ОСОБЛИВОСТІ ЕТІОЛОГІЇ І КЛІНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ ПРИ ДІАГНОСТИЦІ ХЕЙЛІТІВ (КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК)

Анотація

Обізнаність у питаннях етіології, клініки та симптоматики різних форм хейлітів дозволить лікареві-стоматологу провести вірну диференційну діагностику, своєчасно поставити діагноз, уникнути помилки під час вибору тактики лікування та усуне ризики розвитку подальших ускладнень. У клінічному випадку при об'єктивному обстеженні хворої зі сухою формою ексфоліативного хейліту виявлено в ділянці від зони Клейна до середини нижньої губи тріщини, великі за розміром, напівпрозорі, жовтуваті лусочки, прикриплені в середині та дещо припідняті по краях. В ділянках відриву лусочок спостерігали суху, гіперемійовану поверхню. Верхня губа уражена меншою мірою, досліджували її сухість, маленькі за розміром і незначні за кількістю лусочки. Слизова, шкіра і кути губ пошкоджені не були. При об'єктивному обстеженні хворого з метеорологічним хейлітом спостерігали на червоній облямівці нижньої губи незначні гіперемію та набряк, сухість, прикріплені до облямівки прозорі лусочки, неглибокі тріщинки. Слизова і шкіра губ були без патологічних змін. Призначений нами per os рослинний заспокійливий препарат і місцеве використання гелю, який володіє кератопластичним і гідратувальним (за рахунок вмісту декспантенола), бактерицидним, віруліцидним, протигрибковим (за рахунок вмісту мірамістину) впливом, призвело до повної епітелізації поверхні червоної облямівки нижньої і верхньої губи протягом 9 діб з дня призначення лікування. При проведенні диференційної діагностики різних форм хейлітів, лікарю-стоматологу достатньо легко зорієнтуватися і поставити вірний діагноз, коли він спирається на дані анамнезу, володіє певними знаннями, які дозволяють аналізувати скарги, відмічати особливості локалізації й динаміку розвитку первинних і вторинних елементів ураження, тривалість патологічного процесу, взаємозв’язок із загальносоматичними захворюваннями. При правильній постановці діагнозу пацієнт отримує своєчасне і адекватне лікування, що призводить до швидкої реконвалесценції, знижує ризик розвитку рецидивів.