НОВИЙ ПІДХІД ДО ЛІКУВАННЯ ДИТЯЧИХ ПЕРЕЛОМІВ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ
DOI:
https://doi.org/10.35220/2078-8916-2020-35-1-75-79Ключові слова:
дитячий перелом тіла нижньої щеле-пи, консервативне лікування, хірургічне лікуванняАнотація
В данні дослідження включено 15 пацієнтів з перело-мом нижньої щелепи. Вік пацієнтів - менше 16 років. Дане дослідження проводилося в період 2010-2018 рр. В залежності від локалізації травми були сформовані дві групи: ізольовані травми нижньої щелепи (моно-і білатеральні переломи) - 8 пацієнтів, у 7 пацієнтів діагностовано осколкові переломи нижньої щелепи.
Методи третаменту було обрано як нехірургічні (ортодонтичні + ортогнатичні гвинти і ІМФ), так і комбіновані з хірургічним лікуванням. Всім пацієнтам було проведено лабораторне та рентгенологічне дослідження. Радіологія включала ОЗГ і 3D комп'ютерну томографію. Ці пацієнти були обстежені педіатром, дитячим хірургом, нейро-травматологом і анестезіологом.
Лікування планувалося індивідуально, виходячи з віку і локалізації перелому. Застосовувалися три методи лікування: нехірургічний, хірургічний і комбінований. З 15 пацієнтів 3 пацієнти були проліковані не хірургіч-ним шляхом (Орто,ортогнатичні гвинти та IMF ). Алгоритм нехірургічного лікування: важливо зробити репозицію за допомогою ортодонтичного апарату відразу після травми протягом двох тижнів I клас гумових кілець і наступним кроком буде розміщення III класу, III клас гумові кільця і поперечна середня лі-нія повинні бути репозиціоновані з кільцями, а та-кож. У разі, якщо тільки 10 або менше зубів присутні ортогнатичні гвинти повинні бути розміщені для стабілізації. В результаті консервативного лікування середнє відхилення становило 6,6 мм до лікування, 0,3 мм через 3 місяці лікування, а через 6 місяців відхилення не спостерігалося. Тільки одне хірургічне лікування було виконано у 10 пацієнтів. Лікування складалося з операції остеосинтезу титанової міні-пластиною. Медіана відхилення у цих дітей станови-ла 4,4 мм до лікування, 0,9 мм через 3 місяці після лі-кування та 0,8 мм через 6 місяців.
2 з 15 пацієнтів пройшли комбіноване хірургічне та ортодонтичне лікування. Це лікування включає в себе остеосинтетичну фіксацію щелепно-нижньощелепної області гумовими кільцями. На момент надходження середнє відхилення склало 2 мм до лікування, 1,5 мм через 3 місяці після лікування і 0,5 мм через 6 місяців. У кожній з трьох груп лікування стан виросткового-суглобового піднесення і етапи лікування контролю-валися одним і тим же лікарем.
Висновок. При порівнянні хірургічних і консерватив-них методів в нашому дослідженні було вирішено, що в залежності від клінічного випадку консервативний метод може розглядатися як основний метод вибо-ру. В даний час існує безліч способів лікування переломів щелепи у дітей. Проте, кількість усклад-нень невелика. Перевага одного методу над іншим дозволяє застосовувати його стандартним способом в будь-яких клінічних умовах. Правильне і своєчасне лікування може привести до тяжких наслідків в організмі, що росте. Також відсутній комплексний протокол лікування за віковими критеріями, типу пе-релому і локалізації переломів щелепи. З урахуванням цих критеріїв розробляється стандартний протокол.
Посилання
Akbulut N., Tümer M., Ertem S. Çocuklarda kondil kırıklarında konservatif yaklaşım: bir olgu sunumu. Cumhuriyet Dent J., 2014, 17(3):291-295
Akdemir K. Çocuklarda alt çene kırıkları ve tedavi şekilleri. Bitirme tezi, 2007: 37 s.
Amro A., Samsonov V., Grebnev G., Iordanishvili A. Features of the clinical picture of mandibular fractures in dif-ferent age periods. VRMA, 2012; 4(40):49-51
Komelyagin D.Yu., Dergachenko A.V., Dubin S.A., Petukhov A.V. i dr. Lechenie detey s perelomami kostey chelyustno-litsevoy oblasti posle ukusov zhivotnykh.[ Treatment of children with bone fractures in the maxillofacial region after animal bites.] Sbornik tezisov VI Vserossiyskoy nauchno-prakticheskoy konferentsii s mezhdunarodnym uchastiem «Osteosintez litsevogo cherepa», 20-21 aprelya 2016 g., Moskva – M.: Izdatel'stvo Pervogo MGMU im. I.M. Sechenova; 2016:68.
Kharitonov D.Yu., Tikhonov E.V. Dependence of the severity of facial bone damage in children on the circum-stances of the injury. Vestnik. novykh meditsinskikh tekhnologiy. 2014; 1:1-3.
Agnihotri A., Agnihotri D., Dwivedi D., Dwivedi V. Management of pediatric mandibular fracture using acrylic cap splint & circum-mandibular wiring. A report of 12 cases. Int J Orthop Traumatol Surg Sci. 2015: 1(1): 16-19.
Allareddy V., Itty A., Maiorini E., Lee M. et al. Emergency department visits with facial fractures among chil-dren and adolescents: An analysis of profile and predictors of causes of injuries. J Oral Maxillofac Surg. 2014;72:1756-1765.
Chen H., Neumeier A., Davies B., Durairaj V. Analysis of pediatric facial dog bites. J. Craniomaxillofac trauma reconstruction, 2013; 6: 225-232.
Divesh S., Gauba K., Goyal A., Rattan V. Compre-hensive management of pediatric mandibular fracture caused by an unusual etiology. African Journal of Trauma, Jan-Jun. 2014; 3(1):39-42.
Filinte G., Akan I., Çardak G., Mutlu Ö. et al. Di-lemma in pediatric mandible fractures: resorbable or metallic plates? Ulus Travma Acil Cerrahi Derg; November. 2015;6(21):509-513.
Horswell B., Jaskolka M. Pediatric Maxillofacial Surgery. J Oral and Maxillofacial Surgery Clinics of North America. 2012;3(24):350-364.
Bragina V. G., Gorbatova L. N. Trauma of the max-illofacial region in children. Ekologiya cheloveka, 2014;2:20-24.
