ДОСЛІДЖЕННЯ АКТИВНОСТІ МАРКЕРІВ СТАНУ МІСЦЕВОЇ НЕСПЕЦИФІЧНОЇ РЕАКТИВНОСТІ ТА РІВНЯ МІКРОБНОГО ОБСІМЕНІННЯ У РОТОВІЙ РІДИНІ ПАЦІЄНТІВ З ПЕРИІМПЛАНТИТАМИ НА ТЛІ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО КОМЛЕКСУ

Анотація

Періімплантити є серйозною проблемою сучасної стоматології, особливо серед пацієнтів з дентальними імплантатами. Наявність супутніх захворювань, таких як пародонтит та атеросклероз, може підсилювати запальні процеси та ускладнювати перебіг захворювання, спричиняючи зниження місцевої неспецифічної реактивності та підвищення рівня мікробного обсіменіння. Мета дослідження. Оцінити вплив лікувально-профілактичного комплексу препаратів на біохімічні маркери стану місцевої неспецифічної реактивності та рівня мікробного обсіменіння – лізоцим та уреазу – у ротовій рідині пацієнтів з періімплантитами. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь пацієнти з періімплантитами віком від 25 до 55 років. Вони були розподілені на групи: соматично здорові особи, пацієнти, які отримували лише базову терапію, та пацієнти, які додатково застосовували лікувально-профілактичний комплекс, що включав препарати з антиоксидантною та протизапальною дією, засоби для відновлення мікробіоценозу та мікроциркуляції, а також препарати з остеотропним механізмом дії. У ротовій рідині визначали активність уреази та лізоциму як показники мікробного обсіменіння та стану місцевої неспецифічної реактивності відповідно. Статистичний аналіз проводили з використанням t-критерію Стьюдента при рівні значущості p<0,01. Результати дослідження. У пацієнтів з пері- імплантитами на фоні пародонтиту та атеросклерозу було виявлено підвищення активності уреази та зниження активності лізоциму у ротовій рідині, що свідчить про посилене мікробне обсіменіння та ослаблення місцевого антимікробного захисту. Застосування базової терапії призводило до тимчасового покращення цих показників, проте в подальшому вони поверталися до початкових значень. Додаткове використання лікувально-профілактичного комплексу забезпечило стійке зниження активності уреази та підвищення активності лізоциму, наближаючи їх до рівнів соматично здорових пацієнтів та зберігаючи позитивну динаміку протягом року. Висновки. Комбіноване застосування лікувально-профілактичного комплексу з базовою терапією ефективно нормалізує біохімічні маркери стану місцевої неспецифічної реактивності та рівня мікробного обсіменіння у пацієнтів з періімплантитами на тлі супутніх захворювань. Це підтверджує доцільність використання такого підходу в клінічній практиці для покращення результатів лікування та попередження ускладнень.