Вісник стоматології

ВИКОРИСТАННЯ МАРКЕРІВ ЗАПАЛЕННЯ ДЛЯ СТРАТИФІКАЦІЇ ЗАХВОРЮВАНЬ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ПОРОЖНИНИ РОТА ПАЦІЄНТІВ У ПОСТКОВІДНОМУ ПЕРІОДІ

Н.О. Гевкалюк, Т.В. Пальчевський — Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Сучасні дослідження розглядають гематологічні порушеннями як фактори ризику пост-COVID-19 станів. Біомаркери крові можуть бути цінними для оцінки інтенсивності запалення слизової оболонки порожнини рота. Метою дослідження є оцінка клінічної інформативності NLR для діагностики та стратифікації проявів пост-COVID-19-синдрому на слизовій оболонці порожнини рота порівняно з іншими лабораторними параметрами (сироватковий феритин, цитокін IL-6, С-реактивний білок). Матеріали та методи. Обстежено 47 пацієнтів із ерозивними ураженнями СОПР, із підтвердженим в анамнезі діагнозом COVID-19 в респіраторних зразках методом ПЛР. Контрольну групу склали 19 пацієнтів без ураження СОПР і без ковідної історії. Для порівняння відмінностей лабораторних маркерів використали панель із чотирьох параметрів – біомаркерів запалення: сироватковий феритин, цитокін IL-6, С-реактивний білок і співвідношення нейтрофілів і лімфоцитів (NLR). Результати дослідження. Клінічне обстеження, оцінка клініко-анамнестичних даних, використання допоміжних тестів для підтвердження діагнозу в пацієнтів основної групи дозволили виявити профіль ураженої популяції: хворі на рецидивуючий герпетичний стоматит (РГС) склали 29 осіб (61,79 %), на хронічний рецидивуючий афтозний стоматит (ХРАС) – 18 осіб (38,30 %). Огляд порожнини рота в пацієнтів, хворих на РГС і ХРАС, дозволяв візуалізувати наявність афт, оцінити їх розміри, конфігурацію та локалізацію. Оцінка гематологічних параметрів показала, що рівень сироваткового феритину був значно вищим у хворих на РГС, при ХРАС суттєвих відмінностей у його рівні не було виявлено. Відмічався підвищений викид цитокіна IL-6, який у хворих на ХРАС в 5 разів перевищував показник здорових осіб. Концентрація С-реактивного білка в хворих на РГС перевищувала аналогічний показник осіб контрольної групи в 6 разів, у хворих на ХРАС – у понад 30 разів. Середнє значення NLR у хворих на ХРАС вдвічі перевищувало показник хворих на РГС. Висновки. Продемонстровано клінічну інформативність NLR як маркера запалення та індикатор для розпізнавання постковідних станів у прогнозуванні рецидивування запальних захворювань СОПР у пацієнтів із постковідним синдромом.

ДИНАМІКА ЗМІН МАРКЕРІВ СИСТЕМНОГО ЗАПАЛЕННЯ ТА АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ В ГОЛОВНОМУ МОЗКУ ПРИ ВОГНЕПАЛЬНИХ ПОРАНЕННЯХ ВЕРХНЬОЇ ЩЕЛЕПИ В ЕКСПЕРИМЕНТІ (У ЩУРІВ)

А.Г. Гулюк, Д.М. Педченко, О.А. Макаренко, В.А. Логай — Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

При пораненні навіть м’яких тканин голови можуть виникати струс, забій головного мозку внаслідок передачі кінетичної енергії пошкоджувальним снарядом. Вогнепальні ураження верхньої щелепи мають безпосереднє відношення до стану головного мозку. При поєднаній черепно-мозкових травм виникає характерний синдром взаємного обтяження, для якого при розмаїтті різнопланових патогенетичних механізмів центральними ланками є порушення регуляторної функції центральної нервової системи, гіпоксемія, ендотоксикоз різного ґенезу. Мета роботи. Виявлення змін показників маркерів системного запалення та антиоксидантного захисту в головному мозку при вогнепальних пораненнях верхньої щелепи в експерименті. Матеріали та методи дослідження. Дослідження було проведено на білих щурах лінії Вістар (самці, 7 місяців, маса 400 - 450 г), яких поділили на групи: інтактні – контрольна група; група тварин з невогнепальним модельованим переломом верхньої щелепи зліва; група тварин з модельованим вогнепальним пораненням верхньої щелепи зліва («Експериментальна модель вогнепальних пошкоджень щелеп у щурів» авторське право на твір № 119858). Тривалість експерименту склала 28 днів. Виміри показників у дослідних груп проводили у 4 етапи по 5 тварин з групи: через 7 днів експерименту; через 14 днів; через 21 день; через 28 днів. В гомогенатах тканин визначали рівень біохімічних маркерів запалення: активність еластази та вміст малонового діальдегіда, а також активність уреази (показник мікробного обсіменіння), активність каталази (антиоксидантний фермент), активність лужної і кислої фосфатаз. Результати дослідження. В головному мозку експериментальних тварин визначали активність еластази (маркер запалення), лужної фосфатази, каталази та малонового діальдегіду. Біохімічний аналіз тканини головного мозку в групі «перелом» через 7 та 14 днів експерименту виявив достовірне збільшення показників активності кислої фосфатази у 1,5 (р<0,01) і 1,4 рази (р<0,01) та еластази – у 2,0 (р<0,001) і 1,4 рази (р 0,001) відповідно, що свідчить про наявність запальних процесів. Висновки. Вогнепальне поранення верхньої щелепи викликає більш виражене запалення (активність еластази), підвищення проникності мембран (активність кислої фосфатази), інтенсифікацію перекисного окиснення ліпідів (вміст малонового діальдегіду), оксидативний стрес (активність каталази) та інтоксикацію (активність уреази) у головному мозку тварин ніж невогнепальний перелом верхньої щелепи. Особливу увагу залучає каталаз у головному мозку щурів після вогнепальних уражень: спочатку компенсаторне підвищення активності цього антиоксидантного ферменту, а потім – суттєве зниження, що говорить про виснаження антиоксидантного захисту, навіть на останньому терміні спостереження.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ОЦІНКА ПОКАЗНИКІВ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ ПАРОДОНТА ЩУРІВ НА ТЛІ ПЕРЕКИСНОГО ПАРОДОНТИТУ, АЛІМЕНТАРНОГО ДЕФІЦИТУ БІЛКА ТА ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ

Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Пародонтит є однією з провідних причин втрати зубів у дорослого населення та може ускладнюватися системними метаболічними порушеннями, зокрема аліментарним дефіцитом білка. Зниження білкового забезпечення потенціює розвиток запального процесу та прискорює резорбцію кісткової тканини, поглиблюючи деструктивні зміни в пародонті. Для запобігання прогресуванню захворювання важливо досліджувати патогенетичні механізми ураження кісткової тканини та оцінювати ефективність лікувально-профілактичних заходів на тлі сукупної патології. Мета дослідження. Експериментально оцінити вплив лікувально-профілактичного комплексу препаратів на активність кислої та лужної фосфатаз, вміст білка, індекс мінералізації і ступінь атрофії альвеолярної кістки щурів за умов моделювання перекисного пародонтиту та аліментарного дефіциту білка. Матеріали та методи. У дослідженні використано 30 щурів лінії Wistar, яких розподілено на три групи: інтактна група, група з моделлю сукупної патології та група з патологією, що отримувала лікувальний комплекс. Модель сукупної патології створювали шляхом введення низькобілкової дієти та переокисленої соняшникової олії. Лікувальний комплекс застосовували протягом визначеного періоду. Наприкінці експерименту в гомогенатах кісткової тканини пародонта визначали активність кислої та лужної фосфатаз, вміст білка, рівень кальцію та розраховували індекс мінералізації (ЛФ/КФ). Ступінь атрофії альвеолярного відростка нижніх щелеп оцінювали морфометричним методом. Результати дослідження. Моделювання сукупної патології зумовило гальмування кісткоутворення в пародонті, про що свідчили зниження активності лужної фосфатази (на 32,7 %) та індексу мінералізації (на 18,2 %), а також підвищення активності кислої фосфатази (на 29,6 %) і ступеня атрофії альвеолярного відростка (на 27,3 %) порівняно з інтактною групою. Застосування лікувально-профілактичного комплексу сприяло нормалізації показників кісткової тканини: активність кислої фосфатази знижувалася на 20,2 %, а лужної фосфатази підвищувалася на 56,4 %, що супроводжувалося зменшенням інтенсивності деструктивних процесів і вираженим зростанням індексу мінералізації (на 96,2 %). Висновки. Отримані результати підтверджують ефективність комплексного лікувально-профілактичного підходу за умов перекисного пародонтиту та білкового дефіциту, оскільки він гальмує деструктивні зміни в кістковій тканині пародонта, сприяє відновленню балансу між остеобластичною та остеокластичною активністю і може стати основою для розробки нових методів корекції пародонтологічних патологій.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ОЦІНКА ПОКАЗНИКІВ ІНТЕНСИВНОСТІ УРАЖЕННЯ КАРІЄСОМ ЗУБІВ ЩУРІВ НА ТЛІ МОДЕЛЮВАННЯ МНОЖИННОГО КАРІЄСУ ЗУБІВ ТА ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ

Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Надмірне вживання вуглеводів, зокрема цукру та високофруктозного кукурудзяного сиропу, суттєво підвищує ризик розвитку множинного карієсу, що підтверджено експериментальними та клінічними дослідженнями. У зв’язку з цим актуальним постає розроблення ефективних лікувально-профілактичних комплексів, здатних попередити каріозні ураження, а також зменшити їх інтенсивність і глибину. Метою дослідження було оцінити вплив лікувального комплексу препаратів на показники інтенсивності ураження карієсом зубів щурів на тлі моделювання множинного карієсу зубів. Матеріали та методи. У дослідженні використано 30 білих щурів лінії Wistar (1-місячного віку, маса тіла 70±5 г), розподілених на три групи: інтактну (n=10); з моделлю множинного карієсу (n=10); з моделлю множинного карієсу та додатковим застосуванням ЛПК (n=10). Упродовж 60 діб тваринам 2-ї та 3-ї груп моделювали множинний карієс за допомогою карієсогенної дієти з високим вмістом рафінованого цукру. Щурам третьої групи додатково призначали досліджуваний лікувально-профілактичний комплекс. По закінченню експерименту проводили огляд і дослідження щелеп, визначаючи кількість та глибину каріозних порожнин. Статистичну обробку результатів здійснювали за допомогою програми STATISTICA 6.1, використовуючи t-критерій Стьюдента. Результати дослідження. У тварин 2-ї групи (карієсогенний раціон) виявлено суттєве зростання кількісних і глибинних показників каріозних уражень порівняно з інтактною групою. Тривале застосування ЛПК у 3-й групі сприяло зниженню кількості каріозних порожнин та ступеня їх глибини до рівня, наближеного до інтактних щурів, що вказує на виражений карієспрофілактичний ефект запропонованого комплексу. Висновки. Розроблений лікувально- профілактичний комплекс препаратів демонструє високу ефективність у профілактиці карієсу й зменшенні тяжкості множинного каріозного ураження зубів у щурів. Застосування ЛПК може стати перспективним напрямком для розробки сучасних профілактичних стратегій і лікувальних підходів щодо карієсу, обумовленого надмірним вживанням вуглеводів та зниженням макро- і мікроелементного забезпечення.

АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ КОМПЛЕКСУ ОДОНТОТРОПНИХ ПРЕПАРАТІВ НА РОЗВИТОК КАРІЄСУ ЗУБІВ У ЩУРІВ В АНТЕ- ТА ПОСТНАТАЛЬНИЙ ПЕРІОД

І.Й. Тарасенко — Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Карієс зубів є однією з найпоширеніших стоматологічних патологій, що особливо актуальна серед дитячого населення. Формування карієсрезистентності зубів значною мірою залежить від анте- та постнатального надходження до організму матері важливих одонтотропних речовин, таких як фтор, кальцій та вітаміни А, С і D. Водночас, недостатність наукових даних щодо оптимальних схем застосування цих речовин під час вагітності та лактації ускладнює профілактику карієсу в дітей. Метою дослідження було визначення впливу анте- та постнатального введення фтористого натрію, гліцерофосфату кальцію, комплексів вітамінів та їх композиції на формування карієсрезистентності зубів у щурів за умов карієсогенного раціону. Матеріали та методи. Дослідження проведено на 14 вагітних самках щурів і 69 їхніх нащадках. Вагітним і лактуючим самкам вводили фтористий натрій, гліцерофосфат кальцію, комплексів вітамінів або композицію цих препаратів. Потомство протягом 30 діб утримували на карієсогенній дієті Стефана. Інтенсивність каріозного процесу визначали за кількістю каріозних уражень, глибиною карієсу та ступенем атрофії альвеолярного відростка. Статистичну обробку даних виконували за допомогою програми STATISTICA 6.1 з використанням t-критерію Стьюдента. Результати дослідження. Застосування препаратів та їх композиції суттєво знижувало інтенсивність каріозного процесу порівняно з контрольною групою. Найбільший профілактичний ефект спостерігався при введенні композиції, що знижувало кількість каріозних уражень у 3,4 рази та ступінь атрофії альвеолярного відростка у 1,3 рази порівняно з контролем. Висновки. Комплексне застосування препаратів у період вагітності та лактації демонструє високу ефективність у формуванні стійкості зубів до каріозного процесу. Отримані результати можуть стати основою для розробки сучасних профілактичних програм у стоматології.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ОЦІНКА ОРГАННОГО ІНДЕКСУ ІМУНОКОМПЕТЕНТНИХ ОРГАНІВ І НАДНИРКОВИХ ЗАЛОЗ ЩУРІВ НА ТЛІ МОДЕЛЮВАННЯ СТРЕСУ ТА ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ

Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Проблема формування та корекції хронічних стресових реакцій продовжує залишатися однією з найактуальніших у сучасній медицині через значний вплив стресу на функціонування імунної та ендокринної систем. Систематична дія стресорних факторів спричиняє атрофічні зміни у лімфоїдних органах, гіперпродукцію глюкокортикоїдів і призводить до дисбалансу в гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковій системі. У зв’язку з цим актуальним постає розроблення ефективних лікувально-профілактичних комплексів, здатних запобігати згубним наслідкам стресу та оптимізувати показники органного індексу імунокомпетентних органів і надниркових залоз. Метою дослідження було вплив лікувального комплексу препаратів на органний індекс імунокомпетентних органів і надниркових залоз щурів на тлі моделювання хронічного стресу. Матеріали та методи. У дослідженні використано 27 білих щурів-самців лінії Wistar (2-місячного віку), розподілених на три групи (по 9 тварин у кожній): інтактну (1-ша група), із моделлю звукового стресу (2-га група) та із моделлю звукового стресу й додатковим застосуванням лікувально-профілактичного комплексу (3-тя група). Тривалість експерименту становила 49 діб. Стрес моделювали за допомогою ультразвукового відлякувача (30–65 кГц), щоденно по 6 годин, з комбінованим додаванням звуку чутного діапазону. Тварини 3-ї групи отримували лікувально-профілактичні препарати перорально. Після закінчення експерименту визначали масу щурів, а також масу тимусу, селезінки та надниркових залоз для розрахунку органного індексу (у мг/100 г маси тіла). Статистичний аналіз результатів проводили за допомогою t-критерію Стьюдента (р<0,01). Результати дослідження. У тварин, яким моделювали хронічний стрес, спостерігалося суттєве зменшення маси тимусу (на 47,9 %) та селезінки (на 26,5 %) порівняно з інтактною групою, що свідчить про виражену стрес- індуковану атрофію імунокомпетентних органів. Одночасно відзначено стрес-залежну гіпертрофію надниркових залоз (збільшення на 88,7 %). Тварини, які отримували комплекс препаратів, характеризувалися відновленням показників маси тимусу та селезінки, а також зменшенням гіпертрофії надниркових залоз майже до рівня інтактних щурів. Висновки. Застосування розробленого лікувально-профілактичного комплексу у тварин на тлі моделювання хронічного стресу сприяє ефективній корекції стрес-індукованих порушень, нормалізує роботу імунокомпетентних органів і зменшує ознаки гіпертрофії надниркових залоз. Отримані дані можуть стати підґрунтям для розробки сучасних стратегій профілактики й лікування захворювань, пов’язаних із хронічним стресом.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ОЦІНКА ВПЛИВУ ЛІКУВАЛЬНО- ПРОФІЛАКТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ НА ПОКАЗНИКИ МІНЕРАЛІЗАЦІЇ ПУЛЬПИ У ЩУРІВ ЗА УМОВ ПЕСТИЦИДНОГО НАВАНТАЖЕННЯ

Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Пестицидне навантаження, зокрема використання синтетичного піретроїду α-циперметрину, може негативно впливати на процеси мінералізації твердих тканин зуба, посилюючи каріозний процес. Надмірне споживання рафінованих вуглеводів додатково загострює проблему, стимулюючи деструкцію та пригнічуючи ремінералізаційний потенціал пульпи зубів. Це вказує на необхідність розробки ефективних лікувально-профілактичних комплексів, здатних коригувати негативний вплив пестицидів і карієсогенної дієти. Метою дослідження було оцінити вплив лікувального комплексу препаратів на показники мінералізації пульпи (активність кислої та лужної фосфатаз) та розвиток каріозного процесу у щурів за умов тривалого пестицидного навантаження. Матеріали та методи. У дослідженні використано 40 щурів лінії Вістар віком 1 місяць, яких розподілили на п’ять груп: інтактна група; група з карієсогенним раціоном; група, що отримувала пестицид α-циперметрин перорально у дозі 10 мг/кг; група з карієсогенним раціоном і пестицидом; група з карієсогенним раціоном, пестицидом та лікувально-профілактичним комплексом. Тривалість експерименту становила 2 місяці. Після завершення досліду визначали активність кислої та лужної фосфатаз, а також індекс мінералізації (співвідношення ЛФ/КФ) у пульпі молярів щурів. Результати дослідження. Встановлено, що поєднана дія пестицидного навантаження α-циперметрином та карієсогенної дієти викликає найбільш виражені деструктивні зміни у пульпі зубів, проявляючись зростанням активності кислої фосфатази, зниженням активності лужної фосфатази та суттєвим зменшенням індексу мінералізації. Застосування запропонованого лікувально-профілактичного комплексу призвело до нормалізації ферментативної активності пульпи й ефективно запобігало розвитку карієсогенного процесу, викликаного тривалим пестицидним навантаженням і високим вмістом цукру в раціоні. Висновки. Розроблений лікувально-профілактичний комплекс препаратів виявив високу ефективність у зниженні шкідливого впливу α-циперметрину та карієсогенної дієти на пульпу зубів щурів, покращуючи мінералізуючу функцію та зменшуючи ризик розвитку карієсу. Результати дослідження дають підстави рекомендувати цей комплекс для профілактики порушень мінералізації в умовах пестицидного навантаження.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ОЦІНКА ПОКАЗНИКІВ ЗАПАЛЕННЯ У СИРОВАТЦІ КРОВІ ЩУРІВ ПІД ВПЛИВОМ МОДЕЛЮВАННЯ ГІНГІВІТУ ТА ЛІКУВАЛЬНО- ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ

С.А. Шнайдер, О.Б. Соломатін — Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Хронічне запалення ясен та супровідний оксидативний стрес залишаються одними з актуальних питань сучасної біомедичної науки. Гінгівіт супроводжується активацією перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) та підвищенням активності протеаз, зокрема еластази, що посилює ушкодження тканин пародонту та дестабілізує місцевий імунний захист. Зважаючи на важливу роль антиоксидантних механізмів у запобіганні хронічному запаленню, перспективним є впровадження лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на зниження оксидативного стресу та модуляцію запальної відповіді. Метою дослідження була оцінка впливу лікувального комплексу препаратів на маркери запалення у сироватці крові впливом моделювання гінгівіту та проведені профілактичних заходів.

Матеріали та методи. У дослідженні було використано 30 щурів лінії Вістар самців 1-місячного віку, середньою вагою 65-75 г на початок експерименту та 200-210 г у кінці експерименту. Щурів розподілили на 3 групи. Матеріалом для біохімічних досліджень слугувала сироватка крові білих щурів. У кінці дослідження у сироватці крові визначали вміст МДА та активність еластази. Статистично значущу відмінність між альтернативними кількісними ознаками з розподілом, відповідним нормальному закону, оцінювали за допомогою t-критерію Стьюдента. Різницю вважали статистично значущою при р<0,01. Результати дослідження. У групі з гінгівітом встановлено підвищення рівня МДА на 38,2 % та активності еластази на 42,8 % порівняно з інтактними тваринами, що свідчить про розвиток системного запалення та активацію ПОЛ. Застосування комплексного лікувально-профілактичного підходу впродовж 60 діб сприяло зниженню рівня МДА на 21,1 % і активності еластази на 26,2 % відносно показників групи «Модель гінгівіту», що наближувало їх до значень інтактної групи. Висновки. Запропонований комплекс препаратів має виразний протизапальний та антиоксидантний ефекти в умовах модельованого гінгівіту у щурів, що підтверджується зниженням рівня МДА та активності еластази. Використання цього підходу може бути перспективним для профілактики й лікування хронічних запальних захворювань пародонту, зважаючи на доведену здатність гальмувати патологічні процеси перекисного окислення ліпідів і запальні реакції.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ОЦІНКА ПОКАЗНИКІВ МІНЕРАЛІЗАЦІЇ У РОТОВІЙ РІДИНІ ЩУРІВ НА ТЛІ МОДЕЛЮВАННЯ ХРОНІЧНОГО СТРЕСУ ТА ЛІКУВАЛЬНО- ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ

Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Хронічний стрес є одним із провідних чинників, що негативно впливають на гомеостаз ротової порожнини та можуть призводити до демінералізації твердих тканин зубів. Така дія обумовлена зниженням концентрації іонів кальцію й фосфору у ротовій рідині, а також пригніченням активності лужної фосфатази, важливого ензиму ремінералізації. Це підкреслює необхідність пошуку ефективних лікувально-профілактичних комплексів, здатних коригувати біохімічні порушення, зумовлені стресом. Метою дослідження було оцінити вплив лікувального комплексу препаратів (ЛПК) на показники мінералізації ротової рідини щурів (концентрацію іонів кальцію, неорганічного фосфору та активність лужної фосфатази) за умов моделювання хронічного звукового стресу. Матеріали та методи. У дослідженні використано 34 щура- самця лінії Wistar (2-місячного віку, маса тіла 140±8 г), яких розподілили на три групи: інтактну (n=10), зі змодельованим хронічним звуковим стресом (n=12) та зі змодельованим стресом із подальшим застосуванням ЛПК (n=12). Упродовж 50 діб тваринам 2-ї та 3-ї груп моделювали хронічний звуковий стрес за допомогою ультразвукового відлякувача шкідників. У групі «стрес + ЛПК» тварини додатково отримували лікувальний комплекс препаратів. Після закінчення експерименту проводили збір ротової рідини та визначали в ній концентрацію кальцію, неорганічного фосфору й активність лужної фосфатази за стандартними методами біохімічного аналізу. Результати дослідження. У групі тварин зі змодельованим хронічним звуковим стресом встановлено статистично значуще зменшення концентрації кальцію, неорганічного фосфору та активності лужної фосфатази в ротовій рідині порівняно з інтактною групою, що свідчить про пригнічення мінералізаційних процесів у твердих тканинах зубів. Водночас застосування ЛПК упродовж 50 діб сприяло нормалізації зазначених показників і навіть перевищувало деякі показники інтактної групи. Висновки. Отримані дані підтверджують ефективність застосування лікувально-профілактичного комплексу препаратів для корекції біохімічних змін у ротовій рідині, що виникають в умовах хронічного звукового стресу. Це може бути основою для подальших досліджень у напрямку профілактики та лікування стоматологічних захворювань, зокрема карієсу, обумовлених стресовими факторами.

УСКЛАДНЕННЯ ПРИ ЛІКУВАННІ ПЕРЕЛОМІВ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ У ДІТЕЙ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

Р.І. Єгоров — Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Травматичні переломи нижньої щелепи у дітей посідають друге місце серед переломів кісток черепа та зустрічаються від 20 до 50 % випадків, з переважанням переломів в ділянці виросткових відростків. Метою даної статті є аналіз та узагальнення даних сучасної наукової джерел щодо ускладнень пов’язаних з лікуванням травматичних переломів нижньої щелепи у дітей. Матеріали і методи дослідження. Дослідження було проведено за наступним дизайном: літературний пошук з використанням електронної бази даних PubMed (https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov), Web of Science Core Collection (https://www.webofscience.com/ wos/woscc/basic-search), Scopus (https://www.scopus. com) і Google Scholar (https://scholar.google.com.ua), для пошуку публікацій, пов'язаних з ускладненнями при лікуванні травматичних переломів нижньої щелепи у дітей. Застосовано бібліосемантичний метод дослідження публікацій стосовно визначеній темі за останні 10 років. Результати. Травматичні переломи нижньої щелепи у дітей посідають друге місце серед переломів кісток черепа та зустрічаються від 20 до 50 % випадків. Лікування різне, як і післяопераційні ускладнення, які можуть розвиватися у ранній післяопераційний період так і бути віддаленні. До них можна віднести розвиток запалення, порушення прикусу, появи хронічного болю, формуванню хибного суглоба, фіброзного зрощення – неконсолідованого перелому, дезінтеграція фіксуючих елементів при проведені остеосинтезу, травму зубів або фолікулів, розвитку анкілозу, деформації обличчя, які призводять до інвалідизації дитини. Висновок. Ускладнення можуть виникати, як при консервативному так і хірургічному лікуванні, та на різних етапах його та реабілітації дитини. До основних ускладнень відносяться розвиток запалення, порушення прикусу, появи хронічного болю, дезінтеграція фіксуючих елементів при проведені остеосинтезу, травму зубів або фолікулів, розвитку анкілозу та деформації обличчя.

МАКРОГЛОСІЯ: ОЗНАКИ, СИМПТОМИ, МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ, ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ ЗУБОЩЕЛЕПНИХ ДЕФОРМАЦІЙ

А.О. Мельник, О.А. Канюра, В.В. Філоненко — Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Язик є потужним м’язовим органом, що суттєво впливає на розвиток зубощелепного апарату Макроглосія – збільшений або аномально великий язик. Вивчення анатомо-функціональних характеристик язика є прогностичним показником ефективного ортодонтичного лікування. Мета дослідження. Провести аналіз спеціалізованої наукової літератури для узагальнення даних про причини виникнення, ознаки, симптоми, методи діагностики та лікування макроглосії та її вплив на формування зубощелепних деформацій. Матеріали і методи дослідження. У статті проаналізовано і вивчено сучасну наукову вітчизняну та зарубіжну літературу за останні роки (PubMed), що висвітлює питання виникнення, ознак, симптомів, методів лікування макроглосії та її впливу на формування зубощелепних деформацій. Результати та їх обговорення. Збільшений і / або подовжений, широкий, плоский язик вказують на макроглосію. Збільшення язика частіше за все спостерігається при відкритому та мезіальному прикусах. Діагностується макроглосія зазвичай клінічно та підтверджується додатковими методами діагностики. Описані випадки довготривалого лікування пацієнтів із макроглосією, що передбачає мультидисциплінарний персоніфікований підхід. Ортодонтичне лікування пацієнтів проводиться з урахуванням особливостей патологічного прикусу. Результати більшості публікацій зводяться до опису одного або декількох клінічних кейсів. Фундаментальні роботи з ретроспективним аналізом ортодонтичного лікування макроглосії, що вирішують глобальні питання впливу розмірів, форми, положення язика та їх причинно-наслідкові взаємозв’язки із певними зубощелепними деформаціями відсутні. Також обмаль робіт, які висвітлюють визначення показників сили тиску язика на оточуючі тканини зубощелепного апарату, кореляційні зв’язки об’єму язика, ротової порожнини та їх співвідношення. Висновки. Питання лікування пацієнтів із зубощелепними деформаціями з анатомо-функціональними порушеннями язика перебувають у тісному причинно-наслідковому взаємозв’язку, тому потребують мультидисциплінарного підходу у вирішенні. Систематизація причин впливу макроглосії на зубощелепний апарат і організм в цілому має включати клініко-морфологічні аспекти, що виникають у ембріональному та постембріональному періоді життя людини.

СУЧАСНІ ДАНІ ЩОДО ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ХРОНІЧНОГО ПЕРІОДОНТИТУ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

І.В. Ніколаєнко, O.Е. Рейзвіх, М.Т. Христова — Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Проблема лікування хворих на хронічний деструктивний періодонтит впродовж тривалого часу залишається актуальною у зв’язку з високою його поширеністю, складністю діагностики та інколи – відсутністю довготривалих позитивних результатів лікування. За результатами наукових досліджень захворювання періодонту посідають третє місце за частотою звернень до лікаря стоматолога після карієсу та пульпіту. 52 % дорослого населення у світі мають принаймні один зуб з апікальним періодонтитом. Неліковані зуби з апікальним періодонтитом можуть призвести до остеомієліту щелепи та системного захворювання, пов’язаного зі смертністю, а в більш ніж у 50 % хворих віком від 40 років, запальний процес у періодонті стає основною причиною видалення зубів, і, як наслідок – зниження якості життя пацієнтів. Найбільшу потенційну небезпеку для організму людини становлять деструктивні форми хронічного апікального періодонтиту, оскільки тривале запалення тканин періодонту є найчастішою причиною втрати зубів та формування вогнищ одонтогенної інфекції, що може призвести до виникнення запальних захворювань щелепно-лицевої області. Частка цієї форми захворювання становить 9–21 % від загальної кількості хворих із хронічним апікальним періодонтитом. Враховуючи високу поширеність та зростання захворюваності на хронічний апікальний періодонтит, складність проведення ефективного лікування, низьку його результативність, високий ризик розвитку ускладнень та рецидивів захворювання, проблема підвищення ефективності лікування цього захворювання зберігає свою актуальність.

Мета роботи. Виконати аналіз наукових публікацій щодо вивчення розповсюдженості хронічного апікального періодонтиту зубів у пацієнтів різного віку. Матеріали та методи. Проведено аналіз публікацій баз даних Web of Sciense, SpringerOpen, Structure (NCBI), HINARI, PudMed, Scopus, Google scholar з використанням комбінації ключових слів: «періодонтиту», «апікальний періодонтиту», «деструктивні форми апікального періодонтиту», «поширеність хронічного періодонтиту», «apical periodontitis», «periapical inflammation», «рeriapical pathology». Критерії пошуку по роках – 2010–2024 рр. Відповідну додаткову літературу було включено після ручного пошуку у списках літератури включених статей. Журнали та інші джерела, присвячені питанням клінічної стоматології, ендодонтії, терапевтичної стоматології, автореферати та дисертаційні роботи були вивчені вручну з метою пошуку відповідних публікації. Значна поширеність хронічного періодонтиту та висока потреба населення в ендодонтичному лікуванні обґрунтовує безперервний пошук ефективних методів профілактики, діагностики та лікування АП, які були б, з одного боку, спрямовані на максимальне збереження зуба, а з іншого – на радикальне усунення осередку інфекції. З урахуванням цього підвищення якості ендодонтичного лікування періодонтиту є актуальною проблемою терапевтичної стоматології.

СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ВПЛИВ ПЕЧІНКИ НА ПЕРЕБІГ ОДОНТОГЕННИХ ЗАПАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ ОБЛИЧЧЯ

С.С. Поліщук, А.І. Даліщук, С.І. Адамів, В.С. Поліщук — Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Функція печінки відіграє важливу роль у здоров’ї всього організму, включаючи здоров’я порожнини рота та щелепно-лицевої ділянки. Наявність запальних процесів у порожнині рота може бути пов’язана з порушенням функції печінки, скільки печінка відіграє важливу роль у виведенні токсинів та імунологічних процесах. Мета дослідження. Вивчення, аналіз та узагальнення доступних даних літератури щодо впливу печінки на перебіг запальних захворювань щелепно-лицевої ділянки. Матеріали та методи. За допомогою пошукових платформ PubMed, Research Gate, Google Scholar, ScienceDirect, DOAJ проводився пошук наукових робіт для їх аналізу. Результати дослідження. У пацієнтів із захворюваннями печінки спостерігається порушення гомеостазу, що проявляється різноманітними проявами зі сторони зубо-щелепної системи та порожнини роту, такими як петехії, надмірна кровоточивість, навіть при незначних травмах, а також запальні процеси. Порушення роботи печінки внаслідок гепатиту може призводити до розвитку червоного плоского лишаю, різноманітних проявів стоматиту, парадонтиту, що характеризується дегенерацією епітелію та інфільтрацією лімфоцитів. До проявів в порожнині роту гепатиту також належать синдром Шегрена, петехії, висипання, сіалоаденіт та кровоточивість ясен. Підвищений рівень реактивних форм кисню (ROS) у крові часто супроводжується такими симптомами, як кровоточивість ясен і петехії. Захворювання печінки мають значний вплив на стоматологічне лікування, тому важливо ретельно збирати медичний анамнез. Захворювання печінки супроводжуються численними проявами в порожнині роту та на слизовій оболонці, зокрема: червоним плоским лишаєм, мультиформною еритемою, синдромом Шегрена, хейлітом, лейкоплакією слизової оболонки рота та навіть раком порожнини рота. Висновки. Порожнина роту виступає «відображенням» стану інших систем організму, зокрема печінки, яка впливає на виникнення та перебіг запальних процесів порожнини роту таких, як періостити, абсцеси, флегмони. Запальні процеси щелепно-лицевої ділянки на фоні захворювань печінки мають свої особливості та потребують подальшого вивчення та пояснення. Розуміння цього зв’язку важливе для раннього виявлення порушень функції печінки та планування ефективного лікування одонтогенних запальних процесів обличчя та шиї. У стоматологічній практиці це дозволить попередити ускладнення запальних процесів порожнини роту та їх діагностувати на ранніх стадіях.

ВПЛИВ СОМАТИЧНОЇ ПАТОЛОГІЇ НА РОЗВИТОК ЗАПАЛЮВАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ЯСЕН У ДИТЯЧОМУ ВІЦІ

Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Запальні захворювання ясен у дітей з соматичними захворюваннями пов’язані з активацією мікрофлори на фоні змін складу та властивостей ротової рідини, виснаженні системи антиоксидантного захисту, змінами морфофункціональних властивостей епітелію ясен. Зниження швидкості проліферації та дозрівання клітин, посилення дистрофічних процесів в епітеліоцитах порушують бар’єрну функцію ясен, що є однією з важливих ланок у патогенезі стоматологічної патології. Соматичні захворювання змінюють імунобіологічну реактивність організму, знижують захисно-пристосувальні реакції, що забезпечують резистентність цілісного організму і пародонту. У дітей із запальними захворюваннями пародонту спостерігаються зміни відносної й абсолютної кількості Т- і В-лімфоцитів, підвищено вміст циркулюючих імунних комплексів, IgG та IgM на тлі зниження рівня IgA, збільшено фагоцитарну активність нейтрофілів у переферичній венозній крові. У багатьох випадках лікувальні заходи за коморбідності захворювань виявляються неефективними і не зупиняють патологічних змін у пародонті. Необхідно знати внутрішні та зовнішні чинники, які можуть призвести до появи і подальшого прогресування запальних захворювань пародонту, а також врахувати, які з цих чинників мають значний вплив на розвиток захворювання. Мета роботи. Визначити особливості розвитку запальних захворювань ясен у дітей із супутньою соматичною патологією на підставі даних сучасних наукових досліджень. Матеріали та методи дослідження. Проведено аналіз публікацій баз даних Web of Sciense, SpringerOpen, Structure (NCBI), HINARI, PudMed, Scopus з використанням комбінації ключових слів: «пародонт» (“periodontium”), «гінгівіт» (“gingivitis”), «мікрофлора» ( “microflora”), «глікопротеїни слини» (“salivary glycoproteins”), «оксид азоту» (“nitric oxide»), «соматичні захворювання» (“somatic diseases”), «імунітет» (“immunity”). Критерії пошуку по роках – 2014–2024 рр. Висновки. Отримані результати показали, що запальні захворювання ясен у дітей з соматичними захворюваннями мають складну ланку взаємопов’язаних процесів, що ведуть к порушенню захисних механізмів порожнини рота та пародонту на фоні зниження загальної резистентності організму.

ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ СИСТЕМИ «АНТИМІКРОБНИЙ ЗАХИСТ – БАКТЕРІАЛЬНА КОНТАМІНАЦІЯ» У РОТОВІЙ РІДИНІ ПАЦІЄНТІВ З ПЕРИІМПЛАНТИТАМИ НА ТЛІ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ

Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Периімплантити належать до найбільш поширених ускладнень дентальної імплантації, що може призводити до втрати імплантатів та істотного погіршення якості життя пацієнтів. Супутні захворювання, такі як пародонтит та атеросклероз, істотно ускладнюють клінічний перебіг периімплантитів, посилюють запальні процеси та можуть прискорювати резорбцію кісткової тканини. Стан системи «антимікробний захист – бактеріальна контамінація» у ротовій рідині є одним із ключових показників ефективності лікування та профілактики периімплантитів, оскільки високий рівень уреази свідчить про зростання бактеріального навантаження, а зниження активності лізоциму – про ослаблення місцевих протимікробних механізмів. Мета дослідження. Оцінити ефект лікувального комплексу препаратів на стан системи «антимікробний захист – бактеріальна контамінація» у ротовій рідині пацієнтів з переімплантитами. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь пацієнти з периімплантитами віком від 25 до 55 років. Вони були розподілені на групи: соматично здорові особи, пацієнти, які отримували лише базову терапію, та пацієнти, які додатково застосовували лікувально-профілактичний комплекс, що включав препарати з антиоксидантною та протизапальною дією, засоби для відновлення мікробіоценозу та мікроциркуляції, а також препарати з остеотропним механізмом дії. У ротовій рідині визначали ступінь дисбіозу за співвідношенням відносних активностей уреази до активності лізоциму. Статистичний аналіз проводили з використанням t-критерію Стьюдента при рівні значущості p<0,01. Результати дослідження. У пацієнтів із периімплантитами, ускладненими пародонтитом та атеросклерозом, до початку лікування виявлено суттєве підвищення ступеня дисбіозу порівняно з контрольними показниками. Базова терапія (група порівняння) призводила до тимчасового зниження дисбіозу лише в перший місяць лікування; надалі показник перевищував вихідний рівень вже через 3–6 місяців. У пацієнтів основної групи, які додатково приймали лікувально-профілактичний комплекс, відбувалося значне та стійке зменшення ступеня дисбіозу: через 6 місяців він досягав величин, близьких до норми, а протягом року зберігалася позитивна динаміка, що свідчить про ефективність та пролонговану дію запропонованого комплексу. Висновки. Комбіноване застосування лікувально-профілактичного комплексу з базовою терапією ефективно нормалізує біохімічні маркери стану місцевої неспецифічної реактивності та рівня мікробного обсіменіння у пацієнтів з периімплантитами на тлі супутніх захворювань. Це підтверджує доцільність використання такого підходу в клінічній практиці для покращення результатів лікування та попередження ускладнень.

РОЛЬ НЕЙРОГЕННИХ МЕХАНІЗМІВ У ПАТОГЕНЕЗІ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ: ПСИХОЕМОЦІЙНІ ВПЛИВИ ТА АДАПТАЦІЙНІ РЕАКЦІЇ

В.О. Білан, Ю.Л. Бандрівський, А.В. Бамбуляк, О.О. Бандрівська — Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Нині основна увага науковців зосереджена на вивченні ролі мікробних, травматичних, імунних, судинних та інших місцевих чинників у розвитку генералізованого пародонтиту. Однак на тлі цього напрямку незаслужено забутими залишаються клінічні та експериментальні дослідження, що стосуються можливих нейрогенних механізмів розвитку даного захворювання. Вивчення нейрогенних аспектів пародонтиту є важливим кроком для глибшого розуміння патогенезу цього захворювання та розробки нових підходів до його лікування. Мета дослідження – всебічний аналіз і систематизація сучасних даних літератури, щодо участі нейрогенних механізмів у патогенезі генералізованого пародонтиту, зокрема впливу психоемоційних факторів і адаптаційних реакцій, для визначення їхнього значення у формуванні патофізіологічних змін у тканинах пародонта. Методи дослідження. Дослідження виконано у форматі систематичного літературного аналізу з використанням провідних електронних баз даних, зокрема PubMed, Google Scholar, Scopus та Web of Science. Для ідентифікації наукових публікацій, релевантних темі дослідження, були застосовані ключові пошукові терміни: «тканини пародонта», «генералізований пародонтит», «стрес» «центральна нервова система», «вегетативна нервова система». У вибірку включалися статті, опубліковані протягом останніх 10 років. Роботи без доступу до повного тексту або такі, що не відповідали критеріям пошуку, були виключені з аналізу.

В результаті проведених досліджень встановлено, що клінічна структура психосоматичних взаємозвʼязків у хворих з ураженням пародонту запально-деструктивного характеру включає вегетативну дисфункцію, яка проявляється на фоні особливостей особистості та психоемоційних порушень, та протікає з початковою симпатичною гіперкомпенсацією, неврозоподібними розладами, що супроводжуються переважанням астенічного компонента (емоційна лабільність, підвищена втомлюваність, виснажуваність, розсіяння уваги, порушення сну, головний біль тощо). Наростання тяжкості патологічного процесу в тканинах пародонта поєднується з наростанням розладів з боку центральної нервової системи та вегетативної нервової системи.

ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ТКАНИН ПАРОДОНТА У ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ

Х.В. Вербенець, А.І. Фурдичко, І.Р. Федун, Н.В. Пилипів, Ю.Б. Різник — Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Мета дослідження. Дослідити стан тканин пародонта внутрішньо переміщених осіб молодого віку. Матеріали і методи дослідження. До дослідження було залучено 43 особи, віком 18-25 років, із захворюваннями тканин пародонта. До основної групи (1 група) увійшли 21 пацієнтів, із захворюваннями тканин пародонта, які мають статус ВПО. У групу порівняння (2 група) увійшли 22 особи із захворюваннями тканин пародонта, які не змінювали місце проживання з часу повномасштабного вторгнення. Для оцінки поточного стану тривоги застосовували шкалу особистої (ОТ) та ситуативної тривожності (СТ) Спілбергера – Ханіна. Для оцінки стану порожнини рота використовували індекс гігієни (OHI-S), індекс CPITN, пародонтальний індекс (РІ) та папілярний індекс кровоточивості (PBI). Наукова новизна. Отримані дані свідчать про те, що у пацієнтів молодого віку СТ хоч не значно, але все ж таки переважає ОТ. Аналізуючи результати визначення частки захворювань пародонта, бачимо що у групі 1 переважну більшість складають пацієнти з генералізованим пародонтитом початкового – І ст. – 11 осіб (52,4 %), а у групі 2 – особи із хронічним катаральним гінгівітом – 12 обстежених (54,5 %). На другому місці у групі 1 – хронічний катаральний гінгівіт – 7 осіб (33,3 %), а у групі 2 – генералізований пародонтит початкового – І ст. – 8 осіб (36,4 %). Найменшу кількість хворих зафіксовано у обох групах із генералізованим пародонтитом ІІ ст.: у групі 1–3 особи (14,3 %), а у групі 2 -2 особи (9,1 %). Пацієнтів із генералізованим пародонтитом ІІІ ст. не виявлено у обох групах. У ВПО результати свідчили про погану гігієну і становили 2,65± 0,09 бала. У пацієнтів 2 групи дані індексу гігієни також були високими і свідчили про незадовільний стан гігієни, проте суттєво нижчими у 1,6 раза (р>0,05). Індекс кровоточивості в осіб 1 групи становив 2,38±0,10 бала, у хворих 2 групи 2,04±0,07 бала, проте, вірогідна різниця між групами була (р>0,05). Індекс РІ у осіб 1 групи становив 2,07±0,19 бала, що відповідає ІІ стадії захворювання та відрізнявся від показника осіб 2 групи у 1,4 раза. Згідно даних індексу CPITN потреба у лікуванні хвороб пародонта була більшою у пацієнтів групи 1 відносно осіб групи 2 у 1,3 раза (2,93±0,14 бала і 2,24±0,12 бала відповідно, при р>0,05). Висновки. У ВПО згідно опитувача Спілбергера – Ханіна значно переважає рівень як ОТ, так і рівень СТ у порівнянні із пацієнтами, які не змінювали місце проживання з часу повномасштабного вторгнення. Ураження тканин пародонта у ВПО мають значно більш виражену тяжкість перебігу. Високі показники індексу гігієни та пародонтальних індексів у ВПО, безперечно, можуть свідчити про негативний вплив на стан тканин пародонта особистої та ситуативної тривожності.

ІМУНОЛОГІЧНИЙ ФЕНОТИП ПАЦІЄНТІВ, ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ РЕЦИДИВУЮЧИЙ АФТОЗНИЙ СТОМАТИТ, ЗА БІОМАРКЕРАМИ ЗАПАЛЕННЯ

Н.О. Гевкалюк, Д.Р. Кутоловський — Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Глобальне поширення хронічного рецидивуючого афтозного стоматиту, широкий віковий діапазон, рецидивуючий характер і зниження якості життя хворих призвели до великої кількості досліджень щодо імунологічної відповіді при ХРАС. Мета дослідження: охарактеризувати імунологічний фенотип за біомаркерами запалення – рівнями С-реактивного білка, D-димера та ШОЕ в пацієнтів, хворих на ХРАС. Матеріали та методи дослідження. Проводено визначення біомаркерів запалення в сироватці крові – рівнів С-реактивного білка, D-димера та швидкості осідання еритроцитів у 53 осіб, хворих на ХРАС, та у 22 здорових осіб, які склали контрольну групу. Результати дослідження та їх обговорення. Середнє значення рівня С-реактивного білка в осіб контрольної групи становить 3,31±0,11 мг/л. У пацієнтів, хворих на ХРАС, рівень підвищення СРБ відповідав клінічній картині захворювання. Так, при малому типі афтозу рівень СРБ складав 8,03±0,72 мг/л, при великому типі афтозу – 11,08±1,12 мг/л. Рівень D-димера в групі контролю становив 0,64±0,05 мг/л. При малому афтозі показник був збільшеним (3,21±0,12 мг/л), в пацієнтів із великим афтозом показник перевищував показник хворих із малим афтозом в 1,66 раза. Досліджувана популяція хворих на ХРАС показала, що при малому афтозі серед осіб жіночої статі середній показник ШОЕ становив 17,33±1,29 мм/год, серед осіб чоловічої статі – 12,67±0,98 мм/год. У хворих на ХРАС із великим афтозом середні значення показника в жінок і чоловіків становили 28,17±2,11 мм/год 23,14±2,09 та мм відповідно. Висновки. Аналіз імунологічного фенотипу пацієнтів, хворих на ХРАС, за біомаркерами запалення – рівнями С-реактивного білка, D-димера та ШОЕ – показали підвищення рівня досліджуваних показників, які можуть впливати на специфічні та неспецифічні реакції набутої імунної системи.

КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНА ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ОБСТЕЖЕННЯ ХВОРИХ НА ГЕНЕРАЛІЗОВАНИЙ ПАРОДОНТИТ, УСКЛАДНЕНИЙ ТРАВМАТИЧНОЮ ОКЛЮЗІЄЮ

A.V. Sergeyeva, О.А. Pidgaina — Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Анотація. Вивчення факторів, що впливають на прогресування хронічного перебігу генералізованого продонтиту (ГП) у молодих людей залишається актуальним питанням. При вивченні патогенетичних механізмів розвитку ГП на сучасному рівні, розглядається декілька концептуальних направлень, який відображають принципи загальноприйнятих закономірностей формування інфекційно-дистрофічних процесів. Найбільш визначеними дослідженнями є вивчення мікробіологічного складу зубних відкладень у пародонтальних кишенях, а також відповідь судинної реакції яка супроводжується змінами проникливості стінок судин мікроциркуляторного русла, активацією місцевих імунних комплексів. Робота клініцистів направлена на збереження стійкого періоду ремісії ГП, за рахунок зниження кількості пародонтопатогенів в еконішах порожнини рота. Але довгострокове використання широкого спектра антимікробних як лікувальних так і повсякденних профілактичних засобів породжує тривалий субстрат зв'язуючий комплекс дисбіозу в порожнині рота, що доводить до клінічно атипового хронічного перебігу ГП, навіть вже при початковому першому ступені розвитку захворювання. В роботі доведені результати дослідження, які передбачають вивчення функціональної активності ендотеліальних клітин судин в пародонтальному просторі. Порівняльний аналіз функціонального навантаження на пародонт, з боку існуючих супер(гіпер) контактів має суттєве діагностичне та прогностичне значення. Для підтвердження цього положення необхідно дотримуватися алгоритму клінічного та рентгенологічного, функціонального дослідження. Це стосується виявлення існуючої патологічної оклюзії за рахунок отримання відбитку міжщелепного стискання А-силіконом, проведення ортопантомографії та 3D-комп'ютерної томографії щелеп, з порівняльним визначенням програмної денситометрії в зонах місцевого остеопорозу. Це дає змогу лікарю-клініцисту первинно виявити гіперконтакти та порушення мікроструктур губчатої речовини кістки. Додаткове функціональне проведення аналізу оклюзійних співвідношень, з диференціацією контактів зубів по часу, силі та площині оклюзійних контактів за допомогою апарату Т-scan має суттєве практичне значення. В роботі доведено, що у 98,3 % обстежених хворих на ГП початкову ‒ І ступінь, хронічний перебіг виявлене порушення оклюзійного навантаження на пародонт, за рахунок некоректного пломбування зубів, каріозного процесу І, ІІ, ІІІ класу за Блеком. Розбалансування навантаження передбачає вибіркове порушення системи мікроциркуляції в пародонті, що супроводжується клітинно-специфічними направленими процесами які регулюються фагоцитами, лімфоцитами, ендотеліальними клітинами. Таким чином трофічні зміни, які пов'язані з гемодинамікою опосередковані інтерцитокіновою відповіддю та станом ендотелію судин. Виявлено, при порівняльному аналізі, що визначення вмісту цитокіна фактора некрозу пухлин-альфа (ФНП-α) та судинного ендотеліального фактору росту (VEGF) у пародонтальних кишенях при хронічному запаленні має доцільний, прогностичний запитає диференційний зміст. Статистичне збільшення концентрації ФНП-α до 6 разів (568 %) в ділянках гіперконтактів, при порівнянні з вмістом де відбувається хронічне запалення у пародонтальних кишенях, що реєструється підвищенням до 2 разів (207 %) (Р<0,05); вірогідність статистичної різниці по відношенню з даними показників контрольної групи обстежених. Активність вмісту VEGF-А має однонаправлене співвідношення: при хронічному запаленні вміст у пародонтальних кишенях збільшується на 22 %, а в ділянках гіперконтактів до 4 разів (370 %), (Р<0,05). Отримані результати дають змогу дослідити, визначити послідовність та об'єм лікувальних заходів для лікарів пародонтологів. Доцільність впровадження існуючих сучасних методик діагностики (ортопантомографії, 3D комп'ютерної томографії, Т-scan дослідження) мають практичне значення для визначення судинних розладів та структурний дезорганізації комплексу тканин пародонту, що підтверджується науковими імунологічними дослідженнями. Це обумовлює послідовність та алгоритм проведення методів та засобів лікування для отримання неоваскулізації та пролонгації фази ремісії захворювання.

ГЕНЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ КАРІЄСУ ЗУБІВ У ДІТЕЙ

О.І. Годованець, А.В. Котельбан, І.В. Навчук — Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті розглядаються молекулярно-генетичні предиктори карієсу зубів дітей 6 років, що проживають на Буковині.

Метою роботи є дослідити генетичний чинник ризику розвитку карієсу зубів у дітей шляхом аналізу рівня експресії мРНК генів AMELX та DSPP у букальному епітелії дітей Буковини.

Матеріали та методи. Для вирішення мети нами було обстежено 215 дітей 6 років, що проживають на Буковині. Визначення експресії мРНК генів Human amelogenin, X-linked (AMELX) та Human dentin sialophosphoprotein (DSPP) проводилося на базі навчально-наукової лабораторії БДМУ методом полімеразної ланцюгової реакції зі зворотньою транскрипцією в режимі реального часу.

Результати дослідження. У результаті проведення молекулярно-генетичного дослідження букального епітелію встановлено, що рівень експресії мРНК гену AMELX вірогідно змінювався залежно від регіону проживання. Найвищий рівень експресії мРНК генів був у дітей Вижницького району і становив (31,51±0,17), що вище на 1,74 та 5,36 % порівняно з обстеженими Дністровського та Чернівецького районів. Зі збільшенням кількості каріозних зубів рівень експресії гена не відрізнявся. Результати дослідження мРНК гена DSPP вказують на те, що зі збільшенням кількості каріозно уражених зубів вірогідно зростала експресія мРНК гена DSPP: на 4,40 % за умов середньої та на 6,54% за умов високої інтенсивності карієсу.

Висновки. Отже, отримані результати молекулярно-генетичного дослідження вказують на те, що найвищий рівень експресії мРНК гену AMELX у дітей Вижниччини. Експресія гену не залежала від кількості каріозно уражених зубів. Зі збільшенням інтенсивності карієсу зростала експресія мРНК гена DSPP.

ОЦІНКА СТОМАТОЛОГІЧНОГО СТАТУСУ ДІТЕЙ З РАННІМ ПРОРІЗУВАННЯМ ПОСТІЙНИХ ЗУБІВ

В.В. Гороховський, О.В. Дєньга — Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Актуальність. Своєчасні терміни, парність та послідовність прорізування – правила для фізіологічної зміни зубів. Недотримання цих правил призводить до розвитку захворювань порожнини рота. Порушення термінів прорізування зубів потребують серйозних стоматологічних втручань, що підкреслює необхідність розробки програм профілактики стоматологічних захворювань. Мета. Оцінити стоматологічний статус дітей з раннім прорізуванням постійних зубів. Матеріали та методи. Всього обстежено 120 дітей 6 та 10 років обох статей, яких було розділено на 4 групи по 30 у кожній. Поширеність карієсу зубів, стан гігієни порожнини рота та оцінка стану тканин пародонту визначали за допомогою індексів. Для статистичної обробки результатів дослідження використовувалася комп’ютерна програма STATISTICA 6.1. Результати. Аналіз даних проведених досліджень свідчить про високу поширеність карієсу зубів у дітей з раннім прорізуванням зубів: більша інтенсивність карієсу, більш висока інтенсивність карієсу постійних зубів. Такі високі показники поширеності та інтенсивності карієсу зубів свідчать про знижену мінералізацію твердих тканин зубів. У дітей з раннім прорізуванням зубів встановлено, що гігієна порожнина рота гірша ніж у дітей груп порівняння, що пояснюється менш ретельним чищенням внаслідок гінгівіту, який був викликаний активним прорізуванням постійних зубів. В результаті дослідження стану пародонту у дітей з раннім прорізуванням зубів встановлена тенденція до генералізації. Це пов’язано з активним процесом прорізування у дітей основної групи меншого віку та з гіршою гігієною внаслідок менш ретельного чищення зубів через наявну підвищену чутливість зубів у дітей з раннім прорізуванням постійних зубів у групах старшого віку. Висновки. Встановлена більша поширеність та інтенсивність карієсу зубів, гірша гігієна та збільшення запальних процесів тканин пародонту у дітей 6 та 10 років з раннім прорізуванням зубів. Отримані дані свідчать про необхідність розробки та впровадження комплексної системи профілактики основних стоматологічних захворювань у дітей з раннім прорізуванням зубів.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ СТОМАТОЛОГІЧНОГО СТАТУСУ У ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

І.В. Ковач, М.І. Влад — Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Стоматологічний статус у дітей з особливими потребами є важливою частиною їхнього загального здоров’я та розвитку. Діти з різними формами інвалідності можуть мати специфічні стоматологічні захворювання та їх перебіг через фізичні, когнітивні або емоційні особливості, що потребує комплексного підходу до діагностики та лікування. Ці діти можуть мати різні фізичні чи розумові порушення, що впливає на їх здоров’я порожнини рота. Мета дослідження. Вивчення стоматологічного статусу та проведення його структурного аналізу у дітей з особливими потребами. Матеріал та методи дослідження. Нами було проведено обстеження 37 пацієнтів з особливими потребами (аутизм, синдром Дауна та Ангельмана, ДЦП, епілепсія, фенілкетанурія з розумовою відсталістю) віком від 3 до 18 років, які звернулись за консультацією і лікуванням на кафедру дитячої стоматології ДДМУ. У всіх пацієнтів проводили клінічний огляд зі збором анамнезу захворювання, вивчали стан твердих тканин зубів та тканин періодонту за індексною оцінкою. Результати досліджень та їх обговорення. Нами була вивчена і проаналізована частота виникнення та розповсюдженість патологічних процесів у ротовій порожнині у дітей з особливими потребами. Структура виявлених стоматологічних захворювань у обстеженого контингенту дітей характеризується широким спектром змін органів і тканин порожнини рота. Аналіз цифрових даних стоматологічної захворюваності дітей з особливими потребами показав, що найбільш поширеною патологією є карієс, некаріозні ураження твердих тканин зубів та запальні захворювання пародонту. У всіх обстежених дітей з особливими потребами виявлена схильність до різних запальних захворювань пародонту, слизової оболонки порожнини рота і губ. Так, майже у всіх дітей з особливими потребами, незалежно від виду основного захворювання, встановлено хронічний катаральний гінгівіт. Висновки. Проведені дослідження та аналіз структури стоматологічної патології, а саме, вивчення стану твердих тканин зубів, пародонту, слизової оболонки порожнини рота, язика, суглоба та прикусу показали високий рівень поширеності ураження цих тканин серед дітей з особливими потребами. Це викликає, в свою чергу, необхідність пошуку нових підходів до вирішення даної проблеми, розробки нових лікувально-профілактичних заходів у цього контингенту дітей.

ВИЗНАЧЕННЯ ЗУБНОГО ВІКУ УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ ЗА МЕТОДОМ DEMIRJIAN

О.В. Колесніченко, О.О. Ісакова, Н. І. Боднарук, Г.В. Гірчак, О.О. Максим — Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Вступ. Правильна оцінка біологічного віку дитини на основі стоматологічної документації дуже важлива у різних галузях медицини, таких як дитяча стоматологія та ортодонтія, дитяча ендокринологія, ортопедія, судова медицина. Зубний вік, як один з маркерів біологічної зрілості дитячого організму можна визначити досліджуючи ортопантомограми, спостерігаючи за часом прорізування та ступенем мінералізації коренів зубів, що розвиваються. Одним із найбільш поширених методів визначення зубного віку використовуючи систему оцінки зрілості зубів є метод, розроблений Demirdjian. Мета дослідження. Оцінити зубний вік українських дітей досліджуючи ортопантомограми за методом Demirdjian та порівняти хронологічний та зубний вік, визначений за методом Demirdjian, у дітей м. Львова та Львівської області, віком від 6 до 13 років включно. Порівняти отримані результати із даними отриманими при аналогічних дослідженнях у інших країнах. Матеріали та методи дослідження. Проведено ретроспективне дослідження 108 ортопантомограм хлопчиків та дівчаток 6-13 років, які були розділені за віковими та статевими ознаками по чотири групи для кожної статі. Вибірка здійснювалась серед соматично здорових дітей без ортодонтичної патології та адентії постійних зубів, за виключенням третіх молярів. Зубний вік визначали оцінюючи ступінь мінералізації семи лівих зубів нижньої щелепи на ортопантомограмі дитини, конвертуючи отримані дані за допомогою таблиць Demirdjian. Результати. Зубний вік, визначений за методом Demirdjian вищий за хронологічний у всіх групах дітей. Найбільш наближені результати спостерігались серед дітей віком 6-7 років для обидвох статей. Найбільша відмінність отриманих даних у порівнянні із календарним віком виявлена у віковій групі 10-11 років серед дівчат та 12-13 років серед хлопців. Подібні результати переоцінкою зубного віку також спостерігались у Північних країнах Європи, а також Центральній Польщі, Румунії, Франції, Італії Португалії, Іспанії та ін. Недооцінка, тобто відставання зубного віку від календарного, виявлено під час досліджень у Туреччині, Нідерландах, деяких регіонах Індії, Судані та ін. Висновки. Результати даного дослідження за методом Demirdjian свідчать про необхідність більш детального статистичного аналізу отриманих значень зубного віку, визначеного за методом Demirdjian та можливої корекції табличних значень для різних ступенів зрілості зубів в окремих вікових групах як дівчат, так і для хлопців.

ВЗАЄМОЗВ′ЯЗОК МІЖ ГІГІЄНІЧНИМ ІНДЕКСОМ ТА ПОКАЗНИКАМИ ІМУНОЛОГІЧНОГО СТАТУСУ РОТОВОЇ РІДИНИ У ДІТЕЙ, ЯКІ ПРОЖИВАЮТЬ В УМОВАХ КОМПЛЕКСНОГО ВПЛИВУ ЕКОЛОГІЧНОГО ЗАБРУДНЕННЯ

Н.В. Малко — Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Мета дослідження. Визначення імунологічних показників ротової рідини у дітей із хронічним катаральним гінгівітом, які проживають в умовах комплексного впливу екологічного забруднення. Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставлених цілей і завдань стоматологічний огляд здійснено у 120 школярів (основна група) міст Яворів та Жидачів Львівської області, які належать до екологічно забрудненого регіону (ЕЗР). Групу порівняння склали 80 дітей м. Львова, екологічний стан яких характеризувався як «умовно чистий» регіон (УЧР). Обстеження проводилося в ключових вікових групах 7, 12, 15 років років відповідно до рекомендацій ВООЗ. Для вивчення гігієни порожнини рота використовували індекс Федорова-Володкіної (ГІ). З метою оцінки адаптаційних можливостей організму та визначення чинників ризику виникнення ураження тканин пародонта нами досліджено вміст цитокінів у ротовій рідині обстежених дітей. Статистична обробка даних проведена методом варіаційної статистики з урахуванням критерію Стьюдента та використанням програмного забезпечення Statistica 7.0 (StatSoft, Inc). Вимірювання кореляційного взаємозв’язку між показниками імунологічного статусу ротової рідини у дітей з хронічним катаральним гінгівітом основної групи проводилось за допомогою непараметричного коефіцієнта кореляції Кендал-Тау (τ=). Висновки. Оцінка стану порожнини рота за індексом Федорова-Володкіної показала, що у дітей з хронічним катаральним гінгівітом, які проживають в умовах комплексного впливу екологічного забруднення гігієнічний індекс складав 1,73±0,07 бала та характеризувався як задовільний, тоді як у оглянутих дітей групи порівняння дані індексу гігієни оцінювались як добрий гігієнічний стан ротової порожнини зі значенням 1,22±0,05 бала (р<0,01). З метою вивчення і аналізу взаємозв’язку між показниками імунологічного статусу ротової рідини дітей, їх віком та місцем проживання ми провели кореляційний аналіз цих параметрів. З’ясовано, що зі збільшенням віку обстежених дітей, рівень прозапальних цитокінів у ротовій рідині збільшується в обох групах порівняння, але у дітей з екологічно забрудненого регіону ця тенденція носить більш виражений характер. У той же час, концентрація протизапальних цитокінів (IL-4, ТФР-β1) у ротовій рідині дітей основної групи була знижена, стосовно даних у дітей, які проживають на умовно «чистих» територіях.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ PENDULUM-АПАРАТА ДЛЯ ДИСТАЛЬНОГО ПЕРЕМІЩЕННЯ ПОСТІЙНИХ МОЛЯРІВ ВЕРХНЬОЇ ЩЕЛЕПИ У ДІТЕЙ

Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Аномалії зубощелепної системи у дітей є поширеною проблемою сучасної ортодонтії, що може зумовлювати функціональні та естетичні порушення і негативно впливати на якість життя пацієнтів. Одним із ключових завдань ортодонтичного лікування є дисталізація постійних молярів верхньої щелепи для створення додаткового простору в зубному ряду та нормалізації оклюзії. Застосування Pendulum-апарата розглядають як перспективний метод дистального переміщення молярів, що істотно знижує залежність від кооперації пацієнта. Водночас необхідне подальше вивчення ефективності цієї методики, а також контролю небажаних ефектів, пов’язаних із рухом опорних зубів та фронтальної групи. Метою дослідження було оцінити ефективність застосування Pendulum-апарата для дистального переміщення перших постійних молярів верхньої щелепи у дітей, у яких уже прорізалися другі постійні моляри. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 11 пацієнтів віком від 8 до 16 років із наявними зубощелепними аномаліями. Для дисталізації перших постійних молярів верхньої щелепи використовували Pendulum-апарат (Hilgers). Телерентгенографію в бічній проєкції проводили до та після лікування, аналіз кутових і лінійних параметрів здійснювали за допомогою програмного забезпечення Microsoft Office Excel 2016. Статистичну вірогідність визначали за t-критерієм Стьюдента при рівні значущості p<0,01. Результати дослідження. Застосування Pendulum-апарата сприяло ефективній дисталізації перших постійних молярів (у середньому на 6,8±0,61 мм) та прорізаних других постійних молярів (у середньому на 5,44±0,25 мм), що дало змогу забезпечити додатковий простір у зубному ряду й оптимізувати оклюзійні співвідношення. Водночас фіксувалася певна мезіальна міграція премолярів та протрузія різців, а також помірна екструзія зубів. У більшості випадків ці зміни мали тимчасовий характер і частково нівелювалися після завершення дисталізації та подальшого коригувального лікування. Висновки. Використання Pendulum-апарата є дієвим методом дистального переміщення постійних молярів верхньої щелепи у дітей, що сприяє створенню додаткового місця в зубному ряду та корекції дистальної оклюзії. Небажані ефекти у вигляді мезіального нахилу опорних зубів та протрузії різців зазвичай мають зворотний характер і можуть контролюватися відповідними клінічними заходами. Оптимізація біомеханіки та збільшення опорної бази дають змогу зменшити небажані зсуви зубів та скоротити тривалість лікування.

КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ АЛГОРИТМУ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ ПРИ ОРТОПЕДИЧНОМУ ЛІКУВАННІ ПАЦІЄНТІВ З ПРИШИЙКОВИМИ НЕКАРІОЗНИМИ УРАЖЕННЯМИ ТВЕРДИХ ТКАНИН ЗУБІВ

Ю.І. Забуга, О.В. Біда — Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Некаріозні ураження твердих тканин зубів є актуальним питанням сучасної стоматології, їх поширеність варіюється залежно від регіону, вікових та соціально- економічних факторів. За даними досліджень, поширеність некаріозних уражень серед дорослих верств населення становить 40–70%. Найбільш уразливими є особи віком від 30 до 60 років, які піддаються впливу різних факторів ризику: стресу, шкідливих звичок, хімічного впливу кислот і механічного зносу. Мета дослідження. Підвищення якості ортопедичного лікування пацієнтів із пришийковими некаріозними ураженнями твердих тканин вітальних зубів шляхом розробки та обґрунтування алгоритму діагностичних і лікувально-профілактичних заходів на етапах протетичного втручання. Матеріали і методи. Обстежено 58 осіб віком 30-59 років, з них ‒ 30 жінок та 27 чоловіків із застосуванням клініко-рентгенологічних та спеціальних методів дослідження. Всіх обстежених розподілено на 2 клінічні групи дослідження. До I клінічної групи ввійшло 28 осіб із пришийковими некаріозними ураженнями твердих тканин фронтальної групи зубів, котрим, згідно запропонованого алгоритму лікувально-профілактичних заходів, заміщували дефекти твердих тканин вітальних зубів вінірами та вестибулярними напівкоронками. II клінічну групу – контрольну, склали 30 пацієнтів без клінічно діагностованих ознак уражень твердих тканин та захворювань тканин пародонта, з фізіологічними формами прикусу. Результати. Розроблено алгоритм діагностичних і лікувально-профілактичних заходів на етапах ортопедичного лікування пацієнтів з пришийковими некаріозними ураженнями твердих тканин вітальних зубів та обґрунтовано його ефективність на підставі результатів клінічних, лабораторних та електроодонтометричних досліджень.

АНАЛІЗ ПРИЧИН ВПЛИВАЮЧИХ НА ФІКСАЦІЇ ТА СТАБІЛІЗАЦІЇ ПОВНИХ ЗНІМНИХ КОНСТРУКЦІЙ ЗУБНИХ ПРОТЕЗІВ

О.Л. Заградська, А.А. Горбунов — Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Мета дослідження. Виявити фактори погіршення фіксації та стабілізації повних знімних пластинкових конструкцій зубних протезів за даними ретроспективного аналізу амбулаторних карт стоматологічних пацієнтів. Методи дослідження. Для вирішення поставленої мети нами було проведено ретроспективний аналіз 370 амбулаторних карт пацієнтів. Загальна кількість виготовлених конструкцій – 692, з них повних знімних пластинкових протезів ‒ 532. Ми звертали увагу на пацієнтів, яким були виготовлені та встановлені на протезному ложі повні знімні пластинкові протези. Аналізували кількість виготовлених повних знімних протезів, кількість звернень пацієнтів до ортопедичного відділення стоматологічної поліклініки Міжнародного гуманітарного університету (МГУ) після встановлення конструкцій для лагодження, перебазування, корекції. Наукова новизна. Нещодавнє дослідження в стоматології виявило критичні аспекти, що впливають на фіксацію та стабілізацію повних знімних зубних протезів. Аналіз амбулаторних карт показав, що багато пацієнтів стикаються з проблемами недостатньої стабільності протезів, що негативно впливає на їх якість життя. Основними причинами є анатомічні особливості пацієнтів, низька якість виготовлення протезів та відсутність належного моніторингу. Особливо страждають пацієнти з атрофією альвеолярних відростків. Дослідження підкреслює необхідність вивчення причин нестабільності протезів та впровадження нових підходів у їх виготовлення і моніторинг, що може зменшити частоту поломок і покращити загальний стан здоров’я пацієнтів. Висновки. Таким чином, проблема повного знімного протезування є надзвичайно актуальною в Україні, оскільки вона охоплює широкий спектр аспектів, що впливають на здоров’я, якість життя та соціальну інтеграцію пацієнтів. Для вирішення цієї проблеми необхідно впроваджувати комплексні рішення, які включають підвищення доступності стоматологічних послуг, розвиток програм фінансування, освіту населення та підготовку кваліфікованих спеціалістів.

ОТРИМАННЯ ВІДБИТКІВ З РІВНЯ ІМПЛАНТАТІВ ПРИ ВКЛИНЮВАННІ ВІДБИТКОВИХ ТРАНСФЕРІВ

Ф.Й. Щепанський, Б.Ф. Щепанський — Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Метою лікування стоматологічних ортопедичних пацієнтів із використанням дентальних імплантатів є їх ортопедична реабілітація. Застосування сучасних технологій дентальних імплантатів дозволяє проводити лікування ортопедичних пацієнтів із різними дефектами зубних рядів. Для успішного та довготривалого результату реабілітації необхідна максимальна точність переносу позиції імплантату на модель для виготовлення ортопедичної конструкції. Мета роботи. Описати методику отримання відбитків із рівня дентальних імплантатів при вклинюванні відбиткових трансферів. Матеріали і методи. Проведено онлайн-пошук опублікованих наукових робіт, що стосуються проблеми отримання відбитків із рівня дентальних імплантатів при вклинюванні відбиткових трансферів. Модифікація авторами методики, яку було отримано шляхом онлайн-пошуку. Виклад основного матеріалу. Авторами даної статті було запропоновано і описано варіант методики, яку можна використовувати для отримання відбитків при вклинюванні відбиткових трансферів. При використанні цієї методики відбиткові трансфери надійно утримуються у відбитковому матеріалі та не деформують його при виведенні відбитку з ротової порожнини. Висновки. Для успішного та довготривалого результату реабілітації пацієнтів в клініці ортопедичної стоматології з використанням дентальних імплантатів необхідна максимальна точність переносу позиції імплантату на модель для виготовлення ортопедичної конструкції. Однак через можливий ефект «холодного зварювання» може відбутися вклинювання відбиткового трансферу в імплантаті, що призведе до деформації відбиткового матеріалу або взагалі не дасть отримати відбиток класичними методиками. За допомогою описаної в цій статті простої методики отримання відбитків методом відкритої ложки із використанням відбиткового матеріалу для реєстрації оклюзії та рідкого композиту світлової полімеризації можна виключити можливість рухомості трансферів у відбитку та отримати якісний відбиток при вклинюванні відбиткових трансферів.

ОБҐРУНТУВАННЯ ТА ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЗАСТОСУВАННЯ НОВОГО ВІТЧИЗНЯНОГО БІОАКТИВНОГО СКЛОКЕРАМІЧНОГО МАТЕРІАЛУ ДЛЯ ПОКРИТТЯ ПОВЕРХНІ СТОМАТОЛОГІЧНИХ ІМПЛАНТІВ

Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Дослідження показали, що негайна імплантація має різні переваги, такі як короткий час лікування та психологічна користь для пацієнта. Але на сьогодні все ще має досить багато ускладнень і скарг після операції, порівняно з відстроченим методом. Тому метою дослідження було підвищення якості комплексного лікування стоматологічних пацієнтів із показаннями до видалення зубів за рахунок прискорення процесу остеоінтеграції та стабілізації імплантів при безпосередній імплантації порівняно із класичною відстроченою шляхом застосування розробленої методики покриття поверхні імпланів новою вітчизняною біоактивною кальційфосфатосилікатною склокерамікою. Матеріали та методи дослідження. Було залучено 39 пацієнтів із показаннями до видалення 47 зубів у боковому відділі, віком від 19 до 59 років, з них 15 чоловіки і 24 жінки. Усі вони були розділені на 2 групи – І (основна – 13 жінок, 7 чоловіків), пацієнтам якої проводилась негайна імплантація одразу після видалення, а поверхня імплантів була покрита біоактивною кальційфосфатосилікатною склокерамікою; пацієнтам ІІ (контрольної – 10 жінок, 9 чоловіків) групи проведено відстрочену імплантацію за стандартним протоколом із застосування звичайних імплантів. Наукова новизна – проведене дослідження показало, що у пацієнтів основної групи при імплантації на верхній щелепі і негайному навантаженні показник становив (69,4±2,7) IST, тоді як у контрольній групі він на 36,6 % менший і дорівнює (50,8±2,5) IST. Подібна ситуація склалась і з імплантами, встановленими на нижній щелепі – (71,2±2,8) IST і (51,3±3,3) IST відповідно для основної і контрольної груп (р˂0,05), тобто 38,8 % різниці. Щодо відстроченого навантаження, то показники основної групи також достовірно (р˂0,01) кращі ‒ через 1 місяць після імплантації середні значення для верхньої і нижньої щелеп становлять відповідно (70,9±2,3) IST і (72,6±2,4) IST, що на 21,3 % більше, порівняно із групою контролю. Висновки. Таким чином, результати дослідження застосування нового вітчизняного біоактивного склокерамічного матеріалу для покриття поверхні імплантів при проведенні імплантації безпосередньо після видалення зубів показали, що достовірна відмінність між основною і контрольною групою при негайному навантаженні на рівні р˂0,001, а при відстроченому на рівні р˂0,01 була встановлена вже на 1 етапі, тобто через 1 місяць після імплантації. Отже, при використанні запропонованої методики можна без вагань проводити негайне навантаження хоч на верхній щелепі, хоч на нижній, оскільки ступінь остеоінтеграції в обох випадках вже через 1 місяць більший, ніж 65 IST, чого не можна сказати про результати пацієнтів контрольної групи. До того ж дослідним шляхом доведено відсутність статистичної різниці показника IST між результатами при негайному і відстроченому навантаженнях на всіх етапах, тоді як при застосуванні стандартної методики імплантації ця різниця була статистично достовірною (р˂0,05) на першому етапі.

МОТИВАЦІЙНІ АСПЕКТИ ВИБІРКОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ЕТИКА ТА ДЕОНТОЛОГІЯ В СТОМАТОЛОГІЇ» ДЛЯ СТУДЕНТІВ-СТОМАТОЛОГІВ І КУРСУ

О.Ю. Стоян, Н.М. Савєльєва, Т.В. Томіліна — Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Попри те, що Україна вже третій рік потерпає від російської агресії, Харківський Національний медичний університет продовжує готувати майбутніх лікарів- стоматологів, які відповідають вимогам сучасного ринку праці, як в Україні, так і на міжнародному рівні. Навчальний процес в сучасних реаліях потребує модернізації, коли створюються оптимальні умови для професійного становлення майбутніх фахівців. Важливим напрямком у цьому є особистісна орієнтація освіти, оновлення її змісту і форми, запровадження новітніх освітніх технологій. Мета дослідження. Визначити мотивації доцільності впровадження у навчальний процес вибіркової дисципліни «Етика та деонтологія в стоматології» для студентів І курсу стоматологічного факультету ХНМУ. Матеріали та методи. Проведено аналіз та узагальнення науково-педагогічної та методичної літератури щодо дисциплін за вибором, які пропонуються студентам І курсу стоматологічного факультету ХНМУ для обґрунтування введення нової теми вибіркової дисципліни та доцільності її запровадження в навчальний процес. Результати дослідження. Вперше, у 2024-2025 навчальному році, кафедра стоматології Навчально-наукового інституту післядипломної освіти ХНМУ долучилась до розробки вибіркової дисципліни для студентів стоматологічного факультету. Постало питання щодо необхідності саме кафедрі післядипломної освіти звернути на це увагу і вперше запропонувати нову вибіркову дисципліну «Етика та деонтологія в стоматології» саме студентам І курсу стоматологічного факультету. Мотиваційним моментом для студентів саме І курсу соматологічного факультету щодо необхідності вивчення навчальної дисципліни «Етика та деонтологія в стоматології» є необхідність опанування комплексом професійних та загально-етичних питань у взаєминах лікаря-стоматолога і стоматологічного пацієнта на сучасному етапі розвитку суспільства із визначенням правових аспектів професійної діяльності стоматолога. Висновки. Вивчення дисципліни за вибором «Етика та деонтологія в стоматології» дозолить створити передумови для покращення і поглиблення знань і вмінь студентів та сприяти формуванню фахових компетентностей майбутніх лікарів-стоматологів.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ДИФЕРЕНЦІЙНОЇ ІМУНОКОРЕГУЮЧОЇ ТЕРАПІЇ У ЛІКУВАННІ ПЕРИІМПЛАНТНОГО МУКОЗИТУ

О.О. Гудар’ян, Д.О. Чередник, Д.С. Ширинкина — Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Серед найважливіших проблем сучасної стоматології боротьба із запальними ускладненнями дентальної імплантації займає одне із провідних місць. Як відомо, периімплантний мукозит, на жаль, є дуже поширеною патологією та головною причиною розвитку периімплантиту, а згодом і втрати дентального імплантату у людей середньої та старшої вікових груп населення, що вимагає підвищеної уваги дослідників до проблеми етіології, патогенезу, діагностики та терапії даного захворювання. Аналіз наведених у літературі даних дозволяє дійти висновку, що й на сьогодні імуномодулятори найчастіше в імплантології застосовують недиференційовано, без урахування глибини імунодефіциту, без чіткої оцінки ефективності препаратів тощо. Мета дослідження. Розробити тактику диференційованої імунокорегуючої терапії при лікуванні периімплантного мукозиту з урахуванням вихідної характеристики імунного статусу пацієнтів. Матеріали та методи дослідження. В обстеження було включено 76 хворих на периімплантний мукозит: 37 жінок і 39 чоловіків. Середній вік пацієнтів становив 39,6±2,7 років. Для визначення норми при проведенні клінічних та лабораторних методів дослідження було відібрано 26 практично здорових людей аналогічного віку та статі без патології пародонту із санованими зубами. Стан періімплантних тканин та тканин пародонту оцінювали на основі загальноприйнятих клінічних та параклінічних тестів. Висновки. На підставі клінічних та імунологічних досліджень і результатів комплексного лікування пацієнтів з періімплантним мукозитом встановлено, що найбільш перспективними для корекції імунологічних порушень є циклоферон і Поліоксидоній. Як імуномодулюючий засіб циклоферон рекомендується застосовувати при легких формах захворювання, а Поліоксидоній ‒ при важких (прогресуючих) проявах патологічного процесу в періімплантних тканинах. Диференційоване застосування циклоферону і поліоксидонію у пацієнтів з періімплантним мукозитом дозволяє скоротити терміни лікування і підвищити загальну ефективність антибактеріальної терапії. Обґрунтовано необхідність використання лабораторного тесту для визначення молекули міжклітинної адгезії в сироватці крові для оцінки тяжкості періімплантного мукозиту та прогнозування ефективності різних імунокоригуючих засобів.

ЛАКТОФЕРИН ЯК МАРКЕР АНТИМІКРОБНОГО ЗАХИСТУ РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ НА ТЛІ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ПЕРЕЛОМУ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ У ДІТЕЙ

Г.Е. Зуб, І.В. Ковач — Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Гомеостаз ротової порожнини залежить напряму від надходження ротової рідини в достатній кількості, яка здатна захистити як тверді тканини, так і тканини пародонту та слизову оболонку від мікроорганізмів, а також видалити ендо- та екзогенні мікроорганізми і їх метаболіти. Складність прогнозування результатів проведеного хірургічного лікування пов’язана з місцевим імунітетом в порожнині рота, системою неспецифічного антимікробного захисту, що супроводжується виснаженням резерву адаптаційних можливостей організму і тому зростає ймовірність розвитку ускладнень після проведеної операції. Мета дослідження. Вивчення вмісту лактоферину в ротовій рідині у дітей з переломом нижньої щелепи на тлі хірургічного лікування. Матеріали та методи дослідження. Нами було проведено клінічне дослідження 15 дітей з переломом кута нижньої щелепи у віці від 6 до 17 років, які були розподілені на 2 групи в залежності від віку. Групи порівняння складали здорові діти, які не мали стоматологічної патології і були клінічно здорові (6–11 років – 21 дитина та 12–17 років – 19 дітей). Всі обстежені діти були учнями або студентами навчальних закладів та звернулись за лікуванням до відділення щелепно–лицевої хірургії міської багатопрофільної клінічної лікарні матері та дитини ім. проф. М.Ф. Руднєва в м. Дніпро. Статистична обробка даних виконувалася з використанням загальноприйнятих непараметричних методів за допомогою програми MS Excel і ліцензійної статистичної програми Biostat. Достовірними вважалися відмінності між групами при ймовірності помилки менше 5 % (р<0,05). Результати дослідження та їх обговорення. Аналізуючи дані, нами встановлено, що кількісне значення лактоферину в ротовій рідині дорівнює 8,67±0,45 нг/мл у здорових дітей 6–11 років та 9,83±0,52 нг/мл в 12–17 років і ці дані достовірно не відрізняються один від одного (р˃0,05), що може свідчити про незалежність вивчаємого показника від віку дитини. При цьому у дітей 6–11 років з переломом нижньої щелепи при підготовці до проведення операції остеосинтезу з використанням мініпластин було встановлено підвищення значень лактоферину в 2,5 рази. Подібні зміни були встановлені в доопераційному періоді і в старшій віковій групі дітей 12–17 років, які мали постійний прикус, а цифрові значення лактоферину були збільшені майже в 5 разів, що може бути пов’язано з посттравматичним стресом та процесом запалення в тканинах періодонту. Висновки. Таким чином, рівень лактоферину в ротовій рідині може бути достовірною прогностичною ознакою розвитку запальних ускладнень в порожнині рота на тлі хірургічного лікування переломів нижньої щелепи з використанням мініпластин. На нашу думку, оцінку ймовірності розвитку зазначених ускладнень з корекцією профілактичних і лікувальних заходів необхідно здійснювати в залежності від величини прогностичного індексу.

ПЕРЕЛОМИ ТА ПОСТІММОБІЛІЗАЦІЙНІ КОНТРАКТУРИ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ СЕРЕД НАСЕЛЕННЯ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ: СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМИ

А.В. Трет’яков — Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Мета дослідження. Визначення вікових, статевих, клінічних характеристик та особливостей лікування переломів нижньої щелепи, а також частоти розвитку постіммобілізаційних контрактур нижньої щелепи серед населення Харківської області. Матеріали і методи дослідження. До дослідження увійшло 237 пацієнтів з переломами нижньої щелепи. У пацієнтів було проаналізовано вікові та гендерні особливості, тривалість часу з моменту отримання травми до госпіталізації, тривалість госпіталізації, причини перелому, локалізація перелому, характеристики перелому (однобічний або двобічний; відкритий чи закритий; зі зміщенням або без зміщення кісткових уламків), застосовані методи лікування переломів, наявність або відсутність постіммобілізаційних контрактур та їх характер (суглобові або позасуглобові). Наукова новизна. Серед населення Харківської області за період з 2020 по 2023 роки переломи нижньої щелепи частіше діагностували у молодих чоловіків працездатного віку (середній вік пацієнтів становив (36,8±0,7) роки). Причинами переломів нижньої щелепи переважно виступали бійка та побутова травма. Особи з переломами нижньої щелепи з запізненням зверталися до лікарні за медичною допомогою (середня тривалість з моменту отримання травми до госпіталізації становила (5±0,6) доби). Середня тривалість госпіталізації пацієнтів з переломами нижньої щелепи становила (8,4±0,4) ліжко-днів. Переломи нижньої щелепи були частіше в ділянці кута і вище; переважно відкриті; однобічні або двобічні (у 2020, 2021 роках) та переважно двобічні (у 2022, 2023 роках); характеризувалися зміщенням кісткових уламків. З лікувальною метою у пацієнтів з переломами нижньої щелепи проводили іммобілізацію нижньої щелепи переважно шляхом застосування двощелепного шинування. За досліджуваний період у 191 пацієнта, що становило 80,6%, виникли постіммобілізаційні контрактури. Серед останніх реєструвалося виражене превалювання позасуглобових контрактур над суглобовими. Висновки. Авторами були визначені вікові, статеві, клінічні характеристики та особливості лікування переломів нижньої щелепи, а також частота розвитку постіммобілізаційних контрактур нижньої щелепи серед населення Харківської області. Одержані результати будуть враховані при організації системи охорони здоров’я на регіональному рівні, що значно покращить медичну допомогу пацієнтам з переломами та постіммобілізаційними контрактурами нижньої щелепи.

ЗМІНИ ЦИТОКІНОВОГО ПРОФІЛЮ СИНОВІАЛЬНОЇ РІДИНИ СКРОНЕВО- НИЖНЬОЩЕЛЕПНОГО СУГЛОБА У ПАЦІЄНТІВ З ПЕРЕЛОМАМИ ГОЛІВКИ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ

Thu, 13 Mar 2025 00:00:00 +0200

Не зважаючи на значні досягнення останніх років, зокрема розробку малоінвазивних доступів, хірургічної техніки, способів фіксації та медикаментозної профілактики ускладнень, виразні порушення функції СНЩС у пацієнтів з переломами голівки нижньої щелепи залишаються доволі поширеними і перевищують цей показник у порівнянні з переломами основи і шийки виросткового відростку майже в 3 рази. Одним з перспективних напрямків профілактики внутрішніх порушень, на думку авторів, є вивчення їх патогенезу на рівні молекулярних механізмів регуляції, для пошуку шляхів ефективного впливу на вказані механізми. Мета дослідження. Визначити вміст хемокінів, зокрема VEGF, TNFα, MIP-1b (CCL4), FGF4 в синовіальній рідині СНЩС у пацієнтів з ПГНЩ в ранньому та віддаленому посттравматичному періоді залежно від важкості та характеру травматичного ушкодження. У дослідження були включені 28 пацієнтів з 39 ПГНЩ (8 жінок, 20 чоловіків, середній вік 35,3±15 років). Забір синовіальної рідини проводили під загальною анестезією перед проведенням відкритої репозиції та остеосинтезу голівки НЩ та під час другої операції (видалення фіксаторів), вміст протеїнів в пробах синовіальної рідини визначали в супернатантах методом твердофазного імуно- ферментного аналізу (ELISA). Результати дослідження. Було виявлено, що в ранньому посттравматичному періоді у пацієнтів з ПГНЩ на тлі артроскопічних ознак гострого травматичного артриту, синовіїту, гемартрозу із перерозтягненням/розривом капсули і зв’язок, а також зміщенням диску СНЩС відзначається зростання рівня прозапальних цитокінів TNFa, MIP-1b(CCL4), VEGF та FGF4, а через 4 місяці після проведення остеосинтезу у більшої частини хворих рівні цитокінів знижуються в середньому на 70,5±24,6 %, що є ознакою нормалізації функціонального стану ушкодженого суглоба; втім у частини хворих (15 % для CCL4 та VEGF, 30 % для TNFa і до 50 % для FGF4) відзначалося зростання рівня цитокінів, що може розглядатися як ознака зриву адаптаційно-компенсаторних механізмів і створює передумови для хронізації запальних процесів та розвитку дистрофічних змін із формуванням остеоартрозу. В ранньому і пізньому посттравматичному періоді існує статистично вірогідний зв’язок між вмістом прозапальних цитокінів TNFa та ССL4 в синовіальній рідині, що має бути врахований при діагностиці молекулярних порушень регуляції біологічних процесів і прогнозування виникнення внутрішніх порушень і запальних процесів у пацієнтів з ПГНЩ.