ПОЛІМОРФІЗМ ГЕНІВ COMT (VAL158MET), DRD2 (С32806Т), OPRM1 (А118G), NR3C1 (646C> G) ПРИ МІОФАСЦІАЛЬНОМУ БОЛЬОВОМУ СИНДРОМІ ОБЛИЧЧЯ
DOI:
https://doi.org/10.35220/2078-8916-2021-41-3.2Ключові слова:
міофасціальний больовий синдром, генетичний поліморфізм, дофамінові, опіоїди, глюко- кортикоїдні рецепториАнотація
Актуальність. Біль у ділянці обличчя є однією з най- складніших проблем в сучасній медицині. Обумовлено це перш за все складністю структурно-функціональної організації ділянки обличчя, особливостями її іннерва- ції. Генетичні чинники грають важливу роль в інтен- сивності сприйняття болю. Мутації та однонуклео- тидний поліморфізм (SNP) в дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) можуть частково пояснити багато розходжень у чутливості до болю. Доведено зв’язок між болем і поліморфізмом генів, відповідальних за синтез нейромедіаторів, їх транспортерів і рецепто- рів (норадренергичних, серотонінових, дофамінових, опіоїдних), ферментів, метаболізуючих нейромедіа- тори. Вивчення патогенетичних механізмів розвитку больового синдрому обличчя і вдосконалення методів їх патогенетичної терапії, сьогодні є одним з карди- нальних напрямків у нейростоматологіі. Мета дослідження: вивчення поліморфізму генів COMT (Val158Met), DRD2 (С32806Т), NR3C1 (646C> G), OPRM1 (А118G) при міофасціальному больовому син- дромі обличчя. Матеріали та методи. Для молекулярно-генетич- ного аналізу використовували зразки ДНК генома 10 пацієнтів з діагнозом: міофасціальний больовий синдром обличчя. Виділення ДНК з клітин букального епітелію про- водили за модифікованою методикою з Chelex. Для виявлення однонуклеотидних замін локусів генів OPRM1, DRD2, NR3C1 використовували метод ПЛР- ПДРФ-аналізу, застосовуючи відповідні ендонуклеази рестрикції. Aлельні варіанти гена COMT (Val158Met) оцінювали методом алель специфічної полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Ампліфікацію проводили на термоціклері «Labcycler» (SensQuest, Німеччина). Результати ампліфікації оцінювали шляхом прове- дення горизонтального електрофорезу в 2%-ному ага- розному гелі. Висновки. Результати генотипування пацієнтів з міо- фасціальним больовим синдромом обличчя показали, що 60% пацієнтів у досліджуваній групі, мають алель А в гомо- або гетерозиготній формі поліморфізму Val158Met, G472А гена COMT схильні до підвищеної чутливості до болю і сильнішою запальної реакції. Пацієнтам, які мають знижену щільність дофаміно- вих рецепторів D2 (наявність алелі А1) для зменшення хронічного болю і підвищення больового порогу необ- хідні препарати, що підвищують рівень дофаміну. Наявність мінорного G-алеля у 15% пацієнтів зумов- лює зниження ефективності наркотичних анальгети- ків за терапії больового синдрому. 25% пацієнтів, що несуть мінорний аллель G гена глюкокортикоїдного рецептора (NR3C1), потенційно можуть мати низь- кий рівень кортизолу, що необхідно враховувати при лікуванні опадами. Таким чином, дослідження генетичного поліморфізму пацієнтів з міофасціальним больовим синдромом обличчя показало можливості застосування геноти- пування для зниження факторів ризику формування хронічного міофасциального болю і своєчасної корек- тної терапії.
Посилання
Орлова О.Р., Мингазова Л.Р., Вейн А.М. Миофасциальный болевой синдром лица: клиника, диагностика и лечение с применением ботулинического токсина типа А (Лантокс®). Эффективная фармакотерапия. Неврология и психиатрия. 2010. № 1. С. 36–40.
Широков В.А. Миофасциальный болевой синдром: проблемы диагностики и лечения. Эффективная фармакотерапия. 2017. № 21. С. 22−29.
Diatchenko L., Slade G. D., Nackley A.G., Bhalang K., Sigurdsson A., Belfer I., Goldman D., Xu K., Shabalina S. A., Shagin D., Max M. B., Makarov S.S. Mainer Genetic basis for individual variations in pain perception and the development of a chronic pain condition. Human Molecular Genetics, 2005. №14 (1). P. 135–143.
Гандылян К.С., Карпов С.М., Пузин М.Н. Патогенетические механизмы формирования хронических непароксизмальных прозопалгий на примере височно-нижнечелюстного сустава. Междунар. журнал экспериментального образования. 2014. № 3. С. 39–45.
P. Sean Walsh, David A. Metzger, Russell Higuchi. Chelex 100 as a Medium for Simple Extraction of DNA for PCR-Based Typing from Forensic Material. BioTechniques. 2013.Vol. 54, №. 3. Р. 134–139.
Senagore A. J., Champagne B. J., Dosokey E., Brady J., Steele S. R., Reynolds H. L., et al. Pharmacogeneticsguided analgesics in major abdominal surgery: further benefits within an enhanced recovery protocol. Am. J. Surg. 2017. Vol. 213. № 3. Р. 467–472. 10.1016/j.amjsurg.2016.11.008
Tammimaki A., Mannisto P.T. Catechol-Omethyltransferase gene polymorphism and chronic human pain: a systematic review and meta-analysis. Pharmacogenet Genomics. 2012. № 22. Р. 673–91. doi: 10.1097/FPC.0b013e3283560c46
Спасова А.П., Барышева О.Ю., Тихова Г.П. Полиморфизм гена катехол-о-метил трансферазы и боль. Регионарная анестезия и лечение острой боли. 2017. Т. 11, №. 1. С. 6–12.
Scott D., Stohler C., Egnatuk C.et al. Placebo and nocebo effects are defined by opposite opioid and dopaminergic responses. Arch. Gen. Psychiatry. 2008. V. 65, № 2. Р. 220–231.
Klaus K., Butler K., Curtis F., et al. The effect of ANKK1 Taq1A and DRD2 C957T polymorphisms on executive function: a systematic review and meta-analysis. Neurosci Biobehav Rev. 2019. № 100. Р. 224–236.
Thompson J., Thomas N., Singleton A. et al. D2 dopamine receptor gene (DRD2) Taq1 A polymorphism: reduced dopamine D2 receptor binding in the human striatum associated with the A1 allele. Pharmacogenetics. 1997. Vol. 7, № 6. P. 479–484.
Богданова И.В. Роль дофамина в механизмах формирования некоторых расстройств ЦНС и состояний зависимости (обзор литературы). Український вісник психоневрології. 2011. Т. 19, № 2 (67). С. 5–8.
Циркин, В.И. Багаев, Б.Н. Бейн Роль дофамина в деятельности мозга (обзор литературы). Вятский мед. вестник. 2010. № 1. С. 7–18.
Crist R.C., Berrettini W.H. Pharmacogenetics of OPRM1. Pharmacol. Biochem. Behav. 2014. Vol. 123. P. 25–33. 10.1016/j.pbb.2013.10.018. 15. Huang P., Chen C., Mague S.D., Blendy J.A., LiuChen L.Y. A common single nucleotide polymorphism A118G of the μ-opiod receptor alters its N-glycosylation and protein stability. Biochem. J. 2012. № 441(1). Р. 379–386.
Oertel B.G., Doehring A., Roskam B., Kettner M., Hackmann N., Ferreiros N. et al. Genetic-epigenetic interaction modulates m-opioid receptor regulation. Hum. Mol. Genet. 2012. № 21(21). Р. 4751–60.
Орловский М.А. Аллельный полиморфизм глюкокортикоидного рецептора NR3C1 (GR):от молекулярной биологии до клинического применения. Biopolymers and Cell. 2012. Vol. 28. № 5. P. 338–351.
Левада О.А. Нейропсихологія болю. Нейроnews. 2011. № 3. С. 22–24.
Charmandari, E., Tsigos, C., Chrousos, G. Endocrinology of the stress response, Annu. Rev. Physiol., 2005. № 67. Р. 259–284.
Niddam, D.M., Chan, R.C., Lee, S.H., Yeh, T.C., Hsieh, J.C. Central representation of hyperalgesia from myofascial trigger point. NeuroImage. 2008 № 39. Р. 1299–1306.
McEwen, B.S. Physiology and neurobiology of stress and adaptation: central role of the brain. Physiol Rev. 2007. № 87. Р. 873–904.
Rossum E.F., Akker E.L. Glucocorticoid resistance. Endocr. Dev.–2011. №20. P. 127–136.
Bachmann A.W., Sedgley T.L., Jackson R.V., Gibson J.N., Young R.M., Torpy D.J. Glucocorticoid receptor polymorphisms and post-traumatic stress disorder. Psychoneuroendocrinology. 2005. Vol. 30. № 3. Р. 297–306. doi: 10.1016/j.psyneuen.2004.08.006.
Anderson P. Intractable pain linked to low Cortisol. Medscape, 2016. № 03 (http://www.medscape.com/viewarticle/869649).
