АКТИВНІСТЬ МАРКЕРІВ ЗАПАЛЕННЯ У БІОЛОГІЧНИХ РІДИНАХ ПАЦІЄНТІВ НА ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНОМУ ЕТАПІ ЛІКУВАННЯ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТА ІІ- ІІІ СТУПЕНЯ

Анотація

Мета дослідження – дослідити активність маркерів запалення у біологічних рідинах пацієнтів на передопераційному етапі лікування з генералізованим пародонтитом ІІ–ІІІ ступеня. Методи дослідження. Було проведено біохімічне та цитохімічне дослідження маркерів запалення у пацієнтів з генералізованим пародонтитом ІІ–ІІІ ступеня (39 хворих з ГП ІІ ступеня та 21 хворий з ГП ІІІ ступеня) на передопераційному періоді та 30 осіб з інтактним пародонтом (порівняльна група). Задля досягнення поставленої мети з’ясовували антиокисну активність, антитриптичну активність і трипсино- подібну активність ротової рідини, методом твердо- фазового імуноферментного аналізу (ELISA) визначали вміст інтерлейкінів ФНП-α, Il-1β, секреторного sIgA та лізоциму у ротовій рідині. Цитохімічним методом в крові вивчали активність сукцинатдегідрогенази та лактатдегідрогенази. Наукова новизна. У результаті проведених біохімічних і імунологічних досліджень було встановлено, що у хворих на ГП ІІ-ІІІ ступеня спостерігалось підвищення у ротовій рідині антиоксидантної активності на 39,39 %, антитриптичної активності на 34,60 %, р<0,05 та трипсиноподібної активності на 26,80 %, р<0,01, стосовно даних у порівняльній групі, що може вказувати на напруження адаптивно – компенсаторних механізмів у порожнині рота обстежених. Зниження у ротовій рідині вмісту sIgA на 17,95 %, р<0,05, активності лізоциму на 34,16%, р<0,01, на тлі підвищення концентрації у ротовій рідині IL-1β на 54,32 %, р<0,01 та ФНП-L на 75,05 %, р<0,05, що вказувало на зниження місцевих механізмів неспецифічного імунітету хворих. Також досліджено зниження активності у нейтрофілах периферійної крові у середньому, сукцинатдегідрогенази на 20,75 %, р<0,01, на тлі збільшення активності лактатдегідрогенази 22,32 %, р<0,05, що ймовірно, засвідчувало виражені процеси ушкодження клітин пародонтального комплексу. Висновок. Отже, біохімічні дослідження ротової рідини показали, що у хворих на ГП ІІ-ІІІ ступеня збільшувались значення АОА, АТА і ТПА, що можна трактувати, як компенсаторну реакцію у порожнині рота при дистрофічно – запальних процесах. Зниження у ротовій рідині вмісту sIgA, активності лізоциму на тлі підвищення рівня IL-1β і ФНП-L засвідчує процеси дисбалансу місцевого імунологічного статусу у даної групи пацієнтів і можуть бути досить чутливими маркерами оцінки ефективності лікування у хворих з розвинутими формами ГП. Дослідження цитохімічної активності нейтрофілів у периферійній крові дозволили зробити висновок, що дистрофічно – запальний процес у тканинах пародонту супроводжується зниженням аеробного окислення і збільшенням анаеробного гліколізу.