РЕНТГЕНОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА КІСТ ЩЕЛЕП У ДІТЕЙ

Анотація

Рентгенографія – це основний метод діагностики кіст щелеп у дітей. Даний метод дозволяє, оцінити стан кісткової тканини, наявність кістозної порожнини – її локалізацію, розміри, вміст, взаємовідношення відносно анатомічних структур, стан зубів, виявити причинний зуб при одонтогенних кістах, встановити попередній діагноз та визначити подальшу тактику лікування. На сьогоднішній день найбільш інформативним методом діагностики кіст щелеп є комп’ютерна томографія кісток (КТ). Воно дає в повному обсязі уявлення про кістозну порожнину, її положення відносно анатомічних структур, стан кісткової тканини та причинних зубів, положення фолікулів постійних зубів в трьох площинах. Мета досліження. Визначити найбільш інформативні методи діагностики та виявити рентгенологічні особливості кіст щелеп у дітей. Методи дослідження. Проведений ретроспективний аналіз додаткових рентгенологічних методів дослідження 286 історій хвороб пацієнтів з кістами щелеп віком від 4 до 17 років. Аналіз історій хвороб проводився відповідно розробленій карті обстеження. Статистичну обробку даних виконано за допомогою програми «IBM SPSS Statistic 23». Результати. При оцінці рентгенологічних методів діагностики приділяли увагу причинним зубам та їх стану, поруч розташованим зубам та фолукулам зубів, які обернені в кістозні порожнини. Було виявлено наступні показники: корені причинних зубів були резорбовані в 82% (n=237) випадках, не резорбовані в 2% (n=6), сусідні зуби були пломбовані в 53% (N=153) випадках, та в 47% (n=133) були інтактними; положення зачатка постійних зубів було змінене в 83% (n=131), та в 17% (n=27). Наукова новизна. Проаналізовано додаткові рентгенологічні методи діагностики кіст щелеп у дитячому віці. Висновки. Основним методом діагностики кіст щелеп є рентгенологічні, серед яких перше місце посідає ОПТГ. Але найбільш інформативним методом діагностики є КТ, що дає змогу деталізувати зображення, виявити наявність кістозної порожнини, її відношення щодо анатомічних структур, оцінити кісткову структуру в період реабілітації, дати чіткі прогностичні критерії щодо зачатка постійного зуба.