ПОШИРЕНІСТЬ УРАЖЕННЯ ТКАНИН ПАРОДОНТУ У ДІТЕЙ У РАЗІ СУПУТНЬОГО ДИФУЗНОГО НЕТОКСИЧНОГО ЗОБУ
DOI:
https://doi.org/10.35220/2078-8916-2022-43-1.13Ключові слова:
пародонт, дифузний нетоксичний зоб, дітиАнотація
Йододефіцитні захворювання становлять важливу медико-соціальну проблему, оскільки значна територія України за біогеохімічними показниками характеризується низьким вмістом йоду у навколишньому середовищі, що є причиною розвитку гіпотиреозу. Водночас є чимало інших чинників, які впливають на організм дитини і призводять до розвитку захворювань щитоподібної залози [1–2]. Епідеміологічні дослідження, проведені в Карпатському регіоні, показали, що йому притаманна різного ступеня йодна недостатність [3–6]. Поглиблене вивчення причин виникнення зобу на Буковині професором М.М. Ковальовим показало, що разом із нестачею йоду важливу роль відіграє дефіцит макро- і мікроелементів, що супроводжує певні регіони [7]. Нестача йоду сприяє зобогенезу і зменшенню секреторної здатності щитоподібної залози. Внаслідок зменшення інтратиреоїдного йоду в залозі зменшується синтез дийодтирозину і зростає кількість монойодтирозину, збільшується співвідношення гормонів внаслідок зростання біологічно активнішого трийодтироніну. Цим компенсується еутиреоїдний стан на тлі нестачі йоду. Адаптивним проявом дефіциту йоду є зоб, який вважають основною ознакою йодної недостатності; зі зростанням дефіциту йоду чи потреби в тиреоїдних гормонах розміри зоба збільшуються [8–10]. Виникають більш тяжкі форми тиреопатології. Йододефіцит притаманний багатьом країнам світу. Мета. Метою нашої роботи стало визначення поширеності та інтенсивності ураження тканин пародонту у дітей у разі супутнього дифузного нетоксичного зобу. Матеріали і методи. Із метою виявлення динаміки змін клінічних показників із віком нами досліджено дві вікові групи – 12 та 15 років, з яких 180 дітей, хворих на ДНЗ, та 80 соматично здорових дітей. Висновок. Отже, щодо уражень тканин пародонту за ознакою наявності зубного каменю як одного з провідних чинників розвитку запального процесу в яснах та альвеолярній кістці слід відзначити таке: спостерігається низький рівень ураження тканин пародонту у дітей молодшої вікової групи та соматично здорових дітей обох вікових груп. У підлітків, хворих на ДНЗ, спостерігається середній рівень поширеності твердих зубних відкладень та високий у разі ДНЗ ІІ ступеня тяжкості.
Посилання
Малий Д.Ю., Антоненко М.Ю. Епідеміологія захворювань пародонту: віковий аспект. Український науково-медичний молодіжний журнал. 2013. № 4. С. 41–43.
Каськова Л.Ф., Бережна О.Е., Новікова С.В. Проблеми виникнення хронічного катарального гінгівіту у дітей та шляхи їх вирішення. Полтава : ТОВ НВП «Укрпромторгсервіс», 2015. 86 с.
Остапко О.І. Стан тканин пародонту у дітей та підлітків, які проживають у різних регіонах України. Новини стоматології. 2015. № 1(82). С. 78–83.
Хоменко Л.О., Біденко Н.В., Остапко О.І., Голубєва І.М. Дитяча пародонтологія: стан проблем у світі та Україні. Новини стоматології. 2016. № 3(88). С. 67–71.
Roberts M.W. Dental health of children: where we are today and remaining challenges. J Clin Pediatr Dent. 2008. No. 32(3). Р. 231–234.
Davidovic B., Ivanovic M., Jancovic S., Lecic J. The assessment of periodontal health in children age 12 to 15. Serbian Dent J. 2012. No. 59(2). Р. 83–89.
Сущенко А.В., Лепехина О.А., Лепехина Л.И. Результаты исследования распространѐнности патологии пародонта у детей. Международный журнал экспериментального образования. 2015. № 5. С. 41–42.
Veiga K.A., Porto A.N., Matos F.Z., et al. Carie Experience and Periodontal Status in Children and Adolescents with Cleft Lip and Palate. Pediatr Dent. 2017. No. 39(2). Р. 139–144.
Kaur A., Gupta N., Baweja D.K., Simratvir M. An epidemiological study to determine the prevalence and risk assessment of gingivitis in 5-, 12- and 15-year-old children of rural and urban area of Panchkula (Haryana). Indian J Dent Res. 2014. No. 25(3). Р. 294–299.
Moreau A.M., Hennous F., Dabbagh B., Ferraz Dos Santos B. Oral Health Status of Refugee Children in Montreal. J Immigr Minor Health. 2019. No. 21(4). Р. 693–698.
Цепов Л.М., Михеева Е.А., Голева Н.А, и др. Хронический генерализованный пародонтит: ремарки к современным представлениям. Пародонтология. 2010. № 1(54). С. 3–7.
Грудянов А.И., Фоменко Е.В. Этиология и патогенез воспалительных заболеваний пародонта. Москва : МИА. 2010. 96 с.
Дзампаева Ж.В. Особенности этиологии и патогенеза воспалительных заболеваний пародонта. Кубанский научный медицинский вестник. 2017. № 24(5). С. 103–110.
Костригина Е.Д., Зюлькина Л.А., Иванов П.В. Современный взгляд на этиопатогенез пародонтита (обзор литературы). Известия вузов. Поволжский регион. Медицинские науки. 2017. № 3(43). С. 118–128.
Jehani Y.A. Risk factors of periodontal disease: review of the literature. International Jornal of Dentistry. 2014. P. 1–9.
Виженко Є.Є., Зайцев А.В., Ваценко А.В., Рябушко О.Б., Костиренко О.П. Сучасні уявлення про етіологію та патогенез хвороб пародонту. Світ медицини та біології. 2013. № 2. С. 207–211.
