи за допомогою апарату RME та його вплив на формування й розвиток верхніх дихальних шляхів у пацієнтів, що зростають. Висновки. Застосування системи RME є не тільки ефективним інструментом ортодонтичного лікування, вона також може бути задіяна в комплексному лікуванні порушення функції носового дихання шляхом розширення вентиляційних ходів та зменшення гіпертрофії носоглоткових мигдаликів. Крім того, незмінний апарат RME може поліпшити функцію Євстахієвої труби, покращуючи дію м’язів-елеваторів і натягувачів піднебінних м’язів з можливим позитивним впливом на рецидиви хронічного середнього отиту з випотом і кондуктивною втратою слуху в пацієнтів, що зростають. Отже, оториноларингологи повинні регулярно ретельно розглядати конформацію верхньої щелепи пацієнтів, що зростають, оскільки індивідуація зміненої структури скелета може сприяти підбору оптимальної тактики лікування, уникаючи хірургічних втручань (аденотонзилектомія або розміщення барабанної вентиляційної трубки). На основі проаналізованих даних можна стверджувати, що раннє застосування RME у пацієнтів, що зростають, також може допомогти уникнути оперативного лікування деформації носової перегородки в більш старшому віці. Однак необхідно провести подальші дослідження з метою оцінювання ефективності незмінного апарату RME в структурі лікування пацієнтів із порушенням функції зовнішніх дихальних шляхів та дисфункції колового м’яза рота.

ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ЛІКУВАЛЬНО- ПРОФІЛАКТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ НА СТАН ТВЕРДИХ ТКАНИН ЗУБІВ У ДІТЕЙ З РАННІМ ПРОРІЗУВАННЯМ ПОСТІЙНИХ ЗУБІВ

2024-09-05T10:21:53+03:00

Мета дослідження: клінічна оцінка впливу запропонованого лікувально-профілактичного комплексу на інтенсивність карієсу у дітей з раннім прорізуванням постійних зубів. Матеріали та методи. Дослідження проводилось на 60 дітях з раннім прорізуванням зубів, які були розподілені на 2 групи. До групи порівняння увійшло 30 дітей 6 років з раннім прорізуванням зубів у яких прорізалось не менше 8 постійних зубів. Діти цієї групи отримували базову терапію, яка включала професійну гігієну та санацію порожнини рота, навчання навичкам особистої гігієни. До основної групи увійшли 30 дітей 6 років з раннім прорізуванням зубів у яких прорізалось не менше 8 постійних зубів. Дітям цієї групи протягом 20 днів призначали аплікації на зуби гелем Кальцит та чищення зубів зубною пастою Splat professional biocalcium. Протягом наступних 20 днів проводили аплікації на зуби гелю Біотрит Дента з одночасним пероральним застосуванням Біотриту Дента та чищенням зубів зубною пастою Sensodyne Pronamel for kids. Після чого зуби обробляли системою для глибокого фторування Ftorcalcit-E. Результати дослідження. Визначення індексу приросту інтенсивності карієсу постійних зубів у дітей досліджуваних груп також демонструє перевагу застосування запропонованого лікувально-профілактичного комплексу. Так, у дітей основної групи через рік після початку проведення заходів приріст інтенсивності карієсу постійних зубів склав 0,16 бали, що в 4,38 рази менше ніж в групі порівняння. А через 2 роки цей показник в основній групі становив 0,33 бали, що 2,94 рази менше ніж в групі дітей яким проводили базову терапію. Це свідчить про необхідність широкого застосування розробленого профілактичного комплексу у дітей з раннім прорізуванням зубів та необхідність постійного диспансерного обстеження таких пацієнтів. Висновки: В результаті проведених досліджень встановлено, що у дітей з раннім прорізуванням постійних зубів, які застосовували розроблений лікувально-профілактичний комплекс показники приросту інтенсивності карієсу зубів були менше, ніж у дітей які отримували базову терапію.

РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ПОШИРЕНОСТІ КАРІЄСУ ТА ЙОГО УСКЛАДНЕНЬ СЕРЕД ДІТЕЙ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2024-09-05T10:30:08+03:00

Мета дослідження. Провести ретроспективний аналіз поширеності, інтенсивності карієсу тимчасових зубів та його ускладнень серед дітей Закарпатської області, а також особливості їх перебігу з урахуванням ендемічних особливостей Закарпатської області та його прямим впливом на перебіг каріозного процесу, а відповідно, і його ускладнень. Метою нашого дослідження було визначити відсоток поширеності гострих та хронічних форм пульпітів та періодонтитів як серед тимчасового так і серед змінного прикусів. Результати дослідження та їх обговорення. Для визначення стану твердих тканин зубів у дітей Закарпатської області нами був проведений ретроспективний аналіз карт стоматологічних хворих (форма 043/о) архівної бази ТОВ «Університетська стоматологічна поліклініка та Закарпатської обласної клінічної стоматологічної поліклініки, в рамках договору про сумісну діяльність. Здійснювався аналіз документації обстежених пацієнтів, взятий за 3 роки (2019 – 2022 рр.), кількість проаналізованих медичних карт – 1025. Також був здійснений гендерний розподіл обстежуваної вибірки із 1025 дітей, як результат: 475 хлопців і 550 дівчат. Висновки. Проведений за останні роки МОЗ України моніторинг стоматологічної допомоги, свідчить про високий рівень стоматологічної захворюваності населення. Під час проведення контент-аналізу медичної документації нами було відзначено високий рівень поширеності 96,8 % та інтенсивності карієсу (14,9 – тимчасовий прикус та 12,2 – змінний прикус) серед дітей Закарпатської області. Причому, дані показники серед хлопців та дівчат відрізняються не вірогідно (p<0,05). Також реєструється високий показник ускладненого карієсу: 46,5 % серед осіб з тимчасовим прикусом та 42,4 % серед обстежених зі змінним прикусом, при цьому вірогідних відмінностей показників за гендерним фактором не спостерігали. Отримані нами результати, підтверджують необхідність удосконалення методів профілактики та лікування карієсу з метою зменшення відсотку його виникнення та розвитку ускладнень.

АНАЛІЗ ПОШИРЕНОСТІ ПЛОМБ У ТИМЧАСОВИХ ЗУБАХ ДІТЕЙ, КОТРІ МЕШКАЮТЬ В НИЗИННІЙ ТА ГІРСЬКІЙ ЗОНАХ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2024-09-05T10:40:44+03:00

Мета: Проаналізувати поширеність пломб з різних відновлювальних матеріалів в тимчасових зубах дітей, котрі мешкають в низинній та гірській географічних зонах Закарпатської області. Методи дослідження. Проведено контент-аналіз медичної документації, зокрема медичних карток стоматологічних хворих (форма 043) ТОВ «Університетська стоматологічна поліклініка» (м. Ужгород) та стоматологічного кабінету Рахівської районної лікарні (м.Рахів), яким лікування карієсу зубів проводилась в період 2018–2022 роки загальною кількістю 700 медичних карт стоматологічних хворих, з яких виокремлено 520 карток. Наукова новизна. При проведенні контент-аналізу 520 медичних карток дитячого населення Закарпатської області, з яких 310 проживають в низинній та 210 в гірській географічних зонах визначено наявність 710 пломбованих тимчасових зубів. Стосовно матеріалу, з якого виготовлені пломби у дітей низинної зони, максимально поширеними були пломби, виготовлені з компомерів 145 пломб – 36,7%, з них 80 в молярах – 20,3%, 50 в різцях – 12,6% та 15 в іклах – 3,8%. Другими за поширеністю були пломби з композитних матеріалів світлового тверднення 34,2% – 135 пломб, з яких в 80 в різцях – 20,3%, 35 в молярах – 8,9% та 20 в іклах – 5,0%. Пломби, виготовлені з склоіономерних цементів склали 29,1% – 115 одиниць, з яких 95 були в молярах – 24,1%, та по 10 в різцях та іклах (по 2,5%). У дітей гірської зони максимально поширеними були пломби, виготовлені з композитних матеріалів світлового тверднення 41,3% – 130 одиниць, з яких по 50 пломб в різцях та молярах (15,9%) та 30 в іклах – 9,5%. Другими за поширеністю були пломби, виготовлені з склоіономерних цементів 34,9% – 110 одиниць, з яких 60 в молярах – 19,0%, 35 в різцях – 11,1% та в 15 іклах – 4,8%. Пломби, виготовлені з компомерів склали 23,8% – 75 одиниць, з них 50 в молярах – 15,9%, 20 в різцях – 6,3% та 5 в іклах – 1,6%. Висновки. Таким чином, отримані результати показали, що в тимчасових зубах переважали пломби в молярах, виготовлені зі склоіономерних цементів у 24,1% випадків (95 одиниць) у дітей з низинної зони, та у 19,0% випадків(60 одиниць) у дітей з гірської зони Закарпатської області.

ФАКТОРИ ВПЛИВУ ТА ПІДХОДИ ДО ОПТИМІЗАЦІЇ ОЦІНКИ МІЖОКЛЮЗІЙНИХ СПІВВІДНОШЕНЬ ВЕРХНЬОЇ ТА НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕП ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ДАНИХ ІНТРАОРАЛЬНОГО СКАНУВАННЯ

2024-09-05T10:52:14+03:00

Мета дослідження. Вивчити та систематизувати дані літератури щодо факторів впливу, особливостей реєстрації та валідності діагностованих параметрів міжоклюзійних співвідношень верхньої та нижньої щелеп (в умовах статичного положення максимальної інтеркуспідації), встановлених з використанням технології інтраорального сканування, а також підходів до оптимізації цифрової верифікації таких. Матеріали та методи. Проведене дослідження було організовано у форматі комплексного огляду літератури. Пошук наукових джерел, афілійованих із поставленою метою дослідження, забезпечувався через пошукову систему Google Scholar (https://scholar. google.com/) за ключовими словами «intraoral scanning», «virtual static occlusion», «bite scan», «maxillomandibular relationship» при різних їхніх комбінаціях з використанням функцій розширеного пошуку. При відповідності інформації наведеної у резюме наукової роботи поставленій меті даного дослідження проводився подальший деталізований контент-аналіз тексту роботи з пошуком даних, відповідних сформульованим категоріям цільового контент-аналізу. Наукова новизна. Чутливість реєстрації статичних оклюзійних взаємовідношень при використанні технології інтраорального сканування за даними доступного мета-аналізу становить на рівні 0,76, тоді як специфічність – на рівні 0,80; при цьому у більшості попередніх досліджень повідомлялось про рівень девіацій при реєстрації оклюзійних взаємовідношень та контактів за даними інтраорального сканування в межах 0,5 мм, хоча в окремих роботах були продемонстровані і вищі показники відхилень. Рівень чутливості у 70% та специфічності в 95% для інтраоральних сканів можна вважати мінімально прийнятним для клінічно-точної оцінки міжоклюзійних взаємовідношень щелеп. Правдивість реєстрації оклюзійних співвідношень у стані максимальної інтеркуспідації залежить від використовуваної технології інтраорального сканування та відрізняється між такими. Наявність ділянок відсутності двох і більше зубів знижує точність реєстрації оклюзійних співвідношень верхньої та нижньої щелеп у стані максимальної інтеркуспідації. Висновки. Підхід до цифрової реєстрації статичної оклюзії з використанням інтраорального сканера можна інтерпретувати як такий, що характеризується порівнюваною точністю із аналоговими методами у випадках відсутності ділянок адентії, при стабільних оклюзійних контактах, при одиночно відпрепарованих зубів, або ж при відсутності одиночних зубів у дистальних ділянках при достатній стабільності прикусу. Кількість зубів, які включені у скан-реєстрат оклюзійних співвідношень, а також положення таких, впливають на точність цифрових bite-реєстратів отриманих технологією інтраорального сканування. При тотальній реабілітації ортопедичними конструкціями з опорою на власних зубах з метою належної реєстрації міжколюзійних співвідношень доцільно застосувати класичні еластомерні відбитки, або ж комбінацію таких із цифровими сканами-реєстратами, отриманими до препарування з фронтальної та дистальних ділянок щелеп (білатерально).

ТРИВАЛІСТЬ ПРОЦЕСІВ ВІРТУАЛЬНОГО РОЗТАШУВАННЯ ЛІКАРЕМ-ОРТОДОНТОМ БРЕКЕТІВ НА ЦИФРОВИХ МОДЕЛЯХ ЩЕЛЕП ТА МОДЕЛЮВАННЯ І КОРЕГУВАННЯ ШАБЛОНІВ ДЛЯ ЇХ ПЕРЕНОСУ В ПОРОЖНИНУ РОТА

2024-09-05T10:10:53+03:00

Мета даного дослідження. Підвищення ефективності надання стоматологічної допомоги населенню України шляхом визначення тривалості цифрових протоколів віртуального розташування лікарем- ортодонтом брекетів на цифрових моделях щелеп та комп΄ютерного моделювання або корегування шаблонів для переносу брекетів з моделей в порожнину рота Матеріали і методи дослідження. Першим об’єктом дослідження були лікарі-стоматологи, що надають медичну допомогу за спеціальністю «ортодонтія» різної кваліфікації, що працюють в лікувальних закладах різної форми власності в різних регіонах країни. Предметом дослідження стала номенклатура сучасних видів ортодонтичної допомоги в Україні. Другим об’єктом дослідження стала тривалість надання стоматологічної ортодонтичної допомоги в Україні, а предметом дослідження – методичні заходи і прийоми визначення тривалості цифрових протоколів віртуального розташування лікарем-ортодонтом брекетів на цифрових моделях щелеп та комп΄ютерного моделювання або корегування шаблонів для переносу брекетів з моделей в порожнину рота і визначення нормативів часу і умовних одиниць трудомісткості надання відповідної допомоги. Результати дослідження та їх обговорення Проведення хронометражних спостережень роботи 8 лікарів-ортодонтів, які виконали 16 цифрових протоколів віртуального розташування брекетів на цифрових моделях щелеп та моделювання або корегування шаблонів для їх пере- носу в порожнину рота показало, що вони достатньо складні і потребують обов΄язкового попереднього навчання, а тривалість процесу напряму залежить від якості отриманих цифрових моделей щелеп, вміння фахівця працювати в комп’ютерній програмі, особливостей міжоклюзійних відносин, здоров΄я порожнини рота, стану твердих тканин зубів, що напряму впливає на місце і якість фіксації брекетів на зубах. Нормативна тривалість даних процесів складає 76,63 хвилини або 1,3УОТ на процес віртуального розташування лікарем-ортодонтом брекетів на цифрових моделях щелеп та 56,37хвилини або 1,0 УОТ на комп΄ютерне розташування або корегування шаблонів для переносу брекетів з моделі в порожнину рота. Консультаційний етап триває 30,06 хвилини або 0,5 УОТ відповідно.

АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ДІАГНОСТИКИ І ПРОГНОЗУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ СКРОНЕВО-НИЖНЬОЩЕЛЕПНИХ СУГЛОБІВ

2024-09-05T09:23:42+03:00

Мета дослідження: підвищити ефективність діагностики захворювань скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС) шляхом оцінювання комплексу кондилографічних показників і розробки прогностичних алгоритмів розвитку і перебігу даної патології. Матеріал і методи. Дослідження проведено за участі 410 пацієнтів з патологією СНЩС віком 25–65 (32±12,7) років. За дизайном дослідження клінічне ретроспективне зрізове порівняльне. У складі комплексного обстеження здійснено пальпаторне оцінювання стану жувальних м’язів та СНЩС, кондилографію (аксіографію), комп’ютерну томографію, телерент- генографію, оклюзіографію, визначення діапазону рухів нижньої щелепи, аналіз моделей щелеп в артикуляторі тощо, аналіз даних виконано стандартними логіко- статистичними методами за критичного рівня р 0,05. Результати і обговорення. Проведено ретроспективний аналіз результатів обстеження і методів лікування пацієнтів із захворюваннями СНЩС. Порівняно клінічну ефективність запропонованого та стандартного підходів до діагностики пацієнтів із патологією СНЩС. Закладено основи для розробки прогностичних математичних моделей та програми обстеження пацієнтів, яка враховує розвиток, перебіг, терміни і успішність лікування захворювань СНЩС. На основі клінічних, кондилографічних, артикуляційних методів діагностики обґрунтовано переваги запропонованих методів діагностики, прогнозування і лікування пацієнтів з патологією СНЩС. Висновки: рекомендовано застосовувати розроблену модифіковану програму обстеження пацієнтів, яка, окрім стандартного підходу, базується на клінічних, кондилографічних, артикуляційних методах діагностики з математичним прогностичним моделюванням за методом послідовного аналізу Вальда А. у модифікації Гублера Є. В., Генкіна А. і використанням алгоритму оцінювання вірогідності прогресування хвороб СНЩС. Перспективи подальших досліджень полягають у поповненні первинних даних, удосконаленні математичних моделей, апробації і впровадженні індивідуалізованих прогностичних алгоритмів оцінювання прогресування хвороб СНЩС з визначенням їхньої клінічної ефективності.

ОЦІНКА ЯКОСТІ ЖИТТЯ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ВНУТРІШНЬОСУГЛОБОВИМИ ПОРУШЕННЯМИ

2024-09-05T09:38:55+03:00

Захворювання скронево-нижньощелепного суглоба в клініці ортопедичної стоматології спостерігається досить часто у вигляді хронічних процесів і посідають особливе місце у плані діагностики та лікування через різноманітну, складну клінічну картину. Особливе місце у порушенні роботи скронево-нижньощелепного суглоба належить підвищенню тонусу жувальних м'язів та порушенню їх функції. Не можна не враховувати у патогенезі захворювань скронево-нижньощелепного суглоба і роль порушень оклюзійних взаємовідношень. Правильному діагностичному процесу стає на заваді відсутність єдиної класифікації захворювань суглоба. Дані літератури та клінічні спостереження свідчать, що в етіології і патогенезі захворювань скронево-нижньощелепного суглоба мають значення вищеназвані причини. Необхідно підкреслити взаємообумовленість усіх цих етіологічних моментів. Мета. Підвищення надання якості ортопедичної стоматологічної допомоги шляхом оптимізації маршруту пацієнта із дисфункцією СНЩС Матеріали і методи. Ретроспективним методом ми проаналізували лікування 128 613 пацієнтів з дисфункцією СНЩС, перебіг лікування та комплексний підхід лікарів центру за 2023 рік; статистичні. Результати дослідження та обговорення. 84,4% пацієнтів (І) групи (основної) з вираженим синдромом больової дисфункції СНЩС, які отримували до комплексного стандартного лікування міорелаксучі шини мали позитивний ефект клінічного лікування та в середньому потребували до 7 відвідувань Стоматологічного центру, на відміну від 15,6% пацієнтів «ІІ» (порівняльної групи), які мали загальне стандартне комплексне лікування синдромом больової дисфункції СНЩС без застосування міорелаксуючих шин, мали до 12 відвідувань Стоматологічного центру та довготривалим збереженням симптомів больової дисфункції СНЩС. Результат оклюзійної терапії у зв’язку з перебудовою міостатичного рефлексу та оклюзійних співвідношень з урахування різних за видами оклюзіопатій у пацієнтів потребує, в подальшому, обов’язкового протезування різними типами ортопедичних конструкцій, які б забезпечили реконструкцію функціональної оклюзії. Висновки. Висока клінічна ефективність лікування групи пацієнтів (84,4%) з вираженим синдромом больової дисфункції СНЩС, що мала переважну чисельність у жінок, на відміну від групи чоловіків, визначалася при лікуванні даної патології за допомогою міорелаксуючих кап та стандартним затвердженим протоколом, що дозволило підвищити якість життя пацієнтів, скоротити кількість візитів до стоматолога, а також досягти зменшення строків лікування таких пацієнтів. Пацієнти з невираженим синдромом больової дисфункції СНЩС як жінки, так і чоловіки, що отримували стандартне лікування згідно розроблених і затверджених протоколів МОЗ України без застосування міорелаксуючих кап мали невисоку клінічну ефективність проведеного лікування (15.6%), яке збільшувало строки лікування даної патології, на тлі зменшення якості їх життя, що потребує подальшого спостереження за клінічними проявами та знаходження більш дієвих методик лікування цих патологічних станів.

АНАЛІЗ ЗАСТОСУВАННЯ АНАЛОГОВИХ І ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ ОРТОПЕДИЧНОМУ ЛІКУВАННІ ПАЦІЄНТІВ

2024-09-05T09:49:05+03:00

У стоматологічній практиці лікаря-ортопеда все більше зустрічається ускладнень після фіксації постійних конструкцій, що зумовлено необхідністю проведення цифрового планування, тому що саме на цьому етапі у лікаря, техніка і пацієнта є параметри майбутніх незнімних конструкцій, ще до етапу препарування зубів. Це дає можливість спланувати препарування, зробити його щадним й отримати бажаний результат адаптації нервово-м’язового і суглобового комплексів до нових оклюзійно-артикуляційних співвідношень щелеп. Розвиток технологій направлений на наступні кроки: раннє виявлення ознак патоло- гії, синхронізація сучасних методів і методик дослідження та інноваційної апаратури для виготовлення лікувально-діагностичних та лікувальних конструкцій, висока точність роботи, економія часу роботи лікаря, максимальна цифрова складова процесу, мінімалізація мануального аналогового ведення, як фактор уникнення ризику похибки/ впровадження цифрових технологій значно збільшило потужність тобто кількісні, економічні та якісні показники роботи як зубо-технічних лабораторій так і стоматологічних клінік в цілому і призвело до кардинальної зміни прото- колів, логістики та організаційної взаємодії фахівців, задіяних в процесі надання стоматологічної допомоги. Мета роботи. Підвищення ефективності ортопедичного лікування пацієнтів шляхом клініко-економічного обґрунтування та аналізу основ планування стратегії розвитку стоматологічної клініки. Матеріали та методи. Апарат T-Scan американської фірми Tekscan оклюзії зубних рядів. Система комп’ютерного аналізу оклюзії T-Scan дозволяє збирати, систематизувати і аналізувати дані про послідовність контактів, час виникнення першого контакту та його локалізацію, послідовність виникнення контактів в режимі реального часу, силу стискання зубних рядів протягом пев- ного відрізку часу, прослідкувати за зміною оклюзійних співвідношень зубних рядів від першого контакту до максимального міжгорбкового контакту, побічно говорити про стан жувальної мускулатури. Висновок. Запропонований комплекс цифрового планування стоматологічного лікування є клінічно ефективним, оскільки після нього пацієнт і лікар повністю готові до точного препарування зубів й фіксації постійних незнімних конструкцій.

ПОРІВНЯЛЬНА КВАЛІМЕТРИЧНА ОЦІНКА ЗУБОТЕХНІЧНИХ СТОМАТОЛОГІЧНИХ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ЗУБНИХ ПРОТЕЗІВ

2024-09-05T09:56:01+03:00

Анотація. Зважаючи на значну кількість основних і допоміжних стоматологічних матеріалів, що використовуються на етапах ортопедичного лікування, стає зрозумілою нагальна потреба у проведенні порівняльної кваліметричної оцінки зуботехнічних стоматологічних матеріалів, основною функцією якої є інформування лікаря щодо оптимального їх підбору. Метою дослідження було проведення порівняльного багатофакторного кваліметричного аналізу конструкційних та допоміжних стоматологічних матеріалів. Із конструкційних матеріалів для ортопедичних стоматологічних конструкцій нами в лабораторно-експериментальних умовах вивчені стоматологічні пластмаси, покривні лаки та цементи для постійної фіксації зубних протезів, а також функціонально-конструкційні матеріали (підкладочні силіконові та адгезивні) та отримані відповідні кваліметричні показники, інформативність яких висока та коливається у межах: для пластмас гарячої полімеризації – (0,343÷0,349) біт, для пластмас холодної полімеризації – (0,052÷0,203) біт, для покривних лаків (0,169÷0,333) біт, для цементів для постійної фіксації – (0,228÷0,297) біт, для адгезивних матеріа- лів – (0,157÷0,327) біт. Міцність зв’язку (U, кгс/см2) матеріалу для м’яких підкладок коливається у межах (5,29÷19,2) кгс/см2 та відповідає нормативним вимогам. Нами додатково розраховані відповідні технологічні індекси метало-дентинової біадгезії цементів для постійної фіксації, значення яких коливається у межах (2,3÷2,5) од. Маючи на меті проведення порівняльного багатофакторного кваліметричного аналізу конструкційних та допоміжних стоматологічних матеріалів, нами за єдиною методикою комплексної оцінки їх властивостей отримані дані, що інтегрально характеризують якість матеріалу за комплексом показників.

ОЦІНКА ВПЛИВУ ЗАТЯЖНОГО ЗАПАЛЬНОГО УСКЛАДНЕННЯ ДЕНТАЛЬНОЇ ІМПЛАНТАЦІЇ НА ПРОЦЕС ОСТЕОІНТЕГРАЦІЇ ВСТАНОВЛЕНИХ ВНУТРІШНЬОКІСТКОВИХ ІМПЛАНТАТІВ

2024-09-05T08:32:55+03:00

Зв’язок публікації із плановими науково-дослідними роботами. Ця робота є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри хірургічної стоматології імплантології та пародонтології: «Розробка хірургічних методів лікування та реабілітації у хворих на запально-деструктивні захворювання та травматичні ушкодження щелепно-лицевої області», № державної реєстрації 012U109664. Стаття є частиною дисертаційної роботи: «Обґрунтування профілактики ускладнень дентальної імплантації на етапі первинної фіксації імплантату». Дентальна імплантація є одним із найбільш ефективних методів реставрації відсутніх елементів зубних рядів та відновлення функціональної та естетичної їх цілісності. Однак, незважаючи на досягнуті успіхи в дентальній імплантації, актуальними залишаються проблеми зниження кількості ускладнень після встановлення імплантатів та збільшення термінів їхньої служби. Невдачі дентальної імплантації можуть бути пов’язані із запізнілою діагностикою факторів, що визначають ранні порушення остеоінтеграційних процесів навколо встановлених імплантатів. Матеріали та методи. До дослідження було включено 45 пацієнтів у віці від 42 до 63 років без соматичної патології та обтяженого алергічного анамнезу. Групу контролю склали 24 особи. Ступінь стабільності імплантатів встановлювався за допомогою портативного апарату Osstell (Швейцарія) у різні періоди спостереження. Результати. Аналіз зміни показників ISQ у процесі остеоінтеграції показав, що розвиток затяжного, субклінічного (латентно поточного) низької активності запального процесу в м’яких і кісткових контактних тканинах після установки дентальних внутрішньокісткових імплантатів сприяє уповільненню завершеності остеоінтеграційного процесу. Виявлено критерії ризику виникнення зазначеного ускладнення.

ПІДВИЩЕННЯ ПРОТИПУХЛИННОГО ЕФЕКТУ ПРИ ЛІКУВАННІ РАКУ ПОРОЖНИНИ РОТА

2024-09-05T08:46:26+03:00

Гіперглікемія, заснована на зниженні рН пухлинної тканини, зайняла міцне місце серед методів посилення променевої та хіміотерапії. У науковій літературі за останні 10 років наводяться роботи по використанню внутрішньоартеріальної інфузії глюкози в клінічній практиці при хіміорадіотерапії злоякісних пухлин різних локалізацій. Існують злоякісні пухлини з низькою чутливістю до хіміотерапії. Ракова пухлина, згідно ефекту Кребтрі, функціонує в організмі як «пастка» глюкози. Ракові клітини споживають глюкозу зі швидкістю незрівнянно вищою, ніж та, з якою вона надходить до пухлини. Мета дослідження. Вивчення зміни вмісту лактату в пухлинної тканини до і після створення режиму регіонарної гіперглікемії. Матеріали і методи дослідження. Основу дослідження склав біопсійний матеріал від 8 хворих на плоскоклітинний рак слизової оболонки дна порожнини рота різного ступеня диференціювання. Серед усіх пацієнтів було 6 чоловіків і 1 жінка у віці від 45 до 69 років. У кожного з хворих шляхом інцизійної біопсії тричі проводився відбір матеріалу. Відбір ділянки пухлинної тканини виконували до початку лікування та відразу після закінчення інфузії глюкози, потім ‒ через 1 годину після закінчення інфузії. Для отримання об'єктивних результатів на клінічному етапі дослідження дотримувалися таких умов як: розміри відсіченої ділянки пухлини повинні бути не менше 7-10 мм в діаметрі; відсічену пухлинну тканину негайно занурювали в посуд з рідким азотом (-196˚С). Результати та їх обговорення. Виділення пухлиною лактату призводить до «підкислення», тобто зниження рН всередині і навколо клітин. Лактат є як показником метаболізму глюкози пухлиною, так і критерієм підвищення хіміочутливості пухлинних клітин. Було встановлено, що через 1 годину після закінчення інфузії глюкози, вміст лактату в пухлинній тканини збільшувався в 6-7 разів. Це вказує на істотне підкислення пухлинної тканини під впливом глюкози. Нами отримано пряме підтвердження того, що без перев'язки вен, що відводять кров від зони розташування пухлини не можна розраховувати на скільки-небудь тривалий контакт внутрішньоартеріально введеного препарату з пухлинної тканиною. Висновок. Вміст лактату в пухлинній тканині збільшувався в 6-7 разів через одну годину після інфузії розчину глюкози, що вказує на істотне підкислення пухлинної тканини, яке здатне модифікувати дію протипухлинних препаратів.

УЛЬТРАСТРУКТУРНІ ЗМІНИ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ ТА ОКІСТЯ ПІСЛЯ ВОГНЕПАЛЬНОГО ТА НЕВОГНЕПАЛЬНОГО ПОШКОДЖЕННЯ ЩЕЛЕП У ЩУРІВ В ЕКСПЕРИМЕНТІ

2024-09-05T08:53:48+03:00

З метою вивчення ультраструктурних змін шкіри, слизової оболонки ротової порожнини та кісткової тканини були поставлені наступні завдання: вивчити ультраструктуру змін кісткової тканини після вогнепального пошкодження щелеп в експерименті на щурах; вивчити ультраструктуру змін кісткової тканини після невогнепального пошкодження щелеп в експерименті на щурах. Матеріал та методи дослідження: Робота виконана на 7 дорослих щурах лінії Вістар, які поділені на 3 групи: І група – контрольна, інтактна тварина; ІІ – група моделювання у щура механічне пошкодження; ІІІ група – моделювання вогнепального пошкодження. Для електронно-мікроскопічного дослідження фрагменти кісткової та м’якої тканини щелепи щура, фіксувались в 2,5% розчині глютаральдегіду на фосфатному буфері при значенні рН ‒ 7,4 з наступною дофіксаціей 1% розчином осмієвої кислоти при тому ж рН буферного розчину. Потім зразки зневоднювались в спиртах висхідної концентрації. Просочування матеріалу і його заключення проводилося в суміші епоксидних смол Епон-аралдіт. В подальшому ультратонкі зрізи контрастувались за методикою Reynolds. Результати дослідження. Було встановлено, що на 7-му добу після вогнепального поранення кістки, яке несе за собою значні пошкодження структур кістки та окістя, виникає більш інтенсивне запалення, яке охоплює великі ділянки тканин, ніж таке після механічного перелому. На даних ділянках визначається набряк сполучнотканинного остову з руйнуванням КФ, локалізацією, в незначній кількості лейкоцитів та еритроцитів і скупчення великої кількості клітин гістіогенного походження, тобто спостерігаються ознаки запалення з проростанням поодиноких мікросудин в зоні пошкодження. Разом з тим в даній області протікають активні репаративні процеси із залученням сполучнотканинних клітин, які направлені на синтез колагену і відновлення КФ сполучної тканини, архітектоніки тканин або грубого рубця. В зоні перелому після механічного пошкодження спостерігаються тучні клітини, макрофаги і невеликий набряк основної речовини сполучної тканини. Після перелому інтактної кістки визначаються поодинокі формені елементи та макрофаги з активацією окремих остеобластів.

МЕНЕДЖМЕНТ ДІТЕЙ ІЗ ВРОДЖЕНИМИ ОДНОБІЧНИМИ НЕЗРОЩЕННЯМИ ГУБИ ТА ПІДНЕБІННЯ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ МУЛЬТИДИСЦИПЛІНАРНОГО ПІДХОДУ

2024-09-05T09:06:39+03:00

Висока поширеність вроджених незрощень губи та піднебіння (ВНГП), обсяг та тривалість реабілітації потребують оптимізації та обґрунтування термінів і послідовності втручань у межах мультидисциплінарних заходів. Мета роботи: обґрунтування лікувально-діагностичних заходів, визначених у часі, термінах, послідовності та обсязі на основі етіопатогенетичних зв’язків зубощелепних деформацій та вроджених однобічних незрощень губи, альвеолярного відростку, твердого та м’якого піднебіння із застосуванням мультидисциплінарного підходу. Матеріали і методи. Комплекс поетапних лікувально-діагностичних заходів для дітей із вродженими однобічними незрощеннями губи та піднебіння (ВОНГП) розроблено та апробовано на 137 пацієнтах, що знаходились у періоді старіння тимчасового і першому періоді постійного прикусу. Результати дослідження та їх обговорення. У менеджменті дітей з ВОНГП запропоновано комплекс заходів, які здійснюються у трьох періодах: прехірургічному, періоді первинних хірургічних втручань та після первинних хірургічних втручань. У кожному періоді враховувались морфологічні, анамнестично-медичні, стоматологічні та психологічні аспекти. Висновки. Дослідження до, в процесі лікування та в період реабілітації дітей з ВОНГП продемонстрували у багатьох випадках відсутність важливих компонентів менеджменту даної категорії пацієнтів. Комплекс заходів у прехірургічному, періоді первинних хірургічних втручань та після первинних хірургічних втручань, які враховують морфологічні, анамнестично-медичні, стоматологічні та психологічні аспекти, дають можливість не лише створювати індивідуалізовані програми менеджменту, але й контролювати їх ефективність з використанням методів клінічного і параклінічного обстеження, морфометрії, антропометрії, комп’ютерної томографії, логопедичних та психологічних тестів. Такий підхід здатний суттєво підвищити ефективність лікування і реабілітації даного контингенту дітей, про що свідчать результати наших досліджень.

ОЦІНКА СТАНУ МІКРОБІОЦЕНОЗУ ЯСЕННИХ БОРОЗЕН У ПАЦІЄНТІВ- ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗСУ З ХРОНІЧНИМ КАТАРАЛЬНИМ ГІНГІВІТОМ

2024-09-05T08:12:05+03:00

Мета дослідження – вивчити видовий і кількісний склад та частоту висівання мікроорганізмів з ясенних борозен у пацієнтів-військовослужбовців ЗСУ з хронічним катаральним гінгівітом. Методи дослідження. Було проведено мікробіологічне дослідження стану мікробіоценозу ясенних борозен у 22 пацієнтів-військовослужбовців ЗСУ з хронічним катаральним гінгівітом (основна група), у 11 пацієнтів цивільних спеціальностей з хронічним катаральним гінгівітом (порівняльна група), та у 16 стоматологічно здорових осіб (контрольна група). Для встановлення параметрів мікробіоценозу ротової порожнини у хворих на ХКГ та у здорових осіб проводили забір вмісту ясенної борозни. Посіви проводили за методом Голда, який дозволяє здійснити кількісну оцінку рівня мікробного обсіменіння. На основі аналізу результатів посівів для мікроорганізмів кожної групи визначали: 1) популяційний рівень (ПР) – масивність колонізації даного біотопу, який виражали у lg КУО/мл; 2) індекс постійності (ІП) – частота виявлення даного мікроорганізму в обстеженої вибірки пацієнтів (у %); 3) коефіцієнт кількісного домінування (ККД) – відсоток даного мікроба серед усіх виявлених мікробних клітин у конкретного пацієнта (%). Наукова новизна. У результаті проведених досліджень встановлено, що основні представники резидентної мікрофлори α-гемолітичні стрептококи виявлялись в однаковій кількості (100 %), як у стоматологічно здорових осіб контрольної групи, так і у обстежених з ХКГ порівняльної та основної груп. Однак, популяційний рівень (ПР) у осіб з ХКГ був вірогідно вище порівняно з контролем: у 1,14 рази у хворих порівняльної групи та у 1,2 рази у пацієнтів основної групи, р<0,05, р1>0,05. Інший представник резидентної мікрофлори – Neisseria sp., виявлялись частіше у хворих з ХКГ: у 1,6 рази у хворих порівняльної групи, р<0,05, та у 2,1 рази у пацієнтів основної групи, р<0,01, р1<0,05. Представники транзиторної непатогенної мікрофлори Corynebacterium sp., Micrococcus luteus не об’єктивізувались у осіб контрольної групи, однак виявлялись у хворих порівняльної і основних груп, р1>0,05. Частота висівання Bacillus sp. У осіб контрольної групи становила 12,30±2,02 % і вірогідно не відрізнялись від аналогічного значення (7,82±1,75 %) у хворих порівняльної групи, р>0,05, проте була у 2,4 рази вище ніж у пацієнтів основної групи, р<0,05, р1>0,05. Дріжджеподібні гриби Candida, які належать до умовних патогенів, не виділялись у осіб контрольної групи, а частота їх висівання коливалась від 20,0±1,45 % у хворих з ХКГ порівняльної групи до 40,25±1,80 % у пацієнтів з ХКГ основної групи, р1<0,01. Для стоматологічно здорових осіб контрольної групи не була властивою присутність у порожнині рота ентеробактерій і синьогнійної палички, тоді як, у осіб з ХКГ частота виділення E. Coli коливалась від 9,0±1,0 % у порівняльній групі до 12,30±1,26 % у основній групі, р1<0,05, та Ps. aeuroginosa – від 11,0±1,0 % у хворих порівняльної групи до 14,30±1,20 % у пацієнтів основної, р1<0,05. Висновок. Таким чином, в результаті проведеного дослідження встановлено, що у пацієнтів з хронічним катаральним гінгівітом структура мікробіому ясенних борозен характеризувались високим коефіцієнтом кількісного домінування α-гемолітичних стрептококів, Micrococcus luteus, Corynebacterium sp., Bacillus sp., E. Coli, ps. аeuroginosa та дріжджеподібних грибів Candida, з вираженою тенденцією до збільшення у пацієнтів-військовослужбовців ЗСУ з хронічним катаральним гінгівітом.

ДОЦІЛЬНІСТЬ ПРОВЕДЕННЯ КОМПЛЕКСНОГО СУЧАСНОГО РЕНТГЕНОЛОГІЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ХВОРИХ НА ГЕНЕРАЛІЗОВАНИЙ МАРГІНАЛЬНИЙ ПЕРІОДОНТИТ ХРОНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ

2024-09-05T08:23:48+03:00

Мета дослідження. Провести порівняльний аналіз клінічного та рентгенологічного стану періодонтального комплексу у пацієнтів з хронічним травматичним маргінальним періодонтитом. Використано традиційні базисні клінічні методи діагностики стану маргінального періодонту (пародонту) у 20 пацієнтів, віком 20-35 років, з використанням топічних клінічних індексів, що відображають активність запалення та глибину змін досліджуваних тканин. Рентгенологічне дослідження включало ортопантомографію, 3D-комп'ютерну томографію верхньої і нижньої щелеп, використовуючи стандартні програми визначення ступеня активності остеопорозу в окремо досліджуваних ділянках. Функціональне дослідження оклюзійних площин вивчали за допомогою Т-скан методу. Наукова новизна. Проведено порівняльний аналіз об'єктивних клінічних даних станом маргіналь- ного періодонту при хронічному запаленні в сукупності з зареєстрованими травматичними вузлами і супраконтактами. Виявлено особливості зміни структури верхніх міжальвеолярних перегородок, в залежності від наявності або відсутності супра (гіпер) контактів. Встановлено, що стандартна ортопантомо- графія у пацієнтів хронічним травматичним мар- гінальним періодонтитом початкового – першого ступеня недостатньо інформативно для визначення ступеня зміни архітектоніки губчастої речовини кістки в області міжзубних перегородок. Для деталі- зації стану цих змін необхідно проводити порівняльний аналіз кісткової тканини методом цифрової 3D комп'ютерної томографії щелеп. Цей метод з урахуванням наявних традиційних програм об'єктивно, з точки зору кількісних і якісних параметрів, дозволяє дати порівняльну топічну характеристику кістки. Функціональний метод Т-скан, з точки зору доказової медицини, дозволяє виявити наявність травматичної оклюзії, супра (гіпер) контактів, визначити силу і час змикання зубних рядів. Представлена комплексна діагностика дозволяє виявити, визначити кількісні та якісні характеристики зміни кісткової тканини вершини міжальвеолярних перегородок. Така тактика дослідження стану маргінального періодонту дозволяє виявити етіотропні і патогенетичні особливості хронічного запалення маргінальному періоді на почат- кових стадіях, і розробити методи лікування і профілактики подальших ускладнень у вигляді резорбції кісткової тканини і зв'язкового апарату періодонту.