ШЛЯХИ УСУНЕННЯ ДІАГНОСТИЧНИХ ПОМИЛОК У ВИМІРЮВАННІ ГЛИБИНИ ПРИСІНКА РОТА

Анотація

Мета дослідження. Підвищення ефективності діагностики мілкого присінка рота та порушень архітектоніки присінка рота. Методи дослідження. Обстежено 30 осіб віком 12–15 років із наявними зубощелеповими аномаліями, яких було розділено на дві групи, рандомізовані за віком та статтю. У І групі хворих (15 осіб) глибину присінка рота оцінювали за способом, запропонованим Т.В. Закировим (2005 рік). У ІІ групі (15 хворих) глибину присінка рота визначали запропонованим нами способом. Наукова новизна. У розробленому нами способі вимірювання глибини присінка рота ми усунули низку важливих моментів, які спростили вимірювання глибини присінка рота для лікаря, що забезпечило візуалізацію прикріпленої частини ясен, тобто справжньої глибини присінка рота, та зменшило кількість діагностичних помилок за гіпертрофічного гінгівіту, що є важливим саме для цієї вікової категорії пацієнтів. Висновки. Визначення глибини присінка рота й аномалій його архітектоніки є важливим моментом в огляді пацієнта. Нами розроблений спосіб вимірювання присінка рота, який візуалізує прикріплені ясна та спрощує огляд цієї анатомічної структури лікарем. У разі використання запропонованого нами способу вимірювання присінка рота запобігаємо багатьом діагностичним помилкам. Результати повторно проведеного дослідження розробленим нами методом у І групі хворих достовірно відрізнялися від показників, отриманих способом вимірювання глибини присінка рота, запропонованим Т.В. Закировим (p ≤ 0,05). У 90,0% обстежених пацієнтів (27 осіб) діагностовано порушення архітектоніки присінка рота (аномальне прикріплення вуздечки верхньої і/або нижньої губи, наявність сполучнотканинних тяжів у проєкції ікол та премолярів), у 46,7% обстежених (12 осіб) виявлено мілкий присінок рота (менше ніж 5 міліметрів).