ДИНАМІКА ЗМІН ОСТЕОІНТЕГРАЦІЇ ДЕНТАЛЬНИХ ІМПЛАНТАТІВ У ХВОРИХ ШВИДКОПРОГРЕСУЮЧИМ ГЕНЕРАЛІЗОВАНИМ ПАРОДОНТИТОМ НА ФОНІ ДІАБЕТИЧНОЇ ОСТЕОПАТІЇ

Анотація

Вивчення факторів, що впливають на остеоінтеграцію дентальних імплантатів та їх нестабільність при генералізованому пародонтиті на тлі цукрового діабету 2 типу, і в першу чергу, таких, як ремоделювання, що проявляються прискореною втратою мінеральної щільності кісткової тканини навколо дентального імплантату із-за ініціації остеорезорбції та зниження кісткоутворення може стати основою для оцінки як фізіологічного прояву остеоінтеграції так і для розвитку нестабільності. Мета дослідження. Підвищення ефективності остеоінтеграції дентальних імплантатіву хворих швидкопрогресуючим генералізованим пародонтитом на фоні діабетичної остеопатії шляхом вивчення динаміки змін щільності кісткової тканини та розробки способів медикоментозної корекції ремоделювання кісткової тканини. Матеріал і методи дослідження. Порівняльна ефективність дентальної імплантації вивчалася у 52 хворих швидкопрогресуючий генералізований пародонтит та цукровим діабетом 2 типу, ускладненого системним остеопорозом, деструкцією кісткової тканини пародонту, які були поділені на 2 групи (по 26 хворих) і відрізнялися лише призначеним лікувальним комплексом, а також у 32 пацієнтів із встановленим діагнозом швидкопрогресуючий генералізований пародонтит без загальносоматичної патології, які отримували ідентичний терапевтичний комплекс з ІІ групою. Серед них спостерігалося 56(66,7 %) жінок та 28 (33,3 %) чоловіків. Середній вік склав 41,9±2,36 років. Пацієнтам І, ІІ та ІІІ групи було проведено дентальну імплантацію і у загальній кількості було встановлено 282 внутрішньокісткових дентальних імплантати при цьому ми прагнули того, щоб у кожній групі кількість проведених хірургічних операцій у відсотковому співвідношенні було приблизно однаковим. Результати дослідження. Проведені дослідження показали, що після встановлення дентальних імплантатів у відповідь на оперативне втручання, виникали зміни в альвеолярній кістці, що вели до до суттєвого зниження щільності кісткової тканини та були більш вираженими у хворих І та ІІ груп, ніж у представників ІІІ групи. Застосування фармакокорекції кісткового ремоделювання осеїн-гідроксиапатитного комплексу в поєднанні з морфогенетичним білком (rhBMP-2) після встановлення дентальних імплантатів у хворих із швидкопрогресуючим генералізованим пародонтитом протягом 1,5 місяці викликає посилення остеорегенерації, швидке та виражене відновлення кісткової щільності та швидше завершення остеоінтеграції не менше, ніж у 95 % випадків. Призначення при дентальній імплантації пацієнтам зі швидкопрогресуючим генералізованим пародонтитом при діабетичній остеопатії осеїн-гідроксиапатитного комплексу виявилося малоефективним. При використанні такого методу корекції кісткового ремоделювання спостерігалися нижчі темпи репарації кісткової щільності, що позначалося на уповільнені остеоінтеграції дентальних імплантатів та їх втраті. Висновки. Початкова низька щільність кісткової тканини і порушення в системі кісткового регулювання в комплексі із підвищеною остеорезорбцією та зниженням активності остеогенезу – є фактором ризику при дентальній імплантації у пацієнтів з генералізованим пародонтитом на тлі діабетичної остеопенії, що потребує комплексної антирезорбтивної та остеотропної терапії.