ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ РОТОВОЇ РІДИНИ ПІСЛЯ ЛІКУВАННЯ СІАЛОЗУ В ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГІПОТИРЕОЗОМ
DOI:
https://doi.org/10.35220/2078-8916-2025-55-1.3Ключові слова:
сіалоз, гіпотиреоз, слинні залози, ротова рідинаАнотація
Мета дослідження. Виявити зміни показників ротової рідини після проведеного лікування сіалозу в пацієнтів із гіпотиреозом. Методи дослідження. На підставі результатів комплексного обстеження 73 пацієнтів із гіпотиреозом у 7 осіб виявили початкову стадію сіалозу, клінічно виражену стадію – у 57 осіб, пізню стадію – у 9 хворих. Незначна болісність у ділянках слинних залоз турбувала 25 пацієнтів, а інші хворі неприємних відчуттів або болю в цій ділянці не відзначали. Подальше дослідження проводили 57 пацієнтам, які мали клінічно виражену стадію сіалозу, на тлі гіпотиреозу. Пацієнтів розділили на 3 групи, до першої групи ввійшли 17 осіб, яким застосовували 1% розчин пілокарпіну гідрохлориду по 4 краплі 1–2 рази на день. У другій групі з 19 осіб використовували загальнозміцнювальну терапію, що включала АЕвіт + Вітамін С і фізіотерапевтичні процедури: ультразвукове введення масла прополісу в ділянках привушних слинних залоз. Ультрафонофорез із маслом прополісу проводили за допомогою апарату ультразвукової терапії. Третя група – група контроля, складалась із 21 особи, використовувалась загальнозміцнювальна терапія, що включала АЕвіт + Вітамін С. Наукова новизна. Застосування розробленого нами лікувальнопрофілактичного комплексу, до складу якого входять вітамінний комплекс для загального лікування і ультрафонофорез із маслом прополісу як місцеве лікування сіалозу в пацієнтів із гіпотиреозом, приводить до значного покращення стану ротової порожнини, зменшення слинних залоз, зниження запалення в них, усунення сухості червоної облямівки губ, тріщин і заїд у кутах рота та зменшення реґіонарних лімфовузлів. Висновки. Вивчення концентрації загального білка в ротовій рідині пацієнтів із сіалозом на тлі гіпотиреозу показало його збільшення в усіх групах на початку дослідження. Дослідження активності лужної фосфотази до початку лікування пацієнтів із сіалозом на тлі гіпотиреозу показало підвищений рівень у всіх групах спостереження, 0,34 ± 0,017. Наведені нами дані свідчать про те, що в пацієнтів із сіалозом на тлі гіпотиреозу показник в’язкості ротової рідини залишається на досить високому рівні, логічно припустити, що це може бути істотним чинником, що провокує карієсогенну ситуацію та призводить до запалення ясен у порожнині рота.
Посилання
Surdu A., Foia L.G., Luchian I. et al. Saliva as a Diagnostic Tool for Systemic Diseases – A Narrative Review. Medicina. 2025. № 61 (2). P. 243. doi: 10.3390/medicina61020243.
Тимофєєв О.О. Щелепно-лицева хірургія : підручник. 3 вид., перероб. та доп. Київ : ВСВ «Медицина», 2022. 792 с.
Тимофєєв О.О. Щелепно-лицева хірургія : підручник (ВНЗ ІV р. а.). 2 вид., перероб. та доп. Київ : Медицина, 2020. 992 с.
Тимофєєв О.О., Вєсова А.І. Профілактика запальних ускладнень у хворих після оперативних утручань на великих слинних залозах. Сучасна стоматологія. 2011. № 5 (59). С. 72–76.
Чеботар О.А. Оцінка патологічного стану слинних залоз в осіб із захворюваннями щитоподібної залози. Вісник стоматології. 2018. № 3. С. 61–64.
Чеботар О.А. Клінічна характеристика патології слинних залоз у пацієнтів з нетоксичним зобом. East European Science Journal. Warszawa, 2018. Рart 1. № 10. Р. 44–49.
Чеботар О.А. Обґрунтування профілактики та лікування сіалозу в пацієнтів з гіпотиреозом : дис. … канд. мед. наук : 19.12.2019. Дніпро, 2019. 167 с.
Старченко І.І., Филенко Б.М., Черняк В.В. Патоморфологія основних захворювань щелепно-лицевої ділянки : навчальний посібник УМСА. Вінниця : Нова Книга, 2019. 128 с.