Вісник стоматології

ЕЛЕКТРОФОРЕТИЧНА РУХЛИВІСТЬ ЯДЕР І ПЛАЗМОЛЕМ КЛІТИН БУКАЛЬНОГО ЕПІТЕЛІЮ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

В.С. Іванов, О.В. Дєньга, С.А. Шнайдер, М.В. Анісімов, Н.В. Малех — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

У разі наявності запальних процесів, а також при карієсі зубів відсоток рухомих електронегативних ядер клітин букального епітелію виявляється в будь- якому віці значно нижчим, ніж у нормі. Це свідчить про погіршення в цьому випадку фізіологічного стану клітини й організму. Мета дослідження. Вивчення електрофоретичної рухливості ядер і плазмолем клітин букального епітелію у дітей дошкільного віку м. Чорноморськ (Одеська обл.). Матеріали та методи. У дослідженнях було здійснено 265 оглядів дітей м. Чорноморськ, віку 2-6 років (2 роки – 52 особи; 3 роки – 54 особи; 4 роки – 56 осіб; 5 років – 53 особи; 6 років – 50 осіб). При цьому для експрес-оцінки рівня адаптаційних реакцій в організмі та стану неспецифічної резистентності в процесі комплексного лікування гіпертрофічного гінгівіту у дітей проводилась оцінка зарядового стану клітин букального епітелію (КБЕ), відсотка рухомих в електричному полі ядер та плазмолем клітин та співвідношення амплітуд їх руху. Результати дослідження. Проведені нами дослідження в м. Чорноморськ серед дітей 2-6 років свідчать про те, що в 2 роки електрофоретична рухливість ядер КБЕ виявилася досить високою і в нормі, і за умов карієсу зубів. Однак по мірі зниження пасивного гуморального імунітету з віком дітей цей показник падає, при чому, за наявності карієсу значно швидше, ніж у нормі, і подальшого зростання цього показника з віком практично не спостерігалося порівняно з нормою. Висновки. Проведене дослідження дозволяє глибше зрозуміти особливості електрофоретичної рухливості ядер і плазмолем клітин букального епітелію, що відображають стан захисних реакцій у дітей молодшого дошкільного віку, що важливо для розробки нових методів діагностики, профілактики та лікування стоматологічної патології у даній віковій категорії.

СТОМАТОЛОГІЧНИЙ СТАТУС ТА РІВЕНЬ ВІТАМІНУ D В СИРОВАТЦІ КРОВІ ПОРОДІЛЬ ТА ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

Д.О. Сухомейло, С.А. Шнайдер — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

Вітамін D відіграє важливу роль у гомеостазі кальцію та метаболізмі кісткової системи. Дефіцит та недостатність вітаміну D в даний час розглядається як глобальна проблема не тільки через поширеність, але і у зв'язку з участю вітаміну D у регуляції експресії генів, асоційованих з численними фізіологічними процесами в організмі людини. Вчені встановили, що низький рівень вітаміну D у вагітних жінок може в майбутньому привести до розвитку карієсу в їхніх дітей. Нестача вітаміну D обумовлює проблеми з емаллю, що безпосередньо забезпечує підвищену карієсогенність. Формування емалі починається ще на стадії плоду, а нестача вітаміну D в цей період однозначно матиме негативний ефект на здоров'я порожнини рота ще до початку прорізування зубів. Метою дослідження є вивчення рівня загального вітаміну D в сироватці крові породіль та їх новонароджених малюків до 3-х річного віку, а також стану твердих тканин зубів дітей раннього віку під впливом запропонованої схеми профілактики основних стоматологічних захворювань. Матеріали та методи дослідження. Було обстежено 37 вагітних жінок та 37 малюків від 0 до 3-х років. В ході стоматологічного обстеження вивчали показники розповсюдженості та інтенсивності карієсу у вагітних за допомогою індексів КПВп та КПВз. Стан пародонту оцінювали на підставі визначення папілярно-маргінально-альвеолярного індексу (РМА, %) в модифікації Parma (1960). В сироватці крові вагітних та згодом у їх дітей в динаміці від новонародженості до 3-х років, визначали вміст загального вітаміну D. Діти основної групи відвідували лікаря стоматолога 1 раз в 6 місяців. Батьки застосовували гігієнічні серветки для догляду за зубами, пізніше – зубна паста Lacalut baby 0-2 роки, гель Слюрем 1 раз на день 30 днів 4 рази на рік. Аквадетрим® вітамін D3 – 500 МО 1 раз на день в ложці молока). Діти групи порівняння після народження мешкали за кордоном, 1 раз на 6 місяців (або за потреби) здійснювався зв’язок з батьками, було надано певні рекомендації, як і дітям основної групи. Догляд за порожниною рота здійснювався батьками без контроля лікаря стоматолога, засоби гігієни підбиралися батьками згідно з асортиментом відповідної країни.При статистичній обробці отриманих результатів використовувалася комп’ютерна програма STATISTICA 6.1. для оцінки їхньої достовірності та похибок вимірювань. Результати та їх обговорення. В ході дослідження було встановлено, що 8,1 % обстежених жінок мали дефіцит вітаміну D в сироватці крові; 56,8 % ‒ недостатній рівень забезпеченості; 35,1 % ‒ оптимальне забезпечення вітаміном D. 29,7 % новонароджених з 37 мали недостатній рівень забезпеченості вітаміном D; у 70,3 % малюків показники були в межах від 30,0 до 86,6 нг/мл. Незалежно від виду вигодовування та прийому холекальциферолу, рівень вітаміну D у сироватці крові дітей від 0 до 3 років знижувався і до кінця 3-го року життя досяг показників, коли кількість дітей з показниками понад 30 нг/мл становила лише 24,3 %. На третьому році життя розповсюдженість карієсу у дітей основної групи – 39,1 %, групи порівняння – 64,28 %. Карієспрофілактичний ефект за 3 роки спостереження в основній групі в порівнянні з групою порівняння складає 81,84 %. Таким чином, можна вважати, що запропонований лікувально-профілактичний комплекс є ефективним для здоров’я дітей раннього віку та може бути використаний з метою профілактики стоматологічних захворювань. Можна припустити, що дефіцит та нестача вітаміну D є фактором ризику для розвитку карієсу та інших захворювань твердих тканин зубів. Подальші клінічні та експериментальні дослідження можуть обґрунтувати та підтвердити дані та встановити механізми, які лежать в основі виникнення патологій твердих тканин зубів у дітей та визначити, чи може корекція дефіциту або нестачі вітаміну D сприяти запобіганню карієсу та некаріозним ураженням зубів. Вважаємо за доцільне розглядати дози вітаміну D для малюків від 1000 МО у віці 1-6 міс. до 1500 МО у віці 6 міс-3 роки.

РОЛЬ МІКРОФЛОРИ ПОРОЖНИНИ РОТА У ВИНИКНЕННІ ЗАХВОРЮВАНЬ ТКАНИН ПАРОДОНТУ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

Е.М. Данко, В.В. Пантьо — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

Хвороби тканин пародонту на сьогодні є одними з найбільш розповсюджених захворювань в стоматології. Найбільш вагомим етіологічним чинником, який зумовлює виникнення захворювань тканин пародонту є мікрофлора порожнини рота, а саме пародонто- патогенні мікроорганізми. Тому актуальним залишається вивчення та дослідження різних видів мікроорганізмів ротової порожнини та їх безпосереднього впливу на розвиток захворювань тканин пародонту. Мета дослідження – вивчення, аналіз та узагальнення даних літературних джерел щодо впливу мікрофлори ротової порожнини на виникнення захворювань тканин пародонту. Матеріали та методи дослідження. За допомогою пошукових систем PubMed, Google scholar, Research Gate проводився пошук наукових статей для їх вивчення та аналізу. Ключовими словами для пошуку були “periodontal diseases”, “risk factors for periodontal diseases”,“dental microflora”, “periodontal microorganisms”, “dental plaque”. Наукова новизна. Опрацьовано та проаналізовано результати наукових досліджень, які доводять, що мікроорганізми, які формують зубний наліт існують у формі біоплівки, яка в свою чергу, містить різні види мікроорганізмів. Бактерії, що безпосередньо зумовлюють захворювання тканин пародонту формують між собою комплекси: червоний комплекс (P.gingivalis, T. forsythia і T. denticola), помаранчевий (F.nucleatum, P.intermedia, P. nigrescens, P. micros, C. rectus, C. showae, C. gracilis, E. nodatum, S. constellatus), зелений (C. concisus, E. corrodens, A. actinomycetemcomitans), жовтий (S. mitis, S. sanguinis, S. oralis), фіолетовий (A. odontolyticus, V. parvula). Висновки. Етіологічна роль у виникненні деструктивних змін пародонту належить пародонтопатогенним бактеріям, саме вони запускають запальний механізм у тканинах пародонту. Найбільшу роль у виникненні деструктивних захворювань тканин пародонту відіграють пародонтит-асоційовані мікроорганізмами, та червоний комплекс, що є безпосередньою причиною утворення важких ступенів пародонтиту.

РЕЗУЛЬТАТИ КЛІНІЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ХВОРИХ З ПЕРЕЛОМАМИ ВИРОСТКОВОГО ВІДРОСТКА НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ

І.М. Бойчук, А.В. Бамбуляк — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

гностування та дані суб’єктивного і об’єктивного обстеження пацієнтів з переломами виросткового відростка нижньої щелепи в залежності від віку та статі. Методи дослідження. У період проведення дослідження (2022–2023 р.) нами було проведено обстеження 71 пацієнта, віком 20–60 років з переломами виросткового відростка нижньої щелепи (54,93 % осіб чоловічої та 45,07 % жіночої статі), котрі поступили до стаціонарного відділення ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня». Клінічне обстеження включало в себе опитування та об’єктивне обстеження пацієнта. Для постановки діагнозу «Перелом виросткового відростка нижньої щелепи» використовували анатомічну класифікацію, запропоновану A. Neff 2014 року і схвалену асоціацією черепно-щелепно- лицьового остеосинтезу (AOCMF). Всім пацієнтам, після суб’єктивного і об’єктивного обстеження, проводилась мультиспіральна комп’ютерна томографія щелепно-лицевої ділянки з подальшою реконструкцію у програмі «Dolphin Imaging». Наукова новизна. Найбільш висока частота переломів виросткового відростка нижньої щелепи (ВВНЩ) визначалась у осіб обох статей у віці 31-50 років, які переважно були отримані внаслідок дорожньо-транспортних пригод та кримінальних дій. Найбільш розповсюдженими об’єктивними симптомами при переломах ВВНЩ були: набряк мʼяких тканин на боці ураження, утруднене відкривання рота та порушення контакту зубів, яке визначалось у 100 % досліджуваних. Найбільш поширеними у пацієнтів були односторонні переломи основи ВВНЩ зі зміщенням фрагментів та односторонні переломи шийки і основи ВВНЩ, які діагностувались з осіб обох статей, у середньому, у 19,72 % та 16,90 % випадків, відповідно. Висновок. Отже, у результаті проведених досліджень доведено, що найбільш схильні до переломів ВВНЩ особи обох статей віком 31-50 років, які були переважно отримані у результаті дорожньо-транспортних пригод та кримінальних дій. У хворих обох статей з найбільшою частотою зустрічалися односторонній перелом основи ВВНЩ зі зміщенням фрагментів: 20,51 % – у чоловіків та 18,75 % у жінок.

ДОСЛІДЖЕННЯ РОЛІ ГЕНІВ TGFB1, VDR, VEGF ТА MMP1 У ВИНИКНЕННІ ЩІЛИНИ ГУБИ ТА ПІДНЕБІННЯ

С.В. Іванченко, Т.Г. Вербицька — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

Дослідження присвячене ідентифікації генних поліморфізмів, що визначають схильність до формування розщілин. Мета дослідження. Ідентифікація генних поліморфізмів, що визначають схильність до формування розщілин. В рамках цього дослідження нами проведено генотипування та порівняння частот генотипів і алелів поліморфізмів rs1544410 VDR c.IVS7+283, rs2010963 VEGF-634G>C, rs1799750 MMP1 -1607 ins G та rs1800471 TGFB1 915 G>C (Arg25Pro) у пацієнтів із розщілинами та в контрольній групі. Матеріали та методи. В дослідженнях приймали участь 20 пацієнтів віку 16-25 років. Пацієнтів було поділено на 2 групи. Основна група нараховувала 10 пацієнтів з повною або частковою, одно та двобічною розщілиною верхньої губи та дефектом верхньої щелепи; до контрольної групи було залучено 10 здорових індивідуумів. Стоматологічний огляд проведено в умовах стоматологічного кабінету у відділенні хірургічної реабілітації хворих із захворюваннями щелепно- лицевої ділянки та реконструктивної стоматології. Виділення ДНК із клітин букального епітелію проводили за модифікованою методикою з використанням Chelex. Результати та обговорення. Проведено генотипування групи пацієнтів із розщілинами (n=10) і контрольної групи (n=10) за такими поліморфізмами: rs1544410 VDR c.IVS7+283, rs2010963 VEGF -634G>C, rs1799750 MMP1 -1607 ins G і rs1800471 TGFB1 915 G>C (Arg25Pro). У досліджуваних групах проаналізовано розподіл частот генотипів, відповідність їхнього розподілу рівновазі Харді-Вайнберга (РХВ), а також відмінності між групами за розподілом частот генотипів і алелів. Виявлено достовірні відмінності між групами за розподілом генотипів однонуклеотидного поліморфізму гена TGFB1 rs1800471 915 G>C (Arg25Pro). Висновки. Поліморфізм rs1800471 915 G>C (Arg25Pro) гена TGFB1, що кодує трансформувальний фактор росту β1, який бере участь у щелепно-лицьовій диференціації, може бути пов'язаний із ризиком формування розщілин в українській популяції. Не виявлено асоціації РГ/П із поліморфізмами генів VDR, VEGF і MMP1.

ЕФЕКТИВНІСТЬ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ РАДІОЙОД- ІНДУКОВАНОГО СІАЛОАДЕНІТУ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА СТАН СТОМАТОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ПАЦІЄНТІВ (ПРОСПЕКТИВНЕ КОНТРОЛЬОВАНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

А.В. Копчак, В.А. Макаренко — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

Мета дослідження. Вивчити ефективність патогенетично-спрямованих методів лікування хронічного променевого сіалоаденіту, спричиненого застосуванням радіоактивного 131I, та їхній вплив на стоматологічний статус пацієнтів. Методи дослідження. Матеріалом дослідження були 60 пацієнтів із ознаками хронічного променевого сіалоаденіту, який розвинувся унаслідок проведення радіойодтерапії із приводу високодиференційованої карциноми щитоподібної залози. Пацієнтів було розділено на 2 групи (по 30 пацієнтів у кожній). В першій групі хворих (контрольна група) застосовували традиційне лікування. У другій групі (основна група) для лікування променевих уражень слинних залоз використовували розроблений алгоритм диференційованого застосування лікувальних засобів, зокрема препаратів групи пролонгованих глюкокортикоїдів, інгібіторів протеолізу, внутрішньопротокового введення протеолітичних ферментів, застосування сіалоендоскопії для усунення рубцевих змін та стійкої стриктури вивідних протоків привушних та/або підщелепних залоз і замісної терапії за наявності ксеростомії ІІ-ІІІ ступеня. Пацієнтам проводили комплексне обстеження із визначенням клінічних параметрів та стоматологічного статусу перед призначенням терапії, а також через рік після її початку. Результати. Вірогідних відмінностей між групами порівняння на початку дослідження виявлено не було. Припухлість, відчуття болю і дискомфорту визначали переважно у привушних залозах 36 пацієнтів (60 %), із яких двосторонній характер виявили у 22 пацієнтів (36,7 %). Клінічні ознаки ураження усіх слинних залоз були наявні лише у 16 пацієнтів (26,7 %). Через рік від початку лікування у пацієнтів обох груп визначали покращення за основними клінічними симптомами, більш виражене в основній групі (р<0,05). Параметри стоматологічного стану пацієнтів у групах порівняння характеризувались значною варіативністю і визначались багатьма чинниками, незалежними від призначеної терапії радіоактивним йодом. Статистично значущих відмінностей у показниках КПВ, індексах гігієни, РМА та втрати епітеліального прикріплення в групах порівняння виявлено не було, як на початку лікування так і через 12 місяців. Під час лікування в обох групах було виявлено тенденцію до покращення індексу гігієни і певного зниження виразності запалення ясен (дещо більше в основній групі). Втім ці зміни не мали статистично-вірогідного характеру. Висновки. Застосування розробленого патогенетично-спрямованого підходу дає змогу вірогідно знизити виразність болю, дискомфорту та припухлості слинних залоз, а також проявів ксеростомії, порівняно із традиційними методами симптоматичної та замісної терапії (р<0,05). За зазначеної кількості спостережень, виявлена в обох групах у процесі лікування тенденція до покращення індексу гігієни і певного зниження індексу РМА (дещо більше в основній групі) при незначному збільшенні індексу КПВ, глибини парадонтальних кишень та втрати епітеліального прикріплення не мала статистично-вірогідного характеру (р<0,05). Використання традиційних методів індивідуальної і професійної гігієни порожнини рота в поєднанні із замісною терапією у пацієнтів із ознаками ксеростомії в ці терміни давало змогу уникнути значного прогресування карієсу і захворювань пародонту в пацієнтів обох досліджених груп.

АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ РЕНТҐЕНОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ У ХВОРИХ З ПЕРЕЛОМАМИ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ ПРИ ПОСТУПЛЕННІ ДО СТАЦІОНАРУ

Д.І. Мацюк, Н.Б. Кузняк — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

Мета дослідження – проаналізувати якісний та кількісний стан кісткової тканини у хворих з переломами нижньої щелепи при поступленні до стаціонару. Методи дослідження. Було проведено рентґенологічне дослідження у 151 особи з переломами нижньої щелепи, віком від 18-44 років: 92 особи (60,93 %) чоловічої та 59 хворих (39,07 %) жіночої статей. Усім пацієнтам були зроблені стандартні ортопантомограми на рентгенологічному апараті «Orthophos XH» (Sirona). Для якісної характеристики кортикального шару нижньої щелепи використовували індекс МСІ (мандибулярно-кортикальний індекс) за Klemrtt I E. та співавторами. Інтенсивність мінералізації кісткової тканини у ділянках перелому нижньої щелепи визначали шляхом підрахунку на цифрових ортопантомограмах приросту оптичної щільності КТ за допомогою програмного засобу «Image G». Наукова новизна. При аналізі ортопантомограм пацієнтів з переломами нижньої щелепи, із застосуванням індексу МСІ встановлено, що у осіб обох статей превалював тип кісткової тканини С2, який об’єктивізували у 62,25±3,94 % обстежених, р<0,01. Слід відзначити, що тип кортикальної пластинки нижньої щелепи С1 діагностували у 1,4 рази частіше у чоловіків ніж у жінок з переломами нижньої щелепи (33,70±4,93 % проти 23,73±5,53 %, р>0,05, відповідно). Тип С2 зустрічався у практично однакової кількості осіб обох статей: у 60,87±5,09 % чоловіків та у 64,41±6,23 % жінок, р>0,05. При цьому, тип кортикальної пластинки нижньої щелепи С3 об’єктивізували у 2,2 рази частіше у жінок ніж у чоловіків з травматичними ураженнями нижньої щелепи (11,86±4,20 % проти 5,43±1,36 %, р>0,05, відповідно).У віковому інтервалі 18-25 років оптична щільність кісткової тканини нижньої щелепи була нижче стосовно даних у контролі: на 9,35 % у чоловіків, р1>0,05, та на 14,14 % – у жінок, р<0,05, р1>0,05. У той же час, у пацієнтів віком 26-35 років оптична щільність кісткової тканини нижньої щелепи була нижче стосовно даних у контролі: у осіб чоловічої статі – на 19,41 %, р<0,01, р2<0,05, та у хворих жіночої статі на 28,44 %, р, р2<0,01, р1<0,05. У пацієнтів віком 36-44 роки оптична щільність кісткової тканини була нижчою: у чоловіків – на 30,30 %, р, р2<0,01 та на 37,37 % та у жінок, р, р2<0,01, р1, р3<0,05. Висновок. Таким чином, в результаті проведеного дослідження встановлено, що тип кортикальної пластинки нижньої щелепи С1 у 1,4 рази частіше діагностувався у чоловіків ніж у жінок, а С3 – у 2,2 рази частіше у жінок ніж у чоловіків (11,86 % проти 5,43 %, відповідно). Водночас, тип кортикальної пластинки С2 об’єктивізувався у 60,87 % осіб чоловічої та 64,41 % жіночої статі. Оптична щільність кісткової тканини нижньої щелепи була у чоловіків, у середньому на 19,68 %, а у жінок – на 26,18 % нижче стосовно даних у контрольній групі, р<0,01.

ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ЯК ПОКАЗНИК ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕНТАЛЬНОЇ ОДНОМОМЕНТНОЇ ІМПЛАНТАЦІЇ ПО ОДНОЕТАПНОМУ ПРОТОКОЛУ

Є.Ю. Нєженцев, С.О. Чертов — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

Мета роботи. Дослідити в динаміці показники якості життя у пацієнтів після дентальної одномоментної імплантації по одноетапному протоколу залежно від техніки її виконання. Матеріали та методи. У дослідження увійшло 56 пацієнтів, яким була проведена дентальна одномоментна імплантація по одноетапному протоколу. Залежно від техніки виконання дентальної імплантації пацієнтів було поділено на 2 групи: основну групу спостереження склали 25 пацієнтів, яким після екстракції зубу, імплантат встановлювався у підготовлене ложе з попереднім заповненням лунки ксенографтом Sensobone, після чого формували м’якотканинну манжету армовану кістковопластичним матеріалом (зону м’яких тканин заповнювали ксенографтом Sensobone та вільним сполучнотканним аутотрансплантатом) з наступною фіксацією тимчасової коронки; у групу порівняння увійшли 26 пацієнтів, яким після екстракції зубу, імплантат встановлювався у підготовлене ложе з попереднім заповненням лунки ксенографтом Sensobone, після чого заповнювали зону м’яких тканин ксенографтом Sensobone та фіксували тимчасову коронку. Для оцінки якості життя (ЯЖ) пацієнтам було запропоновано заповнити опитувальник OHIP-14, який застосовували до проведення імплантації, через 3 місяці та через рік після імплантації. Результати дослідження оброблені на комп’ютері з використанням статистичного пакету ліцензійної програми «Statistica, версія 13» (Copyright 1984-2018 TIBCO Software Inc. All rights reserved. Ліцензія № JPZ8041382130ARCN10-J). Результати. Проблеми з 1-2 зубами у пацієнтів, що потребували дентальної імплантації, призводили до обмежених проблем з ЯЖ, що відображалося в загальному підвищенні інтегрального показника OHIP-14. У пацієнтів обох груп до проведення імплантації визначалася незадовільна ЯЖ, яка була пов’язана з достовірним підвищенням практично усіх показників OHIP-14, що достовірно залежало від кількості встановлених імплантатів пацієнту. В обох групах ЯЖ була незадовільною переважно за рахунок психосоціального аспекту, фізичного фактору та меншого задоволення від життя через проблеми із зубами. Встановлено, що уже через 3 місяці після імплантації визначалося значне підвищення рівня ЯЖ до задовільного стану в обох групах. Проте в основній групі ЯЖ була кращою, ніж у групі порівняння, на що вказував достовірно нижчий на 12 % інтегральний показник OHIP-14. Через рік після імплантації у пацієнтів основної групи спостереження інтегральний показник OHIP-14 склав (8,5 ± 0,8) ум. од., що свідчило про гарну ЯЖ, а у групі порівняння цей показник склав (14,2 ± 0,8) ум. од., що вказувало на задовільну ЯЖ. Нормалізація ЯЖ у пацієнтів основної групи спостереження відбувалася за рахунок відновлення фізичного стану, зникнення болю, нормалізації психосоціального стану та підвищення відчуття задоволеності від життя. Частину пацієнтів групи порівняння продовжували турбувати проблеми з порушенням фізичного та психосоціального станів. Висновки. Дентальна одномоментна імплантація по одноетапному протоколу є важливим фактором, що впливає на поліпшення ЯЖ пацієнтів. Тому ЯЖ є важливим показником ефективності дентальної одномоментної імплантації по одноетапному протоколу. Застосування м’якотканинної манжети армованої кістковопластичним матеріалом дозволяє через рік після імплантації досягти гарної ЯЖ порівняно із застосуванням лише матриці з кістковопластичного матеріалу, де через такий самий термін ЯЖ залишається задовільною.

ПОРУШЕННЯ ПРОЦЕСІВ МІНЕРАЛІЗАЦІЇ ПУЛЬПИ ЗУБІВ У ЩУРІВ ПРИ СПОЛУЧЕНИХ ВОГНЕПАЛЬНИХ ТА НЕВОГНЕПАЛЬНИХ ПОШКОДЖЕННЯХ ВЕРХНЬОЇ ЩЕЛЕПИ

Д.М. Педченко, А.Г. Гулюк, О.А. Макаренко — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

Матеріали та методи дослідження. З метою вивчення порушень процесів мінералізації пульпи зубів у щурів при сполучених вогнепальних та невогнепальних пошкодженнях верхньої щелепи були проведені експериментальні дослідження на білих щурах лінії Вістар (самці, 7 місяців, маса 400 – 450 г) яких поділили на групи: інтактні – контроль, група тварин з невогнепальним переломом верхньої щелепи, група тварин з модельованим вогнепальним пораненням верхньої щелепи. Тривалість експерименту склала 28 днів. Виділяли верхню щелепу, пульпу зубів, що знаходились поза зоною ушкодження верхньої щелепи для проведення біохімічних досліджень. В ході проведеного дослідження вирішували наступні завдання: Виділяли верхню щелепу, пульпу зубів (різців), що знаходились поза зоною ушкодження верхньої щелепи для проведення біохімічних досліджень. В пульпі зубів визначали активність лужної (ЛФ) и кислої (КФ) фосфатази. Виміри показників у дослідних груп проводили у 4 етапи по 5 тварин з групи: через 7 днів експерименту; через 14 днів; через 21 день; через 28 днів. Виділяли верхню щелепу, пульпу зубів, що знаходились поза зоною ушкодження верхньої щелепи для проведення біохімічних досліджень. Результати дослідження. Встановлені порушення процесів мінералізації пульпи у щурів з різними видами травми щелеп. Більш суттєві патологічні зміни зареєстровані після вогнепальних поранень щелепи: якщо на останньому етапі спостережень показники пульпи різців у щурів після перелому щелепи відповідали нормальним значенням, то після вогнепальних поранень щелепи активність деструктивної кислої фосфатази в 1,5 рази перевищувала норму і показник після невогнепального ураження. Активність лужної фосфатази та індекс мінералізації пульпи були нижчі нормальних значень і рівня відповідних показників у щурів після невогнепального перелому щелепи. Висновки. Встановлені порушення процесів мінералізації пульпи у щурів з різними видами травми щелеп. Більш суттєві патологічні зміни зареєстровані після вогнепальних поранень щелепи: якщо на останньому етапі спостережень показники пульпи різців у щурів після невогнепального перелому щелепи відповідали нормальним значенням, то після вогнепальних поранень щелепи активність деструктивної кислої фосфатази в 1,5 рази перевищувала норму і показник після невогнепального перелому. Активність лужної фосфатази та індекс мінералізації пульпи були нижчі нормальних значень і рівня відповідних показників у щурів після невогнепального перелому щелепи.

АКТИВНІСТЬ МАРКЕРІВ ЗАПАЛЕННЯ У БІОЛОГІЧНИХ РІДИНАХ ПАЦІЄНТІВ НА ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНОМУ ЕТАПІ ЛІКУВАННЯ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТА ІІ- ІІІ СТУПЕНЯ

І.М. Футрак — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

Мета дослідження – дослідити активність маркерів запалення у біологічних рідинах пацієнтів на передопераційному етапі лікування з генералізованим пародонтитом ІІ–ІІІ ступеня. Методи дослідження. Було проведено біохімічне та цитохімічне дослідження маркерів запалення у пацієнтів з генералізованим пародонтитом ІІ–ІІІ ступеня (39 хворих з ГП ІІ ступеня та 21 хворий з ГП ІІІ ступеня) на передопераційному періоді та 30 осіб з інтактним пародонтом (порівняльна група). Задля досягнення поставленої мети з’ясовували антиокисну активність, антитриптичну активність і трипсино- подібну активність ротової рідини, методом твердо- фазового імуноферментного аналізу (ELISA) визначали вміст інтерлейкінів ФНП-α, Il-1β, секреторного sIgA та лізоциму у ротовій рідині. Цитохімічним методом в крові вивчали активність сукцинатдегідрогенази та лактатдегідрогенази. Наукова новизна. У результаті проведених біохімічних і імунологічних досліджень було встановлено, що у хворих на ГП ІІ-ІІІ ступеня спостерігалось підвищення у ротовій рідині антиоксидантної активності на 39,39 %, антитриптичної активності на 34,60 %, р<0,05 та трипсиноподібної активності на 26,80 %, р<0,01, стосовно даних у порівняльній групі, що може вказувати на напруження адаптивно – компенсаторних механізмів у порожнині рота обстежених. Зниження у ротовій рідині вмісту sIgA на 17,95 %, р<0,05, активності лізоциму на 34,16%, р<0,01, на тлі підвищення концентрації у ротовій рідині IL-1β на 54,32 %, р<0,01 та ФНП-L на 75,05 %, р<0,05, що вказувало на зниження місцевих механізмів неспецифічного імунітету хворих. Також досліджено зниження активності у нейтрофілах периферійної крові у середньому, сукцинатдегідрогенази на 20,75 %, р<0,01, на тлі збільшення активності лактатдегідрогенази 22,32 %, р<0,05, що ймовірно, засвідчувало виражені процеси ушкодження клітин пародонтального комплексу. Висновок. Отже, біохімічні дослідження ротової рідини показали, що у хворих на ГП ІІ-ІІІ ступеня збільшувались значення АОА, АТА і ТПА, що можна трактувати, як компенсаторну реакцію у порожнині рота при дистрофічно – запальних процесах. Зниження у ротовій рідині вмісту sIgA, активності лізоциму на тлі підвищення рівня IL-1β і ФНП-L засвідчує процеси дисбалансу місцевого імунологічного статусу у даної групи пацієнтів і можуть бути досить чутливими маркерами оцінки ефективності лікування у хворих з розвинутими формами ГП. Дослідження цитохімічної активності нейтрофілів у периферійній крові дозволили зробити висновок, що дистрофічно – запальний процес у тканинах пародонту супроводжується зниженням аеробного окислення і збільшенням анаеробного гліколізу.

АНТРОПОМЕТРИЧНІ ЗМІНИ ТКАНИН ВЕРХНЬОЇ ГУБИ ТА ТВЕРДОГО ПІДНЕБІННЯ У ДІТЕЙ З ВРОДЖЕНИМИ НЕЗРОЩЕННЯМИ

О.Б. Шафета, В.П. Єфименко — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

Сучасні хірургічні протоколи лікування дітей з вродженими однобічними незрощеннями губи та піднебіння (ВОНГП) використовують принципи раннього хірургічного лікування. Критерії оцінки результатів лікування спрямовані на дослідження первинного стану м’яких тканин назолабіального комплексу (НЛК) та розвитку верхньої щелепи. Тому об’єктивна, повна та доступна оцінка стану НЛК важлива для вибору методики операції. Матеріали та методи. Проведено дослідження 58 дітей з ВНГП до проведення хірургічного лікування. Середній вік дітей становив 4±2 міс. Всім дітям здійснено фотограмометрію та сканування моделей верхньої щелепи. НЛК проводилося за власною методикою. Результати. Аналіз показників НЛК у дітей з ВНГП до операцій за фотометричним способом показав зміни всіх його значень. До операції співвідношення ширини ротової щілини до міжочної відстані (en-en/ch-ch) збільшено на 19 % порівняно з нормою. Такий показник пояснюється наявністю дефекту і залежить від його ширини. Такий показник пояснюється наявністю дефекта і залежить від його ширини. Співвідношення відстаней від кута рота до узвища лука Купідона здорової та незрощеної сторін (ch-cph/ch-cphd) до хейлоринопластики становило збільшено на 15 % порівняно з нормою, що вказує на асиметрію між фрагментами через дефіцит м’яких тканин на малому фрагменті. Співвідношення висоти колонок фільтрума до хейлоринопластики (cph-cph’/cphd-cphd’) збільшено в 2,5 рази порівняно з нормою. Така зміна говорить про різкий дефіцит висоти колонки фільтруму на стороні незрощення та вказує опосередковано на дефіцит шкірно-м’язово-слизового комплексу тканин. Висновки. За фотограмометричними даними встановлено, що у дітей з ВОНГП до хейлоринопластики найбільш змінені наступні показники: висота колонок фільтрума зменшена в 2,5 рази, довжина верхньої губи в 1,2 рази, відстань від кута роту до узвища лука Купідона в 1,15 разів, співвідношення довжини та ширини ніздрі на стороні незрощення 1,5 разів. Останні впливають на розвиток та положення переднього та середнього сегментів верхньої щелепи, що спричинено патологією безперервності m.orbicularis oris та відсутністю дії верхньої губи та фронтальні фрагменти верхньої щелепи. Аналіз антропометричних даних розташування фрагментів верхньої щелепи показав, що найбільших змін зазнає великий фрагмент, який має протрузійне положення за рахунок дії м’язів верхньої губи та мілкого присінку. По трансверзалі виявлено збільшення ширини в проекції ікол та базису щелепи, тоді як в середній ділянці ширина залишається в нормі. Такі показники можуть бути предикторами розвитку звуження верхньої щелепи в серединному відділі після ліквідації дефекту. Кореляція показників трансверзальних розмірів у дітей з ВОНГП свідчить про взаємозв’язок їх, але не показує зв’язку з розмірами дефекту. Такі результати можуть стверджувати, що зміни трансверзальних розмірів верхньої щелепи відбуваються за рахунок проведених первинних операцій, але не мають будь-якого зв’язку з розмірами дефекту. Така особливість може пояснюватися тим, що зміна положення зубів відбувається на рівні денто-альвеолярних переміщень, а сам дефект твердого піднебіння відноситься до скелетних аномалій.

ПРОГНОЗУВАННЯ РИЗИКІВ ІНТРА ТА ПОСТОПЕРАЦІЙНИХ УСКЛАДНЕНЬ ВІДКРИТОГО СИНУСЛІФТИНГУ НА ОСНОВІ МУЛЬТИФАКТОРНИХ МОДЕЛЕЙ ЛОГІСТИЧНОЇ РЕГРЕСІЇ: ПРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ 310 ОПЕРАЦІЙ

О.С. Шпачинський, А.В. Копчак — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

Мета дослідження. Визначити частоту перфорацій (П) мукоперіоста верхньощелепного синусу (ВЩС), гострих та хронічних синуситів (С), а також втрати кістково-заміщуючого матеріалу у пацієнтів, яким проводили відкритий синусліфтинг (ВС) при дефектах зубних рядів в бокових відділах верхньої щелепи (ВЩ), а також визначити фактори ризику цих ускладнень. Матеріали та методи дослідження. В дослідженні прийняло участь 240 пацієнтів із дефіцитом кісткової пропозиції альвеолярного відростку верхньої щелепи (≤4 мм.) у дистальному відділі, що потребували процедури ВС для подальшого відновлення жувальної ефективності протетичними конструкціями на дентальних остеоінтегруючих імплантах. Статистичний аналіз передбачав визначення факторів пов’язаних із збільшеним ризиком виникнення ускладненьна ранньому та пізньому післяопераційному періоді. Для аналізу зв’язку ризику виникнення ускладнення для пацієнтів, яким було проведено ВС, були побудовані моделі однофакторної логістичної регресії для кожного фактора, а також мультифакторний аналіз із демострацією ROC-кривих, який розраховували за допомогою програми EZR (v.1.54). Результати дослідження. 240 пацієнтів (жінки 54 % –130 пацієнтів), яким було проведено 310 процедур ВС. Середній вік 50,7±7,39. 77 пацієнтів (32 %) палили. Односторонній ВС – 170 хворих (71 %). Лівосторонній ВС – 165 (53 %). Причина втрати зубів: 214 випадків (69 %) карієс, захворювання пародонту 68 випадків (21 %), травма 28 (10 %). Ксеногенний кістково-заміщуючі матеріали був застосований у 278 випадках (89,7%), в інших 32 випадках (10,3 %) – аутологічні кісткові блоки. Ускладнення у вигляді гострого та/або хронічного синуситу розвинулись у 17 хворих (7 %) у 21 оперованому синусі. Втім у 9 випадках (3 %), несприятливий перебіг запальних процесів призводив до повної втрати кісткового трансплантату і невдачі передімплантаційної підготовки. Висновки. Частота інтра і постопераційних ускладнень у пацієнтів, яким на етапі передімплантаційної підготовки проводили ВС в даній серії склала: перфорація мукоперіосту ВЩС – 32 %, гострий та хронічний верхньощелепний синусит – 7 %, повна втрата трансплантату внаслідок інфекціного гнійно-запального процесу – 3 %. Підвищений ризик виникнення перфорації мукоперіосту був асоційований із категорією септи, положенням судиного анастомозу, наявністю кровотечі, товщиною передньої кісткової стінки ВЩ (р<0.05). Запропоновані нами чотирьох факторна модель прогнозування перфорації характеризується дуже сильним зв’язком AUC = 0,83(95 % ВІ 0.78 – 0.88) і п’яти факторна модель прогнозування ризику ВЩ синуситу на рівні AUC = 0,91 (95 % ВІ 0,86 – 0,96) і можуть бути використані при плануванні лікувальних заходів у пацієнтів із дефектами зубних рядів у дистальних відділах ВЩ.

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ СТАНДАРТНИХ ТА ІНДИВІДУАЛЬНО МОДЕЛЬОВАНИХ АБАТМЕНТІВ ПРИ ПРОТЕТИЧНІЙ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ З ЧАСТКОВОЮ ВТРАТОЮ ЗУБІВ ОРТОПЕДИЧНИМИ КОНСТРУКЦІЯМИ З ОПОРОЮ НА ДЕНТАЛЬНІ ІМПЛАНТАТИ

О.В. Біда, А.М. Прощенко, О.В. Біда, Л.Л. Решетник — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

Мета роботи. Підвищення ефективності ортопедичного лікування та пролонгація терміну користування незнімними зубними протезами з опорою на дентальні імплантати шляхом застосування індивідуально модельованих абатментів. Матеріали і методи дослідження. Для вирішення завдань дослідження нами було проведено обстеження із застосуванням клінічних та спеціальних методів дослідження 67 осіб віком від 30 до 59 років, з яких 29 чоловіків та 38 жінок, які звернулися за лікувально-консультативною допомогою і мали в порожнині рота незнімні ортопедичні конструкції з опорою на дентальні імплантати. За типом встановлених абатментів хворі були розподілені на дві групи. До першої групи (I група) дослідження було включено 29 осіб, супраконструкції в яких були виготовлені на стандартних абатментах. Другу групу (II група) дослідження склали 38 осіб, яким були виготовлені ортопедичні конструкції з опорою на дентальні імплантати з індивідуально модельованими протетичними елементами. До контрольної групи (III група) увійшли 12 осіб такої ж вікової групи з інтактними зубними рядами та фізіологічними формами прикусу, які мали інтактні зубні ряди без клінічно діагностованих стоматологічних захворювань. Оцінка стану ортопедичних конструкцій та периімплантантних тканин проводилася клінічно, рентгенологічно за допомогою прицільної дентальної рентгенографії та комп’ютерної томографії, для визначення наявності запальних процесів у яснах застосовано індекс Silness-Loe (1997). Наукова новизна. Поглиблено наукові дані щодо застосування стандартних та індивідуально модельованих абатментів при протетичній реабілітації хворих з частковою втратою зубів ортопедичними конструкціями з опорою на дентальні імплантати. Висновки. Застосування зубних протезів з опорою на дентальні імплантати через ретенційні властивості конструкції сприяє погіршенню гігієни порожнин рота, що потребує систематичного застосування професійної гігієни порожнини рота. Індивідуально модельований абатмент є штучною конструкцією, що виготовляється у відповідності до конкретних анатомо – топографічних умов беззубої ділянки альвеолярного відростку в ділянці встановлення дентального імплантату, забезпечує формування контуру прорізування. Застосування індивідуально модельованих абатментів сприяє покращенню гігієнічного стану порожнини рота, зменшенню запально-дистрофічних змін слизової оболонки, знижує ризики дегісценції кісткової тканини в периімплантантній ділянці, що дозволяє пролонгувати термін користування ортопедичними конструкціями.

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАМІЩЕННЯ ДЕФЕКТІВ ТВЕРДИХ ТКАНИН ЗУБІВ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГАСТРОЕЗОФАГАЛЬНОЮ РЕФЛЮКСНОЮ ХВОРОБОЮ

В.І. Біда, М.М. Дорошенко — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

Мета дослідження. Провести порівняльну характеристику якості композитних пломб і керамічних вкладок у віддалені терміни після усунення дефектів твердих тканин зубів при втраті 50-65% оклюзійної поверхні у пацієнтів із ГЕРХ. Методи дослідження. В дослідженні взяли участь 47 пацієнтів віком 25-65 років пацієнтів із підтвердженою ГЕРХ, що звернулися на кафедру ортопедичної стоматології НУОЗ України імені П. Л. Шупика з метою ортопедичного лікування дефектів ТТЗ (хронічний середній карієс на фоні підвищеної стертості твердих тканин зубів) при руйнуванні 50-65% їх оклюзійної поверхні. Ступінь руйнування оклюзійної поверхні жувальних зубів визначали за допомогою індексу руйнування оклюзійної поверхні жувальних зубів (ІРОПЗ). Електрозбудливість пульпи – за допомогою апарату ЭОД-2М. Оцінку гігієни порожнини рота проводили із використанням індексу Грін-Вермільйона та пародонтального індексу. Клінічну якість і прямих, і непрямих реставрацій оцінювали у віддалені терміни (12, 24 місяці) за допомогою візуально-інструментального контролю та згідно модифікованих критеріїв Каліфорнійської стоматологічної асоціації/Ryge. Наукова новизна. Віддалені результати клінічного обстеження пацієнтів із ГЕРХ та дефектами твердих тканин зубів доведи доцільність заміщення останніх керамічними вкладками через більше збереження вихідної якості ортопедичної конструкції порівняно з пломбами із композитного матеріалу. Висновок. Ускладнення, які виникають після проведення заміщення дефектів твердих тканин зубів у пацієнтів із ГЕРХ, нерідко зумовлені помилками, яких допускаються лікарі-стоматологи на етапі вибору методу лікування. Проблема вибору методу лікування дефектів твердих тканин зубів у пацієнтів із ГЕРХ потребує досконалого вивчення та розробки сучасних підходів згідно принципів доказової медицини.

ОПТИМІЗАЦІЯ СПОСОБІВ ВИГОТОВЛЕННЯ ЛІКУВАЛЬНИХ ОКЛЮЗІЙНИХ ШИН ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З М’ЯЗОВО-СУГЛОБОВОЮ ДИСФУНКЦІЄЮ СКРОНЕВО- НИЖНЬОЩЕЛЕПНИХ СУГЛОБІВ

А.М. Боян, В.І. Безсонов — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

Мета дослідження. Підвищити ефективність застосування лікувальних оклюзійних шин при лікуванні хворих на м'язово-суглобову дисфункцію скронево- нижньощелепних суглобів. Матеріали та методи. Клінічне обстеження та спеціальні методи – артрофонографія, електроміографія, ультразвукове дослідження та комп'ютерна томографія скронево-нижньощелепних суглобів. Для дослідження було відібрано 120 хворих на м'язово-суглобову дисфункцію скронево-нижньощелепних суглобів з приблизно подібним клінічним станом. Дослідження проводилося з 2016 до 2023 року. Хворі були довільно поділені на 2 рівноцінні групи. Перед виготовленням лікувально оклюзійної шини (ЛОШ), обом групам хворих проводилася електроміорелаксація за розробленою методикою. Для першої групи хворих виготовляли ЛОШ за традиційною технологією – отримання відбитків, виливок моделей та виготовлення за ними ЛОШ. Другій групі хворих, з приблизно такими ж симптомами, ЛОШ виготовлялися по оптичним відбиткам, отриманим внутрішньоротовим сканером 3Shape Trios3 і точним перенесенням отриманого співвідношення щелеп. Після обробки дані передавалися до лабораторії для комп'ютерного моделювання, індивідуалізації меж ЛОШ. Наукова новизна. На сучасному етапі цікавить вплив способів виготовлення лікувальних оклюзійних шин на лікування хворих з м'язово-суглобовою дисфункцією. Висновки. Таким чином, отримані результати показали, що застосування оптичних відбитків та комп'ютерного моделювання при виготовленні лікувальних оклюзійних шин дозволило скоротити час на усунення симптомів у хворих з м'язово-суглобовою дисфункцією скронево-нижньощелепних суглобів та підвищило ефективність лікувальних оклюзійних шин.

ПЕРСПЕКТИВИ НАДАННЯ СТОМАТОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ПАЦІЄНТАМ ПОХИЛОГО І СТАРЕЧОГО ВІКУ

Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

Мета дослідження. Комплексна оцінка коморбідності та геріатричного індексу стоматологічного здоров'я у 63 осіб похилого та старечого віку. Методи дослідження. Відповідно до вікової класифікації Всесвітньої організації охорони здоров’я пацієнти були поділені на три вікові групи: І групу склали 26 осіб похилого віку (60-75 років), ІІ-у – 24 особи старечого віку (75-90 років) і ІІІ-у – 13 осіб довгожителів (які досягли 90 років). Оцінка стоматологічного статусу проводилася із використанням стандартних критеріїв ВООЗ. Основними методами дослідження були: опитування із визначенням геріатричного індексу стоматологічного здоров'я – Geriatric Oral Health Assessment Index (GOHAI), клінічний, стоматологічний. Для кількісної оцінки тяжкості супутніх хронічних захворювань використовувався комбінований індекс коморбідності за віком і Чарлсоном (CA-CCI). Проводили оцінку хронічних та загальносоматичних захворювань, соціальних умов життя. Наукова новизна. Кількість супутньої патології та, відповідно, показники індексу CA-CCI зростали із віком пацієнтів. Для всіх дослідних груп характерним є ураження серцево-судинної системи (49,2 %), різного ступеня ураження печінки (у 34,9 % пацієнтів), хронічні захворювання легень (у 27,0 % осіб), хвороби нирок (у 23,8 %), ендокринні захворювання (діабет) – у 34,9 %. Онкологічні захворювання діагностовано у 5 осіб (7,9 % обстежених). Висновок. Визначено значну поширеність коморбідних захворювань і станів у пацієнтів похилого і старечого віку, які потребують ортопедичного лікування, які необхідно враховувати при плануванні і проведенні саме стоматологічного втручання. На сьогодення при наданні медичної допомоги пацієнтам старшого віку реальною проблемою є відсутність колегіального принципу діагностики та лікування, а також недостатність нормативних документів щодо обґрунтування супутніх факторів коморбідних станів. Впровадження в клінічну практику мультидисциплінарного підходу лікування із залученням фахівців різного профілю дасть змогу досягти ефективного довготривалого результату та покращити якість життя пацієнтів похилого та старечого віку.

ПОШИРЕНІСТЬ ДЕФЕКТІВ ЗУБНИХ РЯДІВ У ПАЦІЄНТІВ І ПОТРЕБА В ЗАСТОСУВАННІ ЧАСТКОВИХ ЗНІМНИХ ПРОТЕЗІВ

З.Р. Ожоган, В.М. Титик — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

Мета дослідження. Вивчити поширеність дефектів зубних рядів і потребу в застосуванні різних видів часткових знімних протезів, особливо еластичних знімних протезів, шляхом клінічного обстеження пацієнтів. Матеріали і методи дослідження. Проведено обстеження 220 пацієнтів віком від 20 років до 60 років і старших, у яких вивчено поширеність дефектів зубних рядів і потребу в часткових знімних протезах. Проводили клінічне обстеження пацієнтів, оцінку стану слизової оболонки ротової порожнини та зубних рядів, стан пародонту опорних зубів. Розподіл пацієнтів за віком – 18-29, 30-44, 45-60, більше 60 років. У пацієнтів із частковими знімними протезами проводили вивчення ступеня фіксації часткових знімних протезів, стан пародонта опорних зубів, стан гігієни ротової порожнини, ступінь кровоточивості ясен. Для постановки діагнозу у пацієнтів із дефектами зубних рядів застосовували класифікацію Кенеді, а для діагностики захворювань пародонту використовували класифікацію за Данилевським М.Ф. Особливу увагу при обʼєктивному обстеженні звертали на стан опорних зубів, зокрема положення, форму, колір, стан твердих тканин, стійкість, положення відносно оклюзійної поверхні зубного ряду, наявність пломб та їх стан. Проводили оцінку стану альвеолярного відростка, рельєф альвеолярного відростка, піддатливість слизової оболонки і щічних складок, наявність кісткових виступів. При обстеженні пацієнтів застосовували розроблену цифрову «Карту обстеження» у вигляді Google forms, у якій задано основні параметри і показники. Наукова новизна. При обстеженні 220 пацієнтів звертали увагу на локалізацію, величину і розподіл дефектів зубних рядів. Зокрема нами встановлено, що поширеність дефектів зубних рядів у обстежених пацієнтів мала наступний розподіл: 1 клас за Кенеді було виявлено у 68 пацієнтів, 2 – у 56, і 3 клас – у 96. У пацієнтів із 3 класом за Кенеді малі дефекти зубних рядів (до 1 зуба) було виявлено у 25 пацієнтів, відсутність 2-3 зубів – у 46, а втрата 4-5 і більше зубів у – 25 пацієнтів. У всіх обстежених пацієнтів можна застосовувати часткові знімні протези, зокрема і еластичні знімні протези. При 1 класі за Кенеді дефекти зубних рядів на верхній щелепі було виявлено у 30 пацієнтів, на нижній щелепі – у 38. Нами виявлено, що при 1 класі за Кенеді розподіл за групами зубів був наступний: премоляри і моляри обмежували дефект у – 27 пацієнтів, тільки фронтальні зуби – у 24, а мала кількість зубів була виявлена – у 17 пацієнтів. При 2 класі за Кенеді дефекти зубних рядів на верхній щелепі було виявлено у 24 пацієнтів, на нижній щелепі – у 32. Слід зазначити, що при 2 класі за Кенеді розподіл за групами зубів був наступний: премоляри обмежували дефект у – 18 пацієнтів, ікла – у 22, і тільки фронтальні зуби – у 16 пацієнтів. При 3 кл за Кенеді дефекти зубних рядів на верхній щелепі було виявлено у 51 пацієнта, а на нижній щелепі – у 45. При 3 класі за Кенеді розподіл за групами зубів був наступний: премоляри обмежували дефект у – 33 пацієнтів, моляри – у 21, ікла – у 29, а фронтальні зуби (різці) – у 13 пацієнтів. Такий розподіл пацієнтів із дефектами зубних рядів вказує на можливість і показання до застосування часткових знімних протезів різних видів. Слід зазначити, що еластичними зубними протезами часто користувалися пацієнти молодого віку до 35 років при відсутності бічних зубів (поодиноких молярів або премолярів). Також, нами виявлено, що у 59 % еластичними знімними частковими протезами користуються жінки і у 41 % – чоловіки. При опитуванні пацієнти не знали з якої пластмаси виготовлені еластичні протези, які особливості догляду і гігієни за такими протезами, однак, вони вказували, що швидко адаптувалися до цих конструкцій, особливо при наявності достатньої кількості опорних зубів. Висновки. У обстежених пацієнтів із дефектами зубних рядів переважають включені дефекти в бічних ділянках 3 класу за Кенеді з відсутністю 2-3 зубів. Особливістю клініки у пацієнтів із 1 класом за Кенеді є обмеження дефектів зубних рядів премолярами і молярами, і наявність пацієнтів із малою кількістю зубів на щелепах. Еластичні часткові знімні протези застосовуються, як у пацієнтів молодого віку, так і в пацієнтів старшого віку при наявності достатньої кількості опорних зубів.

ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ PROJECTBASED LEARNING ПРИ ВИКЛАДАННІ ОРТОПЕДИЧНОЇ СТОМАТОЛОГІЇ

О.О. Фастовець, О.А. Кривчук, В.О. Штепа — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

Мета дослідження. Узагальнити досвід впровадження project-based learning при викладанні ортопедичної стоматології здобувачам вищої освіти другого рівня на кафедрі ортопедичної стоматології Дніпровського державного медичного університету. Основна частина. Project-based learning був реалізований при написанні навчальної історії хвороби студентами п’ятого курсу. Проект виконувався протягом навчального року в групі із 2-3 здобувачів у чотири етапи: організаційний, пошуковий, технологічний, заключний. Обов’язковою була курація як мінімум одного тематичного хворого. Збір даних також проводився з використанням реальних медичних документів, наприклад, архівів карток або комп’ютерних баз. Аналіз клінічних спостережень, доповнених даними літературних джерел, перетворив рутинне оформлення історії хвороби на дослідницьку роботу. Здобувачі були вільними в складанні плану виконання проекту; вони самостійно розподіляли завдання, організовували поетапні дії із зазначенням термінів виконання; збирали дані, визначаючи межі інформаційного пошуку; обирали форму подання проекту. Презентація на аудиторію включала однакові для всіх виконавців розділи, зокрема поширеність захворювання, етіологія, патогенез, особливості клінічної картини, діагностичний процес, лікування, прогноз, але весь контент та форма його подачі (фото, графіки, таблиці тощо) були елементом творчості студентів. За результатами опитування 52 п’ятикурсників, які оформлювали історію хвороби в рамках project-based learning, найбільш привабливим у даній технології названа можливість спілкування одне з одним та з колегами, зокрема групові обговорення, мозкові штурми, а також професійні консультації викладача. Перевагами project-based learning визнані здатність забезпечити індивідуальну навчальну траєкторію здобувачеві; навчання користуватися знаннями різного походження для вирішення нових практичних завдань; конструктивний підхід, коли знання будуються, а не передаються. Складності успішної реалізації проекту полягали у необхідності відповідної підготовки викладача та правильному оцінюванні проектної діяльності здобувачів. Висновки. Відповідно до набутого досвіду, project-based learning при викладанні ортопедичної стоматології дозволяє здобувачам вищої освіти другого рівня не тільки опанувати базові знання, а й забезпечити формування професійних компетенцій, комунікативних навичок, аналітичного мислення, дослідницьких умінь, а також творчих здібностей. Метод навчає здатності до самоосвіти, що є запорукою конкурентоспроможності в подальшій професійній діяльності. Результативність методу залежить від додержання правил організації роботи на всіх етапах виконання проекту.

ПРИЧИНИ, ХАРАКТЕР І ЧАСТОТА ВИНИКНЕННЯ УСКЛАДНЕНЬ ПРИ ВИКОРИСТАННІ НЕЗНІМНИХ ЗУБНИХ ПРОТЕЗІВ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

І.В. Янішен, О.В. Сідорова, А.В. Погоріла, О.Л. Федотова, К.Ю. Андрієнко — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

літератури результатів науково-практичних робіт вітчизняних та зарубіжних авторів щодо причин, характеру та частоти виникнення ускладнень при ортопедичному лікуванні пацієнтів незнімними конструкціями зубних протезів. Матеріали та методи дослідження. Проведений аналіз бібліографічних джерел баз даних довідникових систем PubMed, Google Scholar та Scopoos в період з 2012 по теперішній час. Наукова новизна. За даними науково- практичних досліджень, проведених як вітчизняними, так і зарубіжними авторами, ускладнення під час ортопедичного лікування пацієнтів незнімними конструкціями зубних протезів є важливою проблемою. Аналіз літературних джерел показує, що частота виникнення цих ускладнень різноманітна та залежить від різних факторів. Однією з причин ускладнень є пришийковий або вторинний карієс під штучною конструкцією, що становить приблизно 6,32% випадків за даними аналізу літературних джерел. Під час лікування застосовують ендодонтичне лікування у 4,63% випадків, щоб уникнути цього ускладнення. Також спостерігається, що у 1,07% випадків ускладнення виникають з боку тканин пародонту, такі як папіліт, гінгівіт і маргінальний пародонтит. Глибокі тріщини, відколи та відломи облицювання були відзначені у 5,22% випадків. Важливо враховувати, що індивідуальні особливості пацієнтів, які можуть включати стан твердих тканин зубів, якість пародонтальних тканин, а також відмінності від реакції на протезування, також впливають на ризик ускладнень. Тому необхідно проводити комплексну оцінку пацієнтів та враховувати всі ці фактори під час планування та проведення ортопедичного лікування. Для підвищення якості лікування та запобігання ускладнень важливо також забезпечити пацієнтів інформацією про сучасні методи лікування та ризики, пов'язані з ортопедичними процедурами. Це допоможе збільшити їхню свідомість і сприятиме досягненню кращих результатів у лікуванні та зменшенню ризику ускладнень. Висновоки. Отже, сучасна стоматологія відзначається великим прогресом у застосуванні інноваційних технологій та методів лікування. Однак проблеми, пов'язані з дефектами твердих тканин зубів, залишаються актуальними. Застосування незнімних зубних протезів, особливо високоякісних ортопедичних конструкцій, виявляється найбільш ефективним у відновленні функціональності та естетики зубо-щелепного апарату. Раннє заміщення дефектів зубів за допомогою малоінвазивних технологій відіграє ключову роль в сучасній ортопедичній стоматології. Поширення інформації про сучасні методи лікування сприятиме підвищенню якості стоматологічної допомоги та покращенню рівня інформованості пацієнтів, що відобразиться на їхньому загальному стані здоров'я та якості життя.

АЛГОРИТМ АНАЛІЗУ КОНУСНО- ПРОМЕНЕВОЇ КОМП'ЮТЕРНОЇ ТОМОГРАФІЇ В ОРТОДОНТИЧНІЙ ДІАГНОСТИЦІ

О.А. Кобцева — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

Мета роботи. Систематизувати дані наукової літератури щодо алгоритму дослідження конусно-променевої комп'ютерної томографії (КПКТ) при діагностиці ортодонтичних пацієнтів. Матеріали та методи. Проведено пошук у інтернет-базі Medline- Pubmed, яка створена Національною медичною бібліотекою США, опублікованих наукових досліджень, що присвячені методам ортодонтичної діагностики з використанням КПКТ. Виклад основного матеріалу. Запропоновано 5 основних етапів аналізу КПКТ при проведенні ортодонтичної діагностики. Перший етап включає загальний рентгенологічний аналіз, а саме оцінку стану тканин пародонту, зубів, наявності каріозних уражень, оцінку кількості та положення зубів, товщини і висоти кортикальної пластинки. Другий етап – оцінка скелетних пропорцій: розвитку премаксиллярної зони верхньої щелепи, трансверзальних розмірів щелеп, положення центральної лінії та вимірювання довжини виросткових відростків нижньої щелепи. Третій етап – це дослідження положення голівок скронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС) відносно нижньощелепних ямок скроневої кістки. Четвертий етап включає в себе оцінку піку росту по шийних хребцях та ступеня окостеніння піднебінного шва. П’ятий етап аналізу КПКТ об’єднує дослідження постуральних порушень краніоцевікального комплексу та оцінку об'єму верхніх дихальних шляхів. Висновки. Використання чіткого алгоритму аналізу КПКТ при проведенні ортодонтичної діагностики дає можливість лікарю-ортодонту отримати максимальну кількість даних про стан зубощелепної системи, структурувати проведення дослідження КПКТ, обмірковано прогнозувати результати лікування, враховуючи анатомічні особливості кожного пацієнта, та зробити призначення ортодонтичного лікування більш ефективним. Тому проведення КПКТ повинно бути невід’ємною частиною у роботі лікаря-ортодонта.

ЕТІОЛОГІЯ ТА ПАТОГЕНЕЗ ХРОНІЧНОГО РЕЦИДИВУЮЧОГО АФТОЗНОГО СТОМАТИТУ

В.В. Плиска, В.Я. Скиба, О.В. Скиба, Е.М. Деньга, С.М. Коваль, Л.В. Гончарук — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

Проблема захворювання слизової оболонки порожнини рота, незважаючи на багаточисленні клінічні та експериментальні дослідження, до сьогодні залишається актуальною проблемою в терапевтичній стоматології. Хронічний рецидивуючий афтозний стоматит – це захворювання слизової оболонки порожнини рота, яке проявляється висипаннями поодиноких чи декілька афт на слизовій оболонці порожнини рота. Деякі автори вважають, що одним із механізмів виникнення патології слизової порожнини рота при хронічному рецидивуючому афтозному стоматиті є розвиток алергічних реакцій уповільненого типу. Ураження епітеліальних клітин зовнішніх покровів розвивається в результаті сенсибілізації тканин алергенами, і, як термінальна стадія, на повторне їх потрапляння у вигляді утворення афт, виразок, висипів. Мета. Навести аналіз літературних джерел по етіології та патогенезу хронічного рецидивуючого афтозного стоматиту. Матеріали та методи. Під час написання обзору використано бібліосемантичний метод вивчення актуальних статей та розробок, які проводяться в Державній установі «Інститут стоматології та щелепно-лицевої хірургії Національної академії медичних наук України» (ДУ «ІСЩЛХ НАМН») по проблемі етіології та патогенезу хронічного рецидивуючого афтозного стоматиту. Для пошуку сучасної літератури використовувалися електронні бази даних PubMed, Google Scholar, Scopus, Web of Science за ключовими словами «recurrent aphthous stomatitis». На основі проведеного аналізу літературних джерел прослідковується інтерес до етіологіх та патогенезу хронічного рецидивуючого афтозного стоматиту з метою розробки патогенетичних засобів для лікування та профілактики рецидивів цього захворювання. На підставі численних досліджень були розроблені та запропоновані етіопатогенетичні засоби для лікування та профілактики рецидивів хронічно рецидивуючого афтозного стоматиту.

ВПРОВАДЖЕННЯ CAD/CAM ТЕХНОЛОГІЙ В ОРТОПЕДИЧНІЙ СТОМАТОЛОГІЇ

Н.С. Прощенко — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

Протези, виготовлені без урахування анатомо-фізіологічних особливостей тканин ясен, здійснюють несприятливий вплив на тканини протезного ложа та посилюють атрофічні процеси. Однією з основних клінічних задач в стоматології є повноцінне відновлення функції жування за рахунок високої якості виготовлених зубних протезів. Комп’ютерні програми та технології змінили та спростили життя людини в різних галузях життя та діяльності. За останній час цифрові технології почали активно застосовувати і в реставраційній стоматології. Якщо раніше виготовленням протезів займалися в ручну, починаючи з замірів, проектування та завершуючи литтям, то зараз і моделювання, і виготовлення – автоматичні процеси, які керуються комп’ютером. І це все завдяки розробці CAD/CAM технології. CAD/CAM технології ‒ автоматизований метод виготовлення ортопедичних конструкцій. CAD/CAM системи порівняно з традиційними методами виготовлення ортопедичних конструкцій виключає помилки людського чинника, що дозволяє досягти більш швидке та точне виготовлення протезів. Технології CAD\CAM гарантує високу точність, функціональність та деталізацію анатомії зуба та прикусу пацієнта, дозволяє візуалізувати та оптимізувати дизайн та естетичні аспекти коронки перед її виготовленням. Висновок. Використання CAD/CAM-технологій в стоматології має такі переваги, як: максимальна автоматизація виробництва, висока точність і функціональність моделювання та виготовлення конструкцій з урахуванням анатомічних особливостей зубощелепної системи, уникнення блювотного рефлексу у пацієнтів, максимальна якість виконання і підвищений комфорт пацієнта, значна економія часу, уникнення потрапляння відбиткових матеріалів в дихальні шляхи. Таким чином, проаналізувавши поданий матеріал можна сказати, що ортопедичні конструкції, виготовлені за допомогою CAD/CAM- технологій, повністю відповідають вимогам, а також найбільш оптимальні в співвідношенні «якість-час». CAD/CAM-технологій дозволяє виробляти ортопедичні конструкції враховуючи індивідуальні особливості анатомії пацієнта. Таким чином, цей метод дозволяє вирішувати багато клінічних завдання, пов'язаних з протезуванням, максимально індивідуалізувати протези, зробити їх більш зручними та комфортними.

МІКРОБІОТА ПОРОЖНИНИ РОТА. ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИЧНІ СТРАТЕГІЇ

С.А. Шнайдер, О.М. Світлична, М.В. Анісімов — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

Мікробіота ротової порожнини, що нараховує сотні видів мікроорганізмів, міститься в різних структурах порожнини рота, таких як слина, слизова оболонка, поверхня язика та зуби, і має значний вплив на фізіологічні процеси організму. Процес сукцесії мікробіоти, зокрема утворення біоплівки в порожнині рота, є важливим аспектом, що визначається динамікою складу мікроорганізмів, особливо на твердих поверхнях, що може варіювати в залежності від типу структури. З огляду на взаємозв'язок мікробіоти рота із загальносоматичним здоров'ям, важливо подальше наукове вивчення цієї теми для розуміння її впливу на розвиток різних захворювань, включаючи атеросклероз та системні запальні процеси. Мета дослідження. Оцінка закономірностей формування мікробіоти порожнини рота та її зв’язку із стоматологічною та соматичною патологією. Матеріали та методи. Для проведення дослідження було здійснено пошук наукових публікацій, за допомогою електронних баз даних, використовуючи ключові фрази. Більшість публікацій, які були включені до дослідження, датувалися останніми 10 роками, але також було розглянуто деякі публікації з більш пізніми датами. Оцінка релевантності проводилася на основі назви, резюме та повного тексту публікацій, щоб виключити ті, що не відповідали темі дослідження або були недоступні. Результати дослідження. Проведені нами дослідження показали, що застосування методів молекулярної біології дозволяє виявити компоненти мікробіоти, які не можливо культивувати. Але ці методи не завжди дають змогу відрізнити живі мікроорганізми від мертвих. Доволі часто чутлива екосистема виходить з рівноваги – або через перевантаження, або слабку імунну систему, що веде до дисбіозу та виникнення інфекційно-запальних захворювань. Тому, оптимальна стратегія та золотий стандарт запобігання карієсу, гінгівіту та пародонтиту – механічне видалення цих біоплівок із зубів, язика, реставрацій або зубних протезів регулярним чищенням зубів, міжзубних проміжків і професійною гігієною на регулярній основі. Людина має сформувати ці звички з дитинства. Висновки. Формування мікробіоти порожнини рота пов’язане із розвитком біоплівок і залежить від віку, наявності супутньої патології, наявних ортодонтичних пристроїв, ортопедичних конструкцій, імплантатів та рівня гігієни. Профілактичні заходи спрямовані на механічне видалення біоплівок з повехонь зубів та язика, а також поверхонь реставрацій або зубних протезів є найбільш ефективними.

ОСОБЛИВОСТІ ЕТІОЛОГІЇ І КЛІНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ ПРИ ДІАГНОСТИЦІ ХЕЙЛІТІВ (КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК)

О.В. Ашаренкова, О.В. Копчак, Е.М. Павленко, С.Я. Черняк — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

Обізнаність у питаннях етіології, клініки та симптоматики різних форм хейлітів дозволить лікареві-стоматологу провести вірну диференційну діагностику, своєчасно поставити діагноз, уникнути помилки під час вибору тактики лікування та усуне ризики розвитку подальших ускладнень. У клінічному випадку при об'єктивному обстеженні хворої зі сухою формою ексфоліативного хейліту виявлено в ділянці від зони Клейна до середини нижньої губи тріщини, великі за розміром, напівпрозорі, жовтуваті лусочки, прикриплені в середині та дещо припідняті по краях. В ділянках відриву лусочок спостерігали суху, гіперемійовану поверхню. Верхня губа уражена меншою мірою, досліджували її сухість, маленькі за розміром і незначні за кількістю лусочки. Слизова, шкіра і кути губ пошкоджені не були. При об'єктивному обстеженні хворого з метеорологічним хейлітом спостерігали на червоній облямівці нижньої губи незначні гіперемію та набряк, сухість, прикріплені до облямівки прозорі лусочки, неглибокі тріщинки. Слизова і шкіра губ були без патологічних змін. Призначений нами per os рослинний заспокійливий препарат і місцеве використання гелю, який володіє кератопластичним і гідратувальним (за рахунок вмісту декспантенола), бактерицидним, віруліцидним, протигрибковим (за рахунок вмісту мірамістину) впливом, призвело до повної епітелізації поверхні червоної облямівки нижньої і верхньої губи протягом 9 діб з дня призначення лікування. При проведенні диференційної діагностики різних форм хейлітів, лікарю-стоматологу достатньо легко зорієнтуватися і поставити вірний діагноз, коли він спирається на дані анамнезу, володіє певними знаннями, які дозволяють аналізувати скарги, відмічати особливості локалізації й динаміку розвитку первинних і вторинних елементів ураження, тривалість патологічного процесу, взаємозв’язок із загальносоматичними захворюваннями. При правильній постановці діагнозу пацієнт отримує своєчасне і адекватне лікування, що призводить до швидкої реконвалесценції, знижує ризик розвитку рецидивів.

ОCОБЛИВОСТІ ЕЛЕКТРОФОРЕТИЧНОЇ АКТИВНОСТІ КЛІТИН БУКАЛЬНОГО ЕПІТЕЛІЮ У ДІТЕЙ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ У РІЗНИХ РЕАБІЛІТАЦІЙНО- НАВЧАЛЬНИХ ЦЕНТРАХ

Н.І. Смоляр, Д.В. Данилюк — Fri, 03 May 2024 00:00:00 +0300

Соматична патологія має виражений негативний вплив на перебіг захворювань органів та тканин порожнини рота, як у дорослих, так і у дітей. Віддзеркалення різних патологічних процесів, що мають місце при стоматологічних захворюваннях на тлі різних відхилень здоров'я, можуть бути відображені у змінах ЕФАКБЕ. Зарядовий стан клітин букального епітелію відповідає рівню адаптаційно-компенсаторних реакцій в організмі дитини і, як наслідок, рівню неспецифічної загальної та місцевої резистентності. Зміна активності клітин букального епітелію може свідчити про зміну функціональних можливостей організму дітей. Мета дослідження. Визначення особливостей електрофоретичної активності клітин букального епітелію у дітей із психоневрологічними розладами. Матеріал і методи дослідження. З метою визначення стану твердих тканин зубів було обстежено 127 дітей із психоневрологічними розладами (основна група) та 74 соматично здорових дітей, які склали контрольну групу. Для вивчення стану твердих тканин у обстежених дітей визначали інтенсивність карієсу за індексом КПВ. Показники електрофоретичної активності клітин букального епітелію визначались у залежності від віку та місця проживання обстежених дітей. Результати досліджень та їх обговорення. На основі проведеного дослідження встановлено, що у дітей із психоневрологічними розладами значення ЕФАКБЕ, в середньому, становить 25,04±1,32 % та є достовірно нижчим порівняно до соматично здорових дітей (36,13±1,24 %). Виявлено, що у дітей 7-9-ти річного віку основної групи ЕФАКБЕ на 54,79 %, а у дітей 10-12 років ‒ на 26,18 % нижче порівняно із дітьми групи порівняння. Найнижчі значення ЕФАКБЕ встановлено у дітей навчально-реабілітаційного центру “Оберіг”, що в середньому, становило 21,81+1,28 %, що на 16,64 % нижче порівняно із дітьми з “Великолюбінського багатопрофільного навчально-реабілітаційного центру та на 27,74 % нижче від дітей із “Добромильської спеціальної школи”. Висновки. 1. У дітей із психоневрологічними розладами значення ЕФАКБЕ є нижчим у порівнянні із соматично здоровими дітьми. 2. У дітей основної групи при інтенсивності карієсу, в середньому, 4,92+0,62 зуба ЕФАКБЕ становить 25,04+1,32 %. 3. Отримані дані співставлення показників КПВ та ЕФАКБЕ в залежності від віку та місця проживання дітей з даною патологією спонукають до подальшого вивчення залежності електрофоретичної активності букального епітелію від різних стоматологічних захворювань.

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ. КОМПЛЕКСНИЙ МЕТОД ЛІКУВАННЯ ТОРТОАНОМАЛІЙ ПРИ СКУПЧЕНОСТІ ЗУБІВ

Н.І. Жачко, С.А. Шнайдер — Fri, 03 May 2024 00:00:00 +0300

Мета дослідження. Наше дослідження полягає у визначенні ефективності застосування методів, що запобігають рецидиву тортоаномалій – циркулярної супракрестальної (надгребенної) фібротомії (ЦСФ) у пацієнтів віком від 16 років та впливу ЦСФ на ясенне з'єднання при лікуванні тортоаномалій незнімною ортодонтичною мультибондинговою апаратурою. Тому метою нашого дослідження є оцінка ефективності застосування циркулярної супракрестальної (надгребенної) фібротомії в лікуванні тортоаномалій для підвищення ефективності лікування, профілактики рецидивів та підвищення стабільності досягнутого результату. Матеріали та методи. Для цього ми обстежили 23 пацієнтів віком від 16 років, які лікувалися за допомогою незнімної мультибондингової апаратури. Середній вік пацієнтів на початок лікування в групі ЦСФ та контрольній групі становив 16,0±1,5 та 15,8±1,3 року відповідно. Середній термін лікування становив 21,5±4,4 місяця для групи ЦСФ та 23,3±1,3 місяця для контрольної групи. Всі 23 пацієнти використовували незнімні апарати до тих пір, поки не сформувався оптимальний прикус. З них 11 пацієнтам виконали циркулярну супракрестальну фібротомію (ЦСФ) на фронтальній ділянці верхньої та нижньої щелепи за 5 тижнів до зняття незнімної апаратури, 12 пацієнтів склали контрольну групу. 5 пацієнтів досліджуваної групи з ЦСФ та 6 пацієнтів контрольної групи отримували лікування з видаленням премолярів. Метод фібротомії передбачає розсічення вестибулярних і лінгвальних транссептальних волокон, напівциркулярних волокон, розташованих між цементом і альвеолою, і різноспрямованих волокон, натягнутих між цементом одного зуба і вільним ясенним краєм проксимального сусіднього зуба. Так, під час ЦСФ сприйнятливі до розсічення інтергінгівальні, трансгінгівальні, транссептальні та напівциркулярних волокна. Стан пародонту у всіх пацієнтів на момент оперативного втручання був в межах норми, перед оперативним втручанням були проведені санація порожнини рота та процедури професійної гігієни порожнини рота. Результати. Після лікування зміни нахилу різців нижньої та верхньої щелепи були мінімальними. Висновок. Клінічні результати свідчать про те, що ЦФС ефективна в профілактиці рецидивів аномалій торта аномалій та при лікуванні скупченості зубів протягом періодів ретенції 6 місяців і 1 рік. Існує також ймовірність того, що рецидив може тривати і в більш пізні роки, особливо в зубній дузі на нижній щелепі. Скупченість зубів може збільшуватися незалежно від методу лікування у всіх ортодонтичних пацієнтів у зв'язку з нормальним процесом росту. Профілактика ранніх рецидивів аномалій тортааномалій за допомогою ЦСФ запобігає пізньому рецидиву і призводить до більш стійкого стабільного довгострокового результату лікування тортоаномалій при скупченості зубів.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ОРТОДОНТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ У ЗАКЛАДАХ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

О.А. Удод, С.І. Драмарецька, О.Б. Роман, В.С. Бурдейний, О.В. Маслов — Fri, 03 May 2024 00:00:00 +0300

На показники надання ортодонтичної допомоги впливають численні чинники, дію найбільш впливових з яких цілком можливо відслідкувати. Мета дослідження. Аналіз динамічних змін кількості пацієнтів, які закінчили ортодонтичне лікування, у закладах охорони здоров'я різних форм власності Донецької області у 2018, 2020, 2022 роках. Матеріали і методи дослідження. За матеріалами статистичних звітів у довідниках проаналізована динаміка показників кількості усіх пацієнтів, а також дорослих віком 18 років і старше та дітей віком до 17 років включно, що закінчили ортодонтичне лікування у закладах системи МОЗ України та у приватних закладах Донецької області. Результати. У 2018 році у закладах системи МОЗ України, загалом, 961 особа закінчила ортодонтичне лікування, у 2020 році показник зменшився на 28,8 % до 684 осіб, у 2022 році – на 82,7 % до 166 пацієнтів. За даними 2018 року, у приватних закладах закінчили лікування 53 особи, у 2020 році їх було на 28,3 % більше – 68 пацієнтів, у 2022 році – 20 осіб, що на 69,3 % менше. У 2018 році тільки 5 дорослих пацієнтів у закладах системи МОЗ України та 9 осіб у приватних закладах закінчили лікування. У «ковідному» 2020 році їх кількість збільшилася, відповідно, до 57, тобто одразу у 11,4 рази, у приватних закладах – до 14 осіб, що на 155,6 % більше. У 2022 році у закладах системи МОЗ України закінчили лікування 45 дорослих, що вище у 9 разів, у приватних – 17 осіб, тобто на 188,9 % більше. У закладах системи МОЗ України з роками відбувалося зменшення числа дітей, які закінчили лікування: від 956 дітей у 2018 році до 627 та 121 дитини, відповідно, у 2020 та 2022 роках, зменшення становить 34,4 % та 88,3 %. У приватних закладах області таких дітей у 2018 році було 44, у 2020 році – 54, що на 22 % більше, але найменше їх було у 2022 році, коли лікування закінчили 3 дитини (зниження 93,2 %). Висновки. Встановлені різні тенденції відносно динаміки загальної кількості пацієнтів, дорослих та дітей, що закінчили ортодонтичне лікування, у закладах охорони здоров'я системи МОЗ України та у приватних закладах Донецької області.

КЛІНІЧНІ АСПЕКТИ ОРТОДОНТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ ЗАЛЕЖНО ВІД РЕЗУЛЬТАТІВ ПЕРВИННИХ ХІРУРГІЧНИХ ВТРУЧАНЬ У ДІТЕЙ З ВРОДЖЕНИМИ НЕЗРОЩЕННЯМИ ГУБИ ТА ПІДНЕБІННЯ

В.В. Філоненко, В.П. Єфименко, І.М. Вишпінський, Т.О. Голуб — Fri, 03 May 2024 00:00:00 +0300

Лікування і реабілітація дітей з вродженими незрощеннями губи та піднебіння (ВНГП) вимагає дотриманням чітких протокольних термінів. Пандемія COVID-19 та повномасштабна російська військова агресія мала численні наслідки для системи охорони здоров’я. Мета роботи: аналіз впливу первинних хірургічних втручань на клінічні аспекти ортодонтичного лікування дітей з вродженими однобічними незрощеннями губи та піднебіння (ВОНГП) у період змінного прикусу з урахуванням екстремальних умов. Матеріали і методи. Предметом аналізу є дані щодо кількості відвідувань пацієнтами дитячого віку лікарів-стоматологів відділення щелепно-лицевої хірургії КНП «Дитячої клінічної лікарні № 7» м. Києва у період з березня 2018 по березень 2023 року. На етапі ортодонтичного лікування 137 пацієнтів від 4,5 до 14,5 років з ВОНГП використано знімні та незнімні ортодонтичні апарати. Проведено аналіз впливу первинних хірургічних втручань на ортодонтичне лікування. Результати дослідження та їх обговорення. Показники відвідуваності щодо лікування травм, новоутворень та вроджених вад щелепно-лицевої ділянки у відсотках до загальної кількості відвідувань у період впливу війни виявилися близькими до показників у період впливу пандемії COVID-19. Чим агресивніше методика та об’єм хірургічних втручань, тим більше спостерігається рубцювання тканин і ймовірність деформацій верхньої щелепи. Особливостями ортодонтичного лікування дітей з однобічними незрощеннями у змінного прикусі є фізіологічна зміна зубів, умови для фіксації апаратів, неможливість розміщення опорних елементів на тимчасових зубах за наявної резорбції їх коренів, труднощі якісного гігієнічного догляду, висока інтенсивність карієсу та часті захворювання тканин пародонту, гострі респіраторні та захворювання ЛОР-органів. Зниження кількості госпіталізованих пацієнтів не мало наслідків на результати хірургічних втручань, незважаючи на правила карантину щодо COVID-19 та вплив війни. При розробці програм профілактики розвитку ВНГП та пов’язаних з ними аномалій слід враховувати багатоплановий вплив чинників викликаних екстремальними умовами на перебіг і результати вагітності. Висновки. Ефективність комплексної реабілітації дітей з ВОНГП визначається своєчасним та методично правильним лікуванням командою спеціалістів, наступністю дій та методикою проведення первинних хірургічних втручань, видом незрощення, ступенем вираженості морфологічних і функціональних порушень щелепно-лицевої ділянки, наявністю супутніх захворювань. Епідемія та війна окреслили низку проблем надання стоматологічної допомоги, що вплинули на відвідуваність клінік, призвели до порушення плану лікування, етапності та термінів проведення планових операцій, що слід враховувати при проведенні ортодонтичного лікування.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТУ ЕМАЛЕВИХ МАТРИЧНИХ ПРОТЕЇНІВ ТА МЕТОДИКИ A-PRF У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ПАЦІЄНТІВ З ГЕНЕРАЛІЗОВАНИМ ПАРОДОНТИТОМ ІІ, ІІ-ІІІ СТУПЕНЯ

С.В. Заяць, М.М. Рожко — Fri, 03 May 2024 00:00:00 +0300

Мета. Підвищення ефективності комплексного лікування пацієнтів з генералізованим пародонтитом ІІ, ІІ-ІІІ ступеня розвитку шляхом застосування препарату емалевих матричних протеїнів та методики A-PRF. Матеріали та методи. Для дослідження було відібрано 65 осіб віком 34-59 років з діагнозом генералізований пародонтит ІІ і ІІ-ІІІ ступеня. У групі І (14 осіб) проводили клаптеву операцію у вигляді коронарно зміщеного клаптя; у групі ІІ (16 осіб) проводили коронарне зміщення клаптя у комбінації з емалевими матричними протеїнами; у ІІІ групі (17 осіб) – коронарне зміщення клаптя із застосуванням технології A-PRF; у ІV групі (18 осіб) – коронарне зміщення клаптя із застосуванням технології A-PRF та емалевих матричних протеїнів. Терміни спостереження: до лікування, 10 доба та через 3, 6 місяців. Визначали глибину пародонтальних кишень (ПК), рівні втрати епітеліального прикріплення (ВЕП) та рецесії ясен (класифікація за P.D. Miller). За допомогою індексу кровоточивості (Muhlemann,1971 у модифікації Cowell I., 1975) оцінювали кровоточивість ясен. Отримані при огляді пацієнтів дані заносили у пародонтологічні карти. Результати. Серед запропонованих методів лікування, додаткове застосування емалевих матричних протеїнів (ЕМП) показало статистично значущу різницю у збільшенні рівня клінічного прикріплення і зменшенні глибини пародонтальних кишень на користь КЗК + A-PRF + ЕМП (p≤0,05). Зокрема у ІV групі середнє значення глибини ПК через 6 місяців зменшилось на 2,59 мм. У І, ІІ і ІІІ групах даний показник становив 1,29 мм, 2,0 мм та 1,8 мм відповідно. Середнє значення ВЕП зменшилось у пацієнтів всіх груп протягом 6-ти місяців спостережень: у І групі на 18,8 %, ІІ групі – на 26,4 %, ІІІ групі – на 24,4 %, ІV – на 34,4 %. Середнє значення індексу PMA пацієнтів становило 55,1 %. У пацієнтів І групи значення індексу РМА зменшилось впродовж 6-ти місяців у 2,0 рази, у ІІ групі – у 2,7 рази, ІІІ групі – у 2,6 рази, а в ІV групі інтенсивність запалення ясен зменшилась у 3,1 рази. Середнє значення індексу кровоточивості зменшувалось у всіх групах з помітною перевагою застосування комбінації ЕМП та PRF. Таким чином у пацієнтів І групи середнє значення індексу протягом 6 місяців зменшилось в 2,1 рази, ІІ групи – 2,6 рази, ІІІ групи – 2,5 рази, ІV групи – 3,0 рази. Висновки. Проведення клаптевої операції із додатковим застосуванням A-PRF та препарату емалевих матричних протеїнів «Emdogain» асоціювалось з найбільш вираженими результатами стабілізації запального процесу та регенерації в тканинах пародонту.

АНАЛІЗ КРИТЕРІЇВ ПОСТАНОВКИ ДІАГНОЗУ ГОСТРИХ ФОРМ ПУЛЬПІТІВ ТИМЧАСОВИХ ЗУБІВ

Т.І. Зорівчак — Fri, 03 May 2024 00:00:00 +0300

Мета дослідження. Розробити алгоритм постановки діагнозу гострих форм пульпітів тимчасових зубів, що базується на даних анамнезу захворювання та додаткових методах дослідження. Матеріали і методи. Матеріалами дослідження стали наукові розробки вітчизняних та закордонних дослідників. В ході дослідження використано бібліосемантичний метод та структурно-логічний аналіз. Методичною основою дослідження став системний підхід. Результати. При будь-якому гострому запаленні пульпи тимчасового зуба більша ймовірність поширення запального процесу в міжкореневий простір, ніж при аналогічному процесі в постійному зубі. Це пояснюється більшою проникністю дентину, особливо в зоні з’єднання коренів. У свою чергу, це може призвести до порушень формування зачатка постійного зуба – змін в термінах прорізування та зниження опірності після прорізування. Також при постановці діагнозу слід врахувати стадію розвитку ураженого зуба, стан загальносоматичного стану організму. Всі ці особливості при перебігу запального процесу в тимчасових зубах необхідно враховувати, оскільки вони впливають на успішність проведеного лікування та відстрочені результати. Висновки. Ставлячи діагноз, слід враховувати клінічну картину ураженого зуба та результати рентгенологічного дослідження, адже діти не завжди можуть достовірно описати свої суб’єктивні відчуття, дати чітку характеристику болю. Тому необхідно дотримуватись протоколу обстеження пацієнта, щоб своєчасно поставити правильний діагноз та використати ефективний метод лікування з урахуванням віку пацієнта, стадії кореня, на якій перебуває уражений зуб, та загальносоматичного стану дитини, що свідчить про рівень імунологічної реактивності, а також стоматологічний статус ротової порожнини.

РОЛЬ ГІГІЄНІЧНОГО ВИХОВАННЯ У СИСТЕМІ ПЕРВИННОЇ ПРОФІЛАКТИКИ СТОМАТОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

В.С. Мельник, Я.І. Дуганчик, С.В. Мельник — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

Сьогодні поширеність та інтенсивність розвитку карієсу зубів і захворювань тканин пародонта у дітей в Україні є високою внаслідок недостатнього профі- лактичного догляду за ротовою порожниною у період росту та формування її органів і тканин. Важливим завданням профілактичної стоматології є гігієнічне навчання та виховання дітей дошкільного та шкіль- ного віку, яке включає два розділи: санітарно-про- світницьку роботу та навчання методам гігієни порожнини рота. Мета дослідження: Оцінити стан гігієни ротової порожнини у молодших школярів перед участю у стоматологічній профілактичній програмі. Методи дослідження. У клінічному дослідженні взяли участь 118 школярів молодших класів Ужгород- ського ліцею № 3 м. Ужгорода. Методом рандоміза- ції всі учасники були поділені на 3 групи залежно від профілактичного засобу, що застосовується. Групу A становили 27 дітей, групу B-27 школярів, групу C – 26 школярів. Групу порівняння D склали 38 дітей, батьки яких відмовилися від участі у профілактичній програмі, але дали згоду на огляд ротової порожнини. Результати, зведені в таблицю Microsoft Excel/елек- тронну таблицю google, експортовано до ліцензова- ного програмного забезпечення для операційної сис- теми Windows та стандартного програмного пакету Statsoft. Inc STATISTICA 6.0 2300 East 14th Street Tulsa, ОК 74104 США та проведено статистичний аналіз. Об’єкт та предмет дослідження: Гігієну ротової порожнини оцінювали за допомогою спрощеного гігі- єнічного індексу Гріна і Вермійона ОНI-S (1964 р.). При оцінці гігієни ротової порожнини у молодших школярів усіх груп був діагностований тільки м'який зубний наліт. В результаті дослідження встановлено, що середнє значення гігієнічного індексу ОНI-S коли- валося від 0,93 групи А, до 1,09 групи В, що відповідає задовільній гігієні порожнини рота. Аналіз структури індексу ОНI-S показав, що у більшості дітей групи А та групи В (85,2%) значення індексу ОНI-S знаходилося в інтервалі від 0,7 до 1,6 та відповідало задовільній оцінці. Хорошу гігієну ротової порожнини мали 14,8% дітей зазначених груп. Структурний аналіз індексу ОНI-S у групі С показав, що 23,1% дітей мали хорошу, 69,2% – задовільну та 7,7% – незадовільну гігієну порожнини рота. У групі порівняння D частка дітей, які мають хорошу гігієну ротової порожнини, більша (28,9%), а задовільну – менше (57,9%), ніж в інших гру- пах. Дітей із незадовільною гігієною порожнини рота у групах А та В не зареєстровано, а у групі D їх майже в 2 рази більше (13,2%), ніж у групі С. Стан гігієни у молодших школярів групи А (?=6,6; р 1-3 ˂0,05; χ²= 6,6; р 1-4 ˂0,05) і групи В (χ²= 6,6; р 2-3 ˂0,05; 2-4 ˂0,05) статистично значимо було краще, ніж у представників групи С та групи D. Наукова новизна. Оцінка стану гігієни ротової порожнини у молодших школярів перед участю у стоматологічній профілак- тичній програмі. Висновки. У молодших школярів усіх груп перед участю у профілактичній програмі заре- єстровано задовільну гігієну ротової порожнини за індексом ОНI-S. Найменша кількість м'якого зубного нальоту в дітей всіх груп виявлено на передній групі індексних зубів.

ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ МЕТАБОЛІЗМУ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ У СИРОВАТЦІ КРОВІ В ПРАЦІВНИКІВ СПИРТОВОГО ВИРОБНИЦТВА З ЗАПАЛЬНО- ДИСТРОФІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ТКАНИН ПАРОДОНТА

О.І. Мрочко, Р.Ю. Шкребнюк, В.Т. Дирик, М.М. Шевчук — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

Мета дослідження – проаналізувати зміни показників метаболізму сполучної тканини у сироватці крові в працівників спиртового виробництва з запально– дистрофічними захворюваннями тканин пародонта за для визначення подальшої лікувальної тактики. Методи дослідження. Дослідження виконано на кафедрі терапевтичної стоматології, пародонтології та стоматології ФПДО, ЛНМУ імені Д. Галицького. Групи спостереження у нашому дослідженні були сформовані наступним чином: 50 осіб з генералізованим пародонтитом (ГП), які були безпосередньо зайняті на спиртовому виробництві – основна група; 20 осіб, хворих на ГП, які не зазнавали впливу негативних факторів даного виробництва – порівняльна група; 15 практично здорових осіб з клінічно незміненими тканинами пародонта – контрольна група. Дослідження активності колагенази у сироватці крові пацієнтів проводили за методом Ліньді. Фракції гідроксипроліну у сироватці крові досліджуваних виділяли за методом Frey S., а вміст гідроксипроліну в них – за Stegeman H. F. Визначення глікозаміногліканів в сироватці крові пацієнтів проводили орциновим методом за Кляцкіним С.А. і Ліфшиць Р.І. Активність лужної фосфатази (ЛФ) у сироватці крові осіб груп дослідження визначали на автоаналізаторі «Spektrum» Series 2 фірми «Abbott» (США). Наукова новизна. У працівників спиртового виробництва, хворих на ГП, колагенолітична активність була підвищена: вміст колагенази був достовірно вище стосовно показника контрольної групи, (р<0,05) та хворих на ГП порівняльної групи, (р<0,05), зменшення концентрації білковозв’язаного гідроксипроліну на 30,0 %, а у пацієнтів порівняльної групи – на 14,67 %, стосовно даних контрольної групи, (р<0,05). Аналіз вільної фракції оксипроліну – виявив достовірне підвищення вмісту цієї фракції в сироватці крові хворих на ГП: у основній групі на 20,0 % та на 6,0 % у осіб порівняльної групи стосовно показника контрольної групи, (р<0,05). У хворих на ГП основної групи вміст ГАГ у сироватці крові перевищував показник контрольної групи на 105,88 %, (р<0,05), а у порівняльній групі на 47,06 %, (р<0,05). Динаміка вмісту лужної фосфатази, характеризувалась збільшенням показника у осіб основної групи на 136,47 % та на 55,29 % у пацієнтів порівняльної групи, (р<0,05). Висновок. Аналіз показників метаболізму сполучної тканини у хворих з запально–дистрофічними захворюваннями тканин пародонта, зайнятих на спиртовому виробництві, переконливо засвідчує порушення біосинтезу сполучної компоненти кісткової тканини та, відповідно, у процесах метаболізму побудови тканин пародонта й порушення його репаративних властивостей, що потребує обов’язкової подальшої фармакорекції препаратами скерованої остеотропної дії.

ВПЛИВ ЗАХВОРЮВАНЬ ТКАНИН ПАРОДОНТУ НА СТРУКТУРНО- ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ

В.Б. Пиндус, Е.М. Дєньга, Т.О. Пиндус, С.А. Шнайдер, М.В. Анісімов — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

Мета дослідження. Дослідження присвячене вивченню впливу захворювань тканин пародонту із різним ступенем ураження на денситометричні показники кісткових тканин організму. Матеріал та методи дослідження. На початку дослідження було здійснено огляд 63 пацієнтів 35-60 років із різним ступенем ураження тканин пародонту на базі стоматологічної поліклініки. Пацієнти були поділені на 5 груп, а саме, норма, хронічний катаральний гінгівіт, поч. І ст. пародонтиту, І-ІІ ст. пародонтиту та ІІ-ІІІ ст. пародонтиту. Дослідження функціонального стану кісткової тканини проводилися за допомогою ультразвукового денситометра на п'ятковій кістці. У роботі використовувалися такі основні показники денситометрії: швидкість поширення ультразвукової хвилі, декремент широкосмугового затухання та індекс якості кістки. Статистично значущу відмінність між альтернативними кількісними ознаками з розподілом, відповідним нормальному закону, оцінювали за допомогою t-критерію Стьюдента. Різницю вважали статистично значущою при р<0,01. Результати дослідження. Результати дослідження свідчить про суттєвий зв'язок між ступенем захворювань тканин пародонту та процесами загального метаболізму в кісткових тканинах організму пацієнтів. Отримані результати необхідно враховувати при розробці комплексної терапії при лікуванні тканин пародонту. Висновки. Оцінка денситометричних показників кісткової тканини пацієнтів з різним ступенем ураження пародонту свідчить про суттєвий зв'язок між ступенем захворювань тканин пародонту та процесами загального метаболізму в кісткових тканинах організму. Максимально процеси кісткового метаболізму в організмі були порушені у пацієнтів з 2-3 ступенем пародонтиту та мінімально – у пацієнтів з хронічним катаральним гінгівітом та в нормі. Дані, що наведено вище необхідно враховувати при розробці комплексної терапії при лікуванні тканин пародонту.

ТАКТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ В ЛІКУВАННІ ОСТЕОМІЄЛІТУ ВЕРХНЬОЇ ШЕЛЕПИ У ПАЦІЄНТІВ, ЯКІ ХВОРІЮТЬ НА РАК МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ І ПРИЙМАЮТЬ БІСФОСФОНАТИ (КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК)

О.Ю. Стоян, Н.М. Савєльєва, М.М. Бірюкова — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

Постановка проблеми. Проблема зростання злоякісних процесів різної локалізації є однією із найважливіших питань охорони здоров’я України. ЇЇ актуальність обумовлюється не лише поширенням онкологічних процесів серед населення, а й важкістю своєчасної діагностики, високою вартістю та складністю лікування, високим рівнем інвалідизації та летальності хворих. Мета дослідження. Визначення особливостей клінічної картини остеомієліту у пацієнтки із раком молочної залози, до схеми лікування якої входить Золедронова кислота та вироблення тактики терапії стоматологічного захворювання. Методи дослідження. Пацієнтка Х., 1966 р.н., зі скаргами на відсутність загоєння лунки після видалення зуба на верхній правій щелепі та постійний біль в цій ділянці. Пацієнтка знаходиться на диспансерному обліку з 2020 р. з приводу Cr правої молочної залози Т2N1M0, клінічна група 2. Обстежена згідно стандартного протоколу, з виконанням конусно-променевої комп’ютерної томографії верхньої щелепи. Лікування проведено з використанням субантимікробної дози Доксицикліну (SDD). Результати дослідження. Ефективність лікування оцінювали за допомогою з’ясування ступеня скарг, об’єктивного обстеження та виконання рентгено- логічного дослідження. Огляд через 10 діб – скарги на дискомфорт в ділянці лунки зуба 16, зберігається гіперемія слизової в ділянці лунки, чуттєвість при пальпації в цій ділянці. Контрольний огляд через 3 місяці – скарги відсутні, відмічається повне загоєння лунки зуба. На ОТПГ ‒ патологічні зміни відсутні. Висновки. Описаний клінічний приклад демонструє, що лікування хронічних запальних захворювань щелепно-лицевої області у пацієнтів, які приймають біфосфонати, шляхом системного застосування Доксицикліну в субантимікробних дозах, має виражений протизапальний ефект та може бути рекомендовано для використання в амбулаторній практиці хірурга-стоматолога при санації цієї категорії пацієнтів.

ВПЛИВ COVID-19 НА ЗАГАЛЬНИЙ СТАН ХВОРИХ, СЛИНОВІ ЗАЛОЗИ І ТВЕРДІ ТКАНИНИ ЗУБІВ

Т.П. Терешина, М.І. Кот — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

загального стану здоров'я хворих на COVID-19, а також стану слинних залоз і твердих тканин зубів. Матеріали і методи дослідження. У дослідженнях взяли участь 12 чоловік у віці від вік 27-51 років Усі пацієнти уявили відповідні документи про перенесену хворобу covid-19, а також завірені довідки про їх одужання. У них вивчали як суб'єктивні показники стану порожнини рота (порушення нюху і смакових відчуттів), а також усі ознаки, що свідчать про наявність сіалоаденіту. Про наявність сіалоаденіту могли свідчити такі ознаки: гіпосалівація, біль під час їди, проковтування їжі; почервоніння, набряк особи або шиї; порушення смакових відчуттів; наявність неприємного присмаку в ротовій порожнині; сухість рота; ускладненість при відкриванні рота; поява задишки; загальне підвищення температури тіла. Також досліджували об'єктивні показники (стан слизової оболонки порожнини рота, швидкість салівації, резистентність емалі). При оцінці рівня салівації була прийнята норма швидкості салівації від 0,5 до 1 мл/ мін. Кислотостійкість емалі визначали за допомогою тесту емалевої резистентності. Кореляційний аналіз проводили, використовуючи метод Пірсону (електронний ресурс) https://planetcalc.ru/527. Результати дослідження. Встановлено, що практично усі вивчені симптоми були виявлені у пацієнтів обох груп, за винятком набряку обличчя, яка була выялено тільки у пацієнтів 2-ої групи. Лихоманка і сухий кашель спостерігалася у усіх пацієнтів, як із з легким перебігом хвороби, так і середній тяжкості. На біль під час їди, біль у м'язах та біль у горлі, наявність стомлення більше скаржилися пацієнти 2-ою групи. Головний біль, втрата або порушення смаку та або запаху спостерігалися у усіх, але частіше у осіб з середньою тяжкістю COVID-19. Порушення смакових відчуттів наявність неприємного присмаку в ротовій порожнині виявлена у пацієнтів обох груп, але частіше у осіб 2-ої групи. Сухість рота виявлена у 100% пацієнтів 2-ої групи. Ускладненість при відкриванні рота спостерігалася у пацієнтів з середньою тяжкістю хвороби. Практично усі пацієнти 2-ої групи скаржилися на задишку і підвищення температури тіла. у 5 пацієнтів з 7 обстежених був виявлений сіаладеніт. У 9 чоловік (64%) поверхня язика була покрита біло- сірим нальотом, що дуже часто свідчить про наявність інфекційного захворювання, у тому числі і вірусного. Дослідження показали, що швидкість салівації у усіх пацієнтів була значно нижча показників норми на усіх етапах дослідження. Дослідження показали, що у пацієнтів з легким перебігом хвороби у більшості випадків спостерігалася помірна кислотостійкість емалі. Не виявлено випадків дуже низької кислотостійкості. Виявлена висока кореляційний зв'язок між швидкістю салівації і хворобою covid-19; стан гігієни порожнини рот оцінювався як задовільне.

ОЦІНКА СТАНУ ТВЕРДИХ ТКАНИН ЗУБІВ ПІСЛЯ ЇХ ВИБІЛЮВАННЯ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ПЕРОКСИДУ

Т.П. Терешина, В.А. Пахлеванзаде — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

Мета справжнього дослідження полягала у оцінці стану твердих тканин зубів після їх вибілювання із застосуванням пероксиду. Матеріали і методи дослідження. У дослідження погодилися взяти участь 44 особи у віці від 19 до 27 років ‒ 37 жінок і 7 чоловіків, які при опитуванні підтвердили, що раніше проводили вибілювання зубів, причому в попередній опитуванню рік. Вибілювання зубів проводилося з використанням пероксидов. Були поставлені наступні завдання: 1. Визначити поширеність гіперестезії зубів, що розвинулася після хімічного вибілювання у осіб, яким проводили вибілювання в діапазоні 6-7 місяців тому. 2. Вивчити мінералізуючий потенціал ротової рідини і міру розвитку де мінералізації зубів. Результати дослідження. Перший етап досліджень торкався оцінки стоматологічного статусу пацієнтів перед вибілюванням зубів. Аналіз результатів вказував на високу поширеність поразки твердих тканин у обстежених пацієнтів, з них у 91 % ‒ каріозного походження і у 18,2 % ‒ некаріозного походження. І це було ризиком для погіршення ситуації, дотично збільшенню проникності емалі, і, як наслідок, розвитку гіперчутливості зубів після їх вибілювання. Результати оцінки резистентності емалі відповідали помірній кислотостійкості емалі. При оцінці мінералізуючого потенціалу ротової рідини за типом кристалізації слини було встановлено, що найменша кількість осіб (21 %) мала найбільш сприятливий, 1 тип. І 3-й тип, найбільш несприятливий, при якому спостерігається повна відсутність кристалів в полі зору, виявлений у більшості осіб. Після оцінки стоматологічного статусу пацієнтів були проведені основні дослідження, що стосуються вивчення впливу вибілювання зубів на їх стан в постблічинговий період. Щоб оцінити стан емалі у осіб з гіперестезією зубів використали спеціальні клінічні тести, а саме тест на її резистентність, а також визначали минерализующий потенціал ротової рідини. За допомогою останнього побічно можна оцінити чи досить міститься в ротовій рідині основних мінералів для здійснення процесу мінералізації і ремінералізації. Результати оцінки резистентності емалі показали, що середньостатистичний показник відповідав помірній кислотостійкості емалі. При цьому понад усе було осіб з високою і помірною резистентністю (14 осіб); низька і дуже низька резистентність виявлена у 10 осіб. Вказане свідчило про те, що, попри те, що дослідження проводилися не відразу після вибілювання, резистентність емалі була понижена.

ГІГІЄНІЧНИЙ ДОГЛЯД ЗА ПОРОЖНИНОЮ РОТА І ЗНІМНИМИ ЗУБНИМИ ПРОТЕЗАМИ У ОСІБ З НЕСПРИЯТЛИВИМИ УМОВАМИ ФІКСАЦІЇ

Т.П. Терешина, І.А. Серединко — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

Мета справжнього дослідження полягала в розробці схеми проведення гігієнічних заходів в порожнині рота у осіб з несприятливими умовами фіксації знімного зубного протеза. Матеріали і методи дослідження. Всього було обстежено 32 пацієнти у віці 58-71 рік. З них 17 жінок і 15 чоловіків. Виконувалися 2 окремі компоненти: догляд за протезом і догляд за порожниною рота. Для оцінки отриманих результатів були використані наступні методи: до і після запропонованого методу гігієнічних заходів вивчали рН ротової рідини, міри запалення в області протезного ложа, візуальні прояви в області протезного ложа, швидкість салівації. Результати дослідження. До призначення профілактичного комплексу інтенсивність запального процесу згідно зі свідченнями проби Шиллера-Пісарева була високою і наближалася до максимального рівня (3 бали); показник рН ротової рідини був вищий за нормальні значення і це означало, що слина стала лужною і це вказувало на наявність запального процесу в порожнині рота; швидкість салівації була нижча нормальних значень (>0,5 мл/мін), що могло відбитися на адаптації до протеза. Найбільш поширеним негативним симптомом протезного ложа є запалення слизової оболонки порожнини ‒ стоматит, що і було зафіксовано у більшості осіб при первинному огляді. Проявився стоматит у вигляді таких симптомів, як гіперемія (100%) і хворобливість ясен (94 %). Частіше за прояв запального процесу протезного ложа спостерігалися у чоловіків. Через місяць після застосування лікувально-профілактичного комплексу, як у чоловіків, так і у жінок, знизилася поширеність запального процесу в області протезного ложа. За результатами досліджень зроблені наступні висновки: найбільш поширеним негативним симптомом протезного ложа у осіб з несприятливими умовами фіксації знімних зубних протезів є запалення слизової оболонки порожнини ‒ стоматит. Одним з головних заходів у осіб з несприятливими умовами фіксації знімних зубних протезів має бути ретельний гігієнічний догляд, як за порожниною рота, так і зубними протезами.

ДИНАМІКА ПАРАКЛІНІЧНИХ ІНДЕКСІВ ПІСЛЯ КОНСЕРВАТИВНОГО ЛІКУВАННЯ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ У ПАЦІЄНТІВ З РЕВМАТОЇДНИМ АРТРИТОМ ПРИ ЗНАЧЕННЯХ ІНДЕКСУ CPITN < 2

М.М. Шевчук, Л.Ю. Мінько, О.В. Скибчик, Р.Ю. Шкребнюк, В.Т. Дирик, О.О. Мигаль — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

Вступ. Генералізований пародонтит (ГП) на тлі ревматоїдного артриту (РА) залишається одним із складних і недостатньо вивчених проблем стоматології та медицини. Взаємозв’язок патогенетичних механізмів ГП та РА зумовлюють необхідність міждисциплінарного підходу для розпрацювання ефективних комплексних схем лікування та профілактики ГП на тлі РА. Мета дослідження полягала у вивченні динаміки пародонтальних індексів після проведення консервативного лікування ГП у пацієнтів з РА. Матеріали і методи. Пародонтологічне лікування було проведено 58 пацієнтам із ГП на тлі РА, яких розподілено на дві групи. В основну групу було включено 31 пацієнт (53,45%), у яких лікування проводили із застосування розробленої схеми консервативного лікування ГП. Групу порівняння склали 27 пацієнтів (46,55%), у яких лікування ГП здійснювалась відповідно до загальноприйнятих протоколів. Динаміку значень індексів РМА, OHIS, CPITN та вакуумної проби стійкості капілярів ясен за методикою В.І. Кулаженко оцінювали до лікування, через 6 та 12 місяців після лікування. Результати. Результати оцінки ефективності розробленої схеми консервативного лікування ГП І та ІІ ступеню тяжкості на тлі РА при значеннях індексу CPITN < 2 балів вказують на покращення та стабілізацію патологічного процесу в тканинах пародонта, що підтверджувалось позитивною динамікою індексних оцінок у віддалені терміни спостереження. У пацієнтів, яким проводили лікування із застосуванням розробленої схеми, спостерігали достовірне покращення гігієни порожнини рота та клінічного стану ясен, зокрема зменшення ступеня запального процесу за індексом РМА. Висновок. Виражену ефективність розробленої схеми лікування ГП на тлі РА також доведено високим відсотком пацієнтів (80,65%), у яких констатували «стабілізацію» патологічного процесу після 12 місяців спостереження. На противагу, у групі порівняння, у яких лікування ГП проводили традиційними методами, кількість таких осіб була значно меншою та становила 40,47% (р<0,01).

ДИНАМІКА ІМУНОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ У РОТОВІЙ РІДИНІ ПІСЛЯ ЗАПРОПОНОВАНОЇ МЕДИКАМЕНТОЗНОЇ КОРЕКЦІЇ У ХВОРИХ НА ГЕНЕРАЛІЗОВАНИЙ ПАРОДОНТИТ ПРИ РІЗНІЙ РЕАКТИВНОСТІ ОРГАНІЗМУ

Ю.Ю. Яров — Tue, 07 May 2024 00:00:00 +0300

Мета дослідження. Вивчення динаміки в ротовій рідині лізоциму, β-лізину, SIgA, IgA, IgG у хворих на генералізований пародонтит ІІ, ІІІ ступенів тяжкості з нормо-, гіпер- та гіпореактивністю організму після проведення запропонованої диференційної медикаментозної корекції. Матеріали та методи дослідження. Обстежено 216 пацієнтів віком від 45 до 55 років з діагнозом генералізований пародонтит ІІ, ІІІ ступенів тяжкості. В залежності від стану реактивності організму хворі були розподілені на три групи: перша – нормореакція (61%); друга – гіперреакція (21%); третя – гіпореакція (18%). Всім пацієнтам проводили комплексне лікування пародонтиту за загальноприйнятою методикою. Пацієнтам основної групи після клаптевої операції додатково проводили диференційну медикаментозну корекцію. Вміст імуноглобулінів SgA, IgA, IgG в ротовій рідині оцінювали на 1-у, 4-у, 6-у та 9-у доби. Хворим за показаннями виконували клаптеву операцію. Забір крові проводили після хірургічного втручання на 1-у, 4-у, 6-у та 9-у добу. Фази перебігу раневого процесу визначали за допомогою цитологічного дослідження методом мазків-відбитків. Наукова новизна. Встановлено, що при гіпер- та гіпореактивності організму у хворих на генералізований пародонтит має місце дисфункція показників місцевого імунітету: значна активація при гіперреакції і уповільнена інволюція підвищених значень в при гіпореакціі. Хворим на генералізований пародонтит ІІ, ІІІ ступенів тяжкості при нормореактивності організму після проведення хірургічного лікування не доцільно призначати медикаментозну імунокоригуючу корекцію, оскільки досліджувані показники місцевого імунітету вірогідно не змінювались (р> 0,05). У пацієнтів при гіпер- та гіпореакції, яким проводили запропоновану медикаментозну корекцію, на 4- 6-у доби відзначали динаміку в ротовій рідині лізоциму, β-лізину, SIgA, IgA, IgG схожу з такою при нормореактивності організму. Подальше (на 9-ту добу) повернення вивчаємих параметрів в ротовій рідині до початкових значень свідчить про нормалізацію стану місцевого імунітету порожнини рота (р <0,05). Висновки. Приведення показників місцевого імунітету порожнини рота після проведення запропонованої медикаментозної корекції до таких при нормореактивності організму у хворих на генералізований пародонтит ІІ-го та ІІІ-го ступенів тяжкості є умовою подальшої стабілізації патологічного процесу в тканинах пародонта.

ВПЛИВ МОДЕЛЮВАННЯ ЗАТРИМКИ ТА РАННЬОГО ПРОРІЗУВАННЯ ЗУБІВ НА БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ПУЛЬПИ ТА КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ ЩЕЛЕП ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ТВАРИН

В.В. Гороховський, О.В. Дєньга — Fri, 03 May 2024 00:00:00 +0300

Мета дослідження. Вивчення зміни активності ферментів пульпи зубів та кісткової тканини щелеп щурів при моделюванні затримки та раннього прорізування зубів. Матеріали та методи. Експериментальні дослідження виконані на 20 білих лабораторних щурах-самках та 37 щурятах, які були народжені від них. В залежності від використаних препаратів, тварин розподілили на 4 групи: 1. Інтактна (дієта віварію); 2. Дієта віварію + L- тироксин в дозі 10 мг/кг; 3. Дієта віварію + Антибіотики (цефоперазон 180 мг/кг – вагітність, амоксиклав 135 мг/кг – лактація); 4. Дієта віварію + Мерказоліл – (20 мг/кг – вагітність), (50 мг/кг – лактація). Починаючи з першого дня введення препаратів, до самок підсаджували самців. У щурів другої групи моделювали стан експериментального гіпертиреозу шляхом щоденного перорального введення препарату L-тироксин («Берлін-Хемі», Німеччина) у дозі 10 мг/кг маси тіла щоденно протягом вагітності та лактації. Введення антибіотиків у 3-ої групі щурів проводили за наступною схемою: два курси цефоперазону, який вводили перорально у дозі 180 мг/кг з першого дня експерименту протягом 6 днів. У щурів 4-ої групи моделювали стан експериментального гіпотиреозу шляхом перорального введення препарату Мерказоліл. Протягом вагітності щури отримували препарат у дозі 20 мг/кг щоденно, протягом лактації дозу збільшували до 50 мг/ кг. Подальші дослідження проводили на щурятах, які були народжені від самок, що отримували різні препарати. Результати дослідження. З отриманих нами даних видно, що рівень активності лізоциму – показника неспецифічного антимікробного захисту, в пульпі різців 2-й групи достовірно зменшився на 91,3 % (P < 0,001), в 3-й – на 99,4 % (P < 0,001) відносно інтактної групи, а в 4-й – взагалі був відсутній. Це свідчить про негативний вплив на лізоцимсинтезуючу функцію пульпи зубів тварин та практично про пригнічення неспецифічного імунітету та антимікробного захисту. Висновки. Результати проведених досліджень свідчать про порушення мінералізуючої функції пульпи з переважанням активності одонтокластів у щурів при моделюванні затримки та раннього прорізування зубів. Отримані результати вказують на гальмування процесів кісткоутворення в щелепах тварин при моделюванні затримки та раннього прорізування зубів.