ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ЛИЦЬОВОЇ ДУГИ У ДІТЕЙ ДЛЯ ДИСТАЛЬНОГО ПЕРЕМІЩЕННЯ ПОСТІЙНИХ МОЛЯРІВ ВЕРХНЬОЇ ЩЕЛЕПИ

Анотація

Аномалії зубощелепної системи у дітей є поширеною проблемою, яка може призводити до функціональних та естетичних порушень, негативно впливаючи на якість життя пацієнтів. Одним із ключових завдань ортодонтичного лікування є дисталізація постійних молярів верхньої щелепи для створення необхідного місця в зубному ряду та корекції оклюзії. Використання лицевої дуги є одним із методів дистального переміщення молярів, проте питання її ефективності та умов застосування залишаються актуальними. Метою дослідження було вивчення ефективності використання лицьової дуги для дистального переміщення постійних молярів верхньої щелепи у дітей. Матеріали та методи. У дослідженні брали участь діти віком від 8 до 11 років з аномаліями зубощелепної системи. Використовували стандартну лицеву дугу зі стопорами та шийною пов’язкою, яку пацієнтам рекомендували носити протягом певної кількості годин щодня. Для оцінки змін у морфологічній будові лицьового відділу черепа проводили телерентгенографію в боковій проекції до та після лікування. Статистичний аналіз даних здійснювали за допомогою t-критерію Стьюдента при рівні значущості p<0,01. Результати дослідження. Застосування лицевої дуги сприяло дистальному переміщенню перших постійних молярів верхньої щелепи у більшості пацієнтів, що дозволило нормалізувати оклюзію та створити додаткове місце в зубному ряду. Спостерігалося також спонтанне дистальне переміщення премолярів та незначний оральний нахил різців верхньої щелепи. Ефективність лікування значною мірою залежала від рівня кооперації з пацієнтами, оскільки успішність дисталізації вимагала тривалого та регулярного носіння апарату. Висновки. Використання лицевої дуги є ефективним методом дисталізації постійних молярів верхньої щелепи у дітей, що сприяє корекції аномалій зубощелепної системи та покращенню функціонального стану. Успішне застосування методу залежить від високого рівня співпраці з пацієнтом та дотримання рекомендацій щодо режиму носіння апарату. Отримані результати підкреслюють важливість подальших досліджень для оптимізації методик ортодонтичного лікування у дітей.