ШЛЯХИ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ НАБУТИХ ЗУБОЩЕЛЕПНИХ ДЕФОРМАЦІЙ НА ФОНІ ШКІДЛИВИХ ЗВИЧОК

Анотація

Мета дослідження. Підвищення якості комплексного лікування у дітей з набутими зубощелепними аномаліями на фоні шкідливих звичок. Методи дослідження. Проведені клінічні, рентгенологічні методи обстеження 60 пацієнтів із набутими зубощелепними аномаліями, деформаціями віком 12–15 років, та 15 осіб групи порівняння. Вивчали дані комп’ютерних томограм, проводили стереотопометричний аналіз (тривимірна цефалометрія), визначення товщини жувальних м’язів в симетричних ділянках лиця. Хворим проводили таємне анкетування з метою виявлення стресових чинників, які впливають на організм, вивчали залежність між наявністю стресового фактора та появою змін цефалометричних показників. Лікування проводили залежно від виду прикусу та шкідливої звички. Усі пацієнти у фазі активного ортодонтичного лікування мали змімні міофункціональні апарати (Myobrace, Froggymouth), піднебінні апарати (Hyrex, MARPE) у комбінації з незнімними апаратами (брекет- системи, Tiger force devices and Carrire Motion 3D). Статистичну обробку результатів проводили за допомогою персонального комп’ютера з використанням пакету програм Statistica 12.0. Розподіл даних оцінювали за допомогою критерію достовірності Колмогорова-Смирнова. Середні значення та стандартні помилки були розраховані для неперервних змінних. Кореляцію між параметрами аналізували за допомогою коефіцієнта кореляції Спірмена та перевіряли на достовірність. Значення було встановлено на p<0,05. Наукова новизна: Клінічне обстеження показало, що у 96,6% пацієнтів наявні шкідливі звички. Результати клініко-рентгенологічного обстеження, аналіз цефалометричних показників і даних про товщину жувальних м’язів на симетричних ділянках обличчя підтверджують зв’язок між хронічними шкідливими звичками та формуванням набутих аномалій щелепно-лицевої ділянки; підтверджують наявність набутої, а не вродженої деформації лицевого скелета, яка пов’язана зі зміною товщини жувальних м’язів з боку деформації та компенсаторною гіпертрофією м’язів з протилежного боку. Через 12 місяців цефалометричні показники пацієнтів достовірно відрізнялися від показників до активного ортодонтичного лікування та усунення шкідливої звички. Спостерігалося збільшення товщини м’язів у ділянках хронічної травми (р≤0,05). Спостерігалося збільшення товщини кісткової структури лицевого черепа і збільшення товщини жувальних м'язів з боку усунення шкідливої звички. Висновки. Шкідливі звички прогресують незалежно від віку пацієнта, діагностовано у 96,6% пацієнтів цієї групи пацієнтів. Результати клініко-рентгенологічного дослідження, аналіз цефалометричних показників і рівня товщини жувальних м'язів підтверджують зв'язок між хронічною оральною звичкою і розвитком кістково-м'язової системи. Отримані результати свідчать про здатність кісткової тканини змінювати свою товщину та контури після усунення шкідливої звички у досліджувальному віковому періоді пацієнтів та підтверджують наявність функціональної матриці розвитку кісткової структури.