МОРФОМЕТРИЧНА ОЦІНКА ВЕЛОФАРИНГЕАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ У ДІТЕЙ У НОРМІ

Анотація

Актуальність. Велофарингеальний комплекс через глибоке розміщення, обмеження повітроносними шляхами, м’язами та кістками є досить важким об’єктом для дослідження. Основними методами дослідження є: антропометричні, ендоскопічні, логопедичні. Жоден із них не візуалізує основні м’язи м’якого піднебіння, не дає повної характеристики всіх структур ВФК та його анатомо-топографічні співвідношення з оточуючими тканинами. Останніми роками досить поширеною стала магнітно-резонансна томографія, яка є неінвазивним методом, швидко проводиться сканування, дозволяє провести оцінку м’язів м’якого піднебіння та задньої стінки глотки, виявити причину велофарингеальної недостатності та спланувати оперативне втручання. Матеріали та методи. Досліджено 115 МРТ дітей без патології велофарингеального комплексу віком від 3 місяців до 18 років. Результати. МПМП має 2 піки росту: до 1 року збільшуються в 2 рази порівняно з 4 міс. та в 6 років – в 1,2 раза порівняно з 5 роками. До року МПМП росте за рахунок як інтравелярної та екстравелярної частини його. Після 1 року до 6 років екставелярна частина збільшується в 2 рази, а інтравелярна вже після 12 міс. не має значного росту. Відстань між місцями прикріплення МПМП збільшується в 2,5 раза до 6 років, а відстань між місцями вплетення в м’яке піднебіння збільшується в 1,4 раза до 12 міс. та в 1,3 раза до 18 років порівняно з 12 міс. МНМП збільшується до 6 років в 1,4 раза, після чого подальші зміни статистично не достовірні. Екстравелярна та інтравелярна частини його збільшуються також в 1,4 раза. Довжина м’якого піднебіння показує поступове збільшення протягом усього вікового періоду дослідження – в 1,5 раза до 18 років, а показник товщини м’якого піднебіння збільшується до 1-го року в 2 рази та не показує зміни до 18 років. Відстань до задньої стінки глотки збільшується до 1 року в 3–4 рази. Розміри мезофарингсу показують збільшення своїх показників до 18 років від 2,2 до 3,5 раза. Але відзначаються значні вікові варіації їх. Висновки. Ріст м’якого піднебіння превалює за рахунок м’яза підіймача в період до 2 років за рахунок як екстра-, так і інтравелярної його частини, з 3-річного віку подовження відбувається і за рахунок м’яза натягувача м’якого піднебіння. Ширина, глибина та висота мезофарингсу збільшується з віком дитини та вказує на залежність більшою мірою від екстравелярної частини м’язів підіймача та натягувача м’якого піднебіння, а також від об’єму лімфоїдної тканини носоглотки. Відстань до задньої стінки глотки залежить від довжини м’якого піднебіння та вираження аденоїдних вегетацій. Для ефективного результату проведення операцій з приводу незрощення м’якого піднебіння необхідне подовження останнього та зменшення ширини та глибини мезофарингсу. Для цього необхідно провести міопластику до рівня вплетення м’язів у м’яке піднебіння та перемістити в правильне положення. А у разі вираженого недорозвитку незрощених фрагментів провести зменшення глибини мезофарингсу шляхом ретротраспозиції.