ПІДВИЩЕННЯ ПРОТИПУХЛИННОГО ЕФЕКТУ ПРИ ЛІКУВАННІ РАКУ ПОРОЖНИНИ РОТА

Анотація

Гіперглікемія, заснована на зниженні рН пухлинної тканини, зайняла міцне місце серед методів посилення променевої та хіміотерапії. У науковій літературі за останні 10 років наводяться роботи по використанню внутрішньоартеріальної інфузії глюкози в клінічній практиці при хіміорадіотерапії злоякісних пухлин різних локалізацій. Існують злоякісні пухлини з низькою чутливістю до хіміотерапії. Ракова пухлина, згідно ефекту Кребтрі, функціонує в організмі як «пастка» глюкози. Ракові клітини споживають глюкозу зі швидкістю незрівнянно вищою, ніж та, з якою вона надходить до пухлини. Мета дослідження. Вивчення зміни вмісту лактату в пухлинної тканини до і після створення режиму регіонарної гіперглікемії. Матеріали і методи дослідження. Основу дослідження склав біопсійний матеріал від 8 хворих на плоскоклітинний рак слизової оболонки дна порожнини рота різного ступеня диференціювання. Серед усіх пацієнтів було 6 чоловіків і 1 жінка у віці від 45 до 69 років. У кожного з хворих шляхом інцизійної біопсії тричі проводився відбір матеріалу. Відбір ділянки пухлинної тканини виконували до початку лікування та відразу після закінчення інфузії глюкози, потім ‒ через 1 годину після закінчення інфузії. Для отримання об'єктивних результатів на клінічному етапі дослідження дотримувалися таких умов як: розміри відсіченої ділянки пухлини повинні бути не менше 7-10 мм в діаметрі; відсічену пухлинну тканину негайно занурювали в посуд з рідким азотом (-196˚С). Результати та їх обговорення. Виділення пухлиною лактату призводить до «підкислення», тобто зниження рН всередині і навколо клітин. Лактат є як показником метаболізму глюкози пухлиною, так і критерієм підвищення хіміочутливості пухлинних клітин. Було встановлено, що через 1 годину після закінчення інфузії глюкози, вміст лактату в пухлинній тканини збільшувався в 6-7 разів. Це вказує на істотне підкислення пухлинної тканини під впливом глюкози. Нами отримано пряме підтвердження того, що без перев'язки вен, що відводять кров від зони розташування пухлини не можна розраховувати на скільки-небудь тривалий контакт внутрішньоартеріально введеного препарату з пухлинної тканиною. Висновок. Вміст лактату в пухлинній тканині збільшувався в 6-7 разів через одну годину після інфузії розчину глюкози, що вказує на істотне підкислення пухлинної тканини, яке здатне модифікувати дію протипухлинних препаратів.