ОСОБЛИВОСТІ ФІКСАЦІЇ МІНІПЛАСТИН ПРИ ПЕРЕЛОМАХ КУТА НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ У ДІТЕЙ
DOI:
https://doi.org/10.35220/2078-8916-2020-38-4-78-83Ключові слова:
перелом кута нижньої щелепи, діти, остеосинтезАнотація
На теперішній час, за даними літератури, відзнача-ється стійка тенденція до підвищення частоти ви-никнення переломів щелеп в дитячому віці. При цьому переломи нижньої щелепи займають друге місце по частоті серед усіх переломів щелепно-лицевої ділян-ки.
Найчастіше переломи щелепно-лицевої ділянки у ді-тей трапляються у періоди 6-7 років – час початку відвідування школи, 12-14 років – значне зростання фізичної активності, участі у спортивних змаганнях та тренуваннях, 16-18 років – хуліганські травми. За даними наукових джерел, частота виникнення пере-лому різних відділів нижньої щелепи варіюється.
Мета даного дослідження. Підвищення ефективно-сті лікування переломів кута нижньої щелепи у дітей 6-8 років шляхом визначення оптимального місця для фіксації мініпластин за допомогою аналізу комп’ютерних томограм.
Матеріали та методи дослідження. Нами було про-ведено аналіз історій хвороб дітей з переломами ку-тів нижньої щелепи, які лікувались шляхом остеоси-нтезу у щелепно-лицевих відділеннях міських лікарень м. Дніпро за період з 2012 по 2020 роки. Проведений нами аналіз 23 томограм дітей 6-8 років виявив мак-симально близьке розташування нижньощелепного каналу у 100 % випадків. Після вивчення ортопанто-мограм та комп’ютерних томограм обстежених ді-тей із змінним прикусом нами було розроблено власну методику фіксації мініпластини. Нами було запропо-новано та відпрацьовано методику фіксації мініпла-стини по зовнішній косій лінії з чотирма точками свердління для гвинтів в безпечних зонах.
Одним із основних етапів успішного лікування пере-ломів кута нижньої щелепи у дітей 6-8 років мето-дом остеосинтезу являється обґрунтування розта-шування гвинтів для фіксації мініпластин.
Посилання
Natu S. S., Pradhan H., Gupta, H., Alam S., Gupta S., Pradhan R., Agarwal A. An Epidemiological Study on Pat-tern and Incidence of Mandibular Fractures. Plastic Surgery In-ternational, 2012;8:1–7. doi: 10.1155/2012/834364
Bykowski P. N., James James M. R., I. B., Daniali L. N., Clavijo-Alvarez J. A. The Epidemiology of Mandibular Fractures in the United States, Part 1: A Review of 13,142 Cases from the US National Trauma Data Bank. Journal of Oral and Maxillofacial Surgery. 2015;73(12):2361–2366.
Morris C., Bebeau N. P., Brockhoff H., Tandon R., Tiwana P. Mandibular Fractures: An Analysis of the Epidemi-ology and Patterns of Injury in 4,143 Fractures. Journal of Oral and Maxillofacial Surgery. 2015;73(5):951.e1–951.e12. doi:10.1016/j.joms.2015.01.001
Sanu O.O., Ayodele A.OS., Akeredolu M.O. Man-agement of pediatric mandibular fracture using orthodontic vac-uum-formed thermoplastic splint: A case report and review of literature. Nigerian journal of clinical practice. 2017;5(20):637-641.
Pogranychna H.R. Principles of treatment of lower jaw fractures. Medycyna transportu Ukrai'ny. 2013;3:86-90.
Kim M.-Y., Kim C.-H., Han S.-J., Lee J.-H. A com-parison of three treatment methods for fractures of the mandibular angle. International Journal of Oral and Maxillofacial Sur-gery. 2016;45(7):878–883.
Ferrari R., Lanzer M., Wiedemeier D., Rücker M., Bredell M. Complication rate in mandibular angle fractures-one vs. two plates: a 12-year retrospective analysis. Oral and Maxil-lofacial Surgery. 2018;22(4):435-441.
