ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ ВАРІАНТІВ СТІЙКОЇ НАЗОФАРИНГЕАЛЬНОЇ ОБСТРУКЦІЇ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ З ЗУБОЩЕЛЕПНИМИ АНОМАЛІЯМИ НА ВИБІР РЕЗУЛЬТАТИВНОЇ ТАКТИКИ ЛІКУВАННЯ

Анотація

Вивчення впливу варіантів стійкої назофарингеальної обструкції у дітей та підлітків з зубощелепними аномаліями на вибір результативної тактики лікування Мета роботи. Вивчення структури передумов та причини виникнення зубощелепних аномалій (ЗЩА) у дітей та підлітків, пов'язаних із стійкою назофарингеальною обструкцією в залежності від віку та результативності комплексного лікування ЗЩА в залежності від факту своєчасного хірургічного втручання в назофарингеальній зоні. Матеріали і методи дослідження. Нами було обстежено 149 пацієнта які мали ЗЩА за рахунок стійкого утруднення носового дихання (УНД). Вік хворих коливався від 6 до 18 років, з них було 77 хлопчиків та 71 дівчинка. Попередній відбір хворих включав збір анамнезу, ендоскопічний огляд ЛОР-органів, риноманометрію, консультацію алерголога з загальною та специфічною алергодіагностикою (у разі підозри на алергічний риніт) та стоматолога-ортодонта (з телерентгенограмою, панорамною рентгенографією щелеп, рентгенограмною піднебіного шва, рентгенограмою кисті, КПКТ – в залежності від потреб при кожній конкретній ортодонтичній патології). Для вивчення структури передумов виникнення ЗЩА з УНД пацієнти були поділені на 2 групи в залежності від віку. До першої основної групи увійшло 78 дітей у віці від 6 до 12 років, до другої – 71 дітей у віці від 13 до 18 років. До контрольної групи увійшло 32 пацієнти з ЗЩА з оториноларингологічними захворюваннями, які не привели до стійкої назофарингеальної обструкції, у яких було відсутнє ротове дихання. Для вивчення результативності лікування пацієнтів з ЗЩА при стійкому УНД 101 пацієнт віком від 6 до 18 років, яким було показано хірургічне лікування в назофарингеальній зоні поділено на 2 основні групи в залежності від присутності чи відсутності алергічного риніту (АР) у даного конкретного пацієнта. До основної групи № 1 увійшли 36 пацієнтів з діагнозом з будь-яким варіантом діагнозу + АР. До основної групи № 2 було включено 34 пацієнта з будь-яким варіантом діагнозу без АР . Контрольну групу склав 31 пацієнт з подібним оториноларингологічним діагнозом у котрих хірургічне лікування не проводилось за причин відсутності згоди або проводилось несвоєчасно, в більш піздньому віці після тривалих спроб консервативного лікування. Результати ті їх обговорення. У статті наведені результати розподілу оториноларингологічних нозологій серед дітей та підлітків з ЗЩА з стійкою назофарингеальною обструкцією (СНФО), враховуючи вікові категорії. Показано, що тільки 7,38% пацієнтів з ЗЩА при СНФО мають оториноларингологічний діагноз з однією нозологією. Тоді як у пацієнтів з ЗЩА без СНФО обструкції такий відсоток складає 96,88%. Надана оцінка результатів лікування пацієнтів з ЗЩА при СНФО в залежності від факту своєчасного хірургічного втручання в назофарингіальній зоні. Висновки. Частіше (при Р<0,05) у дітей 6–12 років ЗЩА при СНФО супроводжується гіпертрофією глоткового мигдалика ГГМ, а у дітей 13–18 років – АР при (Р<0,01). 2. Фактором виникнення ЗЩА при СНФО, є поєднання декількох причин з боку назофарингеальної зони у конкретного пацієнта, що ускладнює перебіг хвороби з більш гарантованим розвитком ЗЩА. 3. АР є лідером, який супроводжує виникнення ЗЩА при СНФО в обох вікових групах, але ніколи не був монопричиною цієї патології в нашому досліджені. 4. Своєчасне хірургічне втручання в назофарингіальній зоні при ЗЩА з СНФО достовірно при Р<0,05 призводить до позитивних результатів лікування ЗЩА через 1 рік після закінчення ортодонтичного лікування. 5. АР може бути обтяжуючим фактором при лікуванні ЗЩА з СНФО, як фактор стійкого УНД, на який не можна впливати хірургічним втручанням.