КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ ЗУБОЩЕЛЕПОВИХ АНОМАЛІЙ НА ФОНІ ПОРУШЕНЬ АРХІТЕКТОНІКИ ПРИСІНКА РОТА

Анотація

Мета дослідження. Підвищення ефективності комплексного лікування пацієнтів із патологічним прикусом на фоні порушень архітектоніки присінка рота. Методи дослідження. Обстежено та проліковано 30 хворих із патологічним прикусом та порушенням архітектоніки присінка рота (аномалії прикріплення вуздечок, наявні сполучнотканинні тяжі в ділянці присінка рота). Хворим І групи (15 осіб) проводили санацію ротової порожнини, ортодонтичне лікування знімними та незнімними конструкціями, хірургічну корекцію аномалії архітектоніки присінка рота шляхом пластики, де операційна рана загоюється вторинним натягом. Хворим ІІ групи (15 осіб) лікування доповнене запропонованою нами хірургічною корекцією тяжів шляхом проведення френулопластики та вестибулопластики, де операційна рана загоюється первинним натягом. У післяопераційному періоді призначали хлоргексединдента та генгігель згідно з інструкцією. Проводили клінічне дослідження, де основним моментом було визначення висоти прикріплення сполучнотканинних тяжів та вуздечки губи та наявності змін у тканинах пародонта, зокрема рецесій ясен. Вивчали стан операційної рани та процеси утворення післяопераційного рубця, проводили цитологічне дослідження слизової оболонки за Г.В. Банченко. Наукова новизна. У всіх пацієнтів до лікування діагностовано порушення архітектоніки присінка рота, що проявлялися високо прикріпленими тяжами в ділянці ікол, премолярів та вуздечки губи на нижній щелепі (менше 5мм); низько прикріпленими тяжами в ділянці ікол, премолярів та вуздечки губи на верхній щелепі (менше 5 мм). У хворих, де операційна рана загоювалась первинним натягом, спостерігали достовірну різницю у цитологічних характеристиках (p≤0,05) та формування нормотрофічного рубця, який не зумовлював травмуючої дії на тканини пародонта, положення окремої групи зубів. У ІІ групі хворих прослідковували достовірну різницю феномену “наповзаючого прикріплення” у порівнянні з І групою (p≤0,05). Висновки. Хірургічна корекція порушень архітектоніки присінка рота є важливим етапом комплексного лікування хворих із зубощелеповими аномаліями на фоні порушень архітектоніки присінка рота. Цитологічні характеристики слизової оболонки присінка рота і клінічні характеристики післяопераційного рубця вказують на перевагу оперативних втручань, де рана загоюється первинним натягом.