ОЦІНКА ЯКОСТІ ЖИТТЯ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ВНУТРІШНЬОСУГЛОБОВИМИ ПОРУШЕННЯМИ

Анотація

Захворювання скронево-нижньощелепного суглоба в клініці ортопедичної стоматології спостерігається досить часто у вигляді хронічних процесів і посідають особливе місце у плані діагностики та лікування через різноманітну, складну клінічну картину. Особливе місце у порушенні роботи скронево-нижньощелепного суглоба належить підвищенню тонусу жувальних м'язів та порушенню їх функції. Не можна не враховувати у патогенезі захворювань скронево-нижньощелепного суглоба і роль порушень оклюзійних взаємовідношень. Правильному діагностичному процесу стає на заваді відсутність єдиної класифікації захворювань суглоба. Дані літератури та клінічні спостереження свідчать, що в етіології і патогенезі захворювань скронево-нижньощелепного суглоба мають значення вищеназвані причини. Необхідно підкреслити взаємообумовленість усіх цих етіологічних моментів. Мета. Підвищення надання якості ортопедичної стоматологічної допомоги шляхом оптимізації маршруту пацієнта із дисфункцією СНЩС Матеріали і методи. Ретроспективним методом ми проаналізували лікування 128 613 пацієнтів з дисфункцією СНЩС, перебіг лікування та комплексний підхід лікарів центру за 2023 рік; статистичні. Результати дослідження та обговорення. 84,4% пацієнтів (І) групи (основної) з вираженим синдромом больової дисфункції СНЩС, які отримували до комплексного стандартного лікування міорелаксучі шини мали позитивний ефект клінічного лікування та в середньому потребували до 7 відвідувань Стоматологічного центру, на відміну від 15,6% пацієнтів «ІІ» (порівняльної групи), які мали загальне стандартне комплексне лікування синдромом больової дисфункції СНЩС без застосування міорелаксуючих шин, мали до 12 відвідувань Стоматологічного центру та довготривалим збереженням симптомів больової дисфункції СНЩС. Результат оклюзійної терапії у зв’язку з перебудовою міостатичного рефлексу та оклюзійних співвідношень з урахування різних за видами оклюзіопатій у пацієнтів потребує, в подальшому, обов’язкового протезування різними типами ортопедичних конструкцій, які б забезпечили реконструкцію функціональної оклюзії. Висновки. Висока клінічна ефективність лікування групи пацієнтів (84,4%) з вираженим синдромом больової дисфункції СНЩС, що мала переважну чисельність у жінок, на відміну від групи чоловіків, визначалася при лікуванні даної патології за допомогою міорелаксуючих кап та стандартним затвердженим протоколом, що дозволило підвищити якість життя пацієнтів, скоротити кількість візитів до стоматолога, а також досягти зменшення строків лікування таких пацієнтів. Пацієнти з невираженим синдромом больової дисфункції СНЩС як жінки, так і чоловіки, що отримували стандартне лікування згідно розроблених і затверджених протоколів МОЗ України без застосування міорелаксуючих кап мали невисоку клінічну ефективність проведеного лікування (15.6%), яке збільшувало строки лікування даної патології, на тлі зменшення якості їх життя, що потребує подальшого спостереження за клінічними проявами та знаходження більш дієвих методик лікування цих патологічних станів.