ФАКТОРИ ВПЛИВУ ТА ПІДХОДИ ДО ОПТИМІЗАЦІЇ ОЦІНКИ МІЖОКЛЮЗІЙНИХ СПІВВІДНОШЕНЬ ВЕРХНЬОЇ ТА НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕП ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ДАНИХ ІНТРАОРАЛЬНОГО СКАНУВАННЯ

Анотація

Мета дослідження. Вивчити та систематизувати дані літератури щодо факторів впливу, особливостей реєстрації та валідності діагностованих параметрів міжоклюзійних співвідношень верхньої та нижньої щелеп (в умовах статичного положення максимальної інтеркуспідації), встановлених з використанням технології інтраорального сканування, а також підходів до оптимізації цифрової верифікації таких. Матеріали та методи. Проведене дослідження було організовано у форматі комплексного огляду літератури. Пошук наукових джерел, афілійованих із поставленою метою дослідження, забезпечувався через пошукову систему Google Scholar (https://scholar. google.com/) за ключовими словами «intraoral scanning», «virtual static occlusion», «bite scan», «maxillomandibular relationship» при різних їхніх комбінаціях з використанням функцій розширеного пошуку. При відповідності інформації наведеної у резюме наукової роботи поставленій меті даного дослідження проводився подальший деталізований контент-аналіз тексту роботи з пошуком даних, відповідних сформульованим категоріям цільового контент-аналізу. Наукова новизна. Чутливість реєстрації статичних оклюзійних взаємовідношень при використанні технології інтраорального сканування за даними доступного мета-аналізу становить на рівні 0,76, тоді як специфічність – на рівні 0,80; при цьому у більшості попередніх досліджень повідомлялось про рівень девіацій при реєстрації оклюзійних взаємовідношень та контактів за даними інтраорального сканування в межах 0,5 мм, хоча в окремих роботах були продемонстровані і вищі показники відхилень. Рівень чутливості у 70% та специфічності в 95% для інтраоральних сканів можна вважати мінімально прийнятним для клінічно-точної оцінки міжоклюзійних взаємовідношень щелеп. Правдивість реєстрації оклюзійних співвідношень у стані максимальної інтеркуспідації залежить від використовуваної технології інтраорального сканування та відрізняється між такими. Наявність ділянок відсутності двох і більше зубів знижує точність реєстрації оклюзійних співвідношень верхньої та нижньої щелеп у стані максимальної інтеркуспідації. Висновки. Підхід до цифрової реєстрації статичної оклюзії з використанням інтраорального сканера можна інтерпретувати як такий, що характеризується порівнюваною точністю із аналоговими методами у випадках відсутності ділянок адентії, при стабільних оклюзійних контактах, при одиночно відпрепарованих зубів, або ж при відсутності одиночних зубів у дистальних ділянках при достатній стабільності прикусу. Кількість зубів, які включені у скан-реєстрат оклюзійних співвідношень, а також положення таких, впливають на точність цифрових bite-реєстратів отриманих технологією інтраорального сканування. При тотальній реабілітації ортопедичними конструкціями з опорою на власних зубах з метою належної реєстрації міжколюзійних співвідношень доцільно застосувати класичні еластомерні відбитки, або ж комбінацію таких із цифровими сканами-реєстратами, отриманими до препарування з фронтальної та дистальних ділянок щелеп (білатерально).