ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ СИСТЕМИ «АНТИМІКРОБНИЙ ЗАХИСТ – БАКТЕРІАЛЬНА КОНТАМІНАЦІЯ» У РОТОВІЙ РІДИНІ ПАЦІЄНТІВ З ПЕРИІМПЛАНТИТАМИ НА ТЛІ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ

Анотація

Периімплантити належать до найбільш поширених ускладнень дентальної імплантації, що може призводити до втрати імплантатів та істотного погіршення якості життя пацієнтів. Супутні захворювання, такі як пародонтит та атеросклероз, істотно ускладнюють клінічний перебіг периімплантитів, посилюють запальні процеси та можуть прискорювати резорбцію кісткової тканини. Стан системи «антимікробний захист – бактеріальна контамінація» у ротовій рідині є одним із ключових показників ефективності лікування та профілактики периімплантитів, оскільки високий рівень уреази свідчить про зростання бактеріального навантаження, а зниження активності лізоциму – про ослаблення місцевих протимікробних механізмів. Мета дослідження. Оцінити ефект лікувального комплексу препаратів на стан системи «антимікробний захист – бактеріальна контамінація» у ротовій рідині пацієнтів з переімплантитами. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь пацієнти з периімплантитами віком від 25 до 55 років. Вони були розподілені на групи: соматично здорові особи, пацієнти, які отримували лише базову терапію, та пацієнти, які додатково застосовували лікувально-профілактичний комплекс, що включав препарати з антиоксидантною та протизапальною дією, засоби для відновлення мікробіоценозу та мікроциркуляції, а також препарати з остеотропним механізмом дії. У ротовій рідині визначали ступінь дисбіозу за співвідношенням відносних активностей уреази до активності лізоциму. Статистичний аналіз проводили з використанням t-критерію Стьюдента при рівні значущості p<0,01. Результати дослідження. У пацієнтів із периімплантитами, ускладненими пародонтитом та атеросклерозом, до початку лікування виявлено суттєве підвищення ступеня дисбіозу порівняно з контрольними показниками. Базова терапія (група порівняння) призводила до тимчасового зниження дисбіозу лише в перший місяць лікування; надалі показник перевищував вихідний рівень вже через 3–6 місяців. У пацієнтів основної групи, які додатково приймали лікувально-профілактичний комплекс, відбувалося значне та стійке зменшення ступеня дисбіозу: через 6 місяців він досягав величин, близьких до норми, а протягом року зберігалася позитивна динаміка, що свідчить про ефективність та пролонговану дію запропонованого комплексу. Висновки. Комбіноване застосування лікувально-профілактичного комплексу з базовою терапією ефективно нормалізує біохімічні маркери стану місцевої неспецифічної реактивності та рівня мікробного обсіменіння у пацієнтів з периімплантитами на тлі супутніх захворювань. Це підтверджує доцільність використання такого підходу в клінічній практиці для покращення результатів лікування та попередження ускладнень.